Справа: № 2а-11419/10/1670 Головуючий у 1-й інстанції: Власенкова О.О.
Суддя-доповідач: Межевич М.В.
Іменем України
"04" березня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого -судді Межевича М.В., суддів Беспалова О.О. та Грибан І.О., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Південної митниці Державної митної служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 8 листопада 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські покрівельні системи»до Південної митниці Державної митної служби України про скасування рішення про визначення митної вартості товарів від 15 березня 2010 року № 500000006/2010/610352/1, -
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 8 листопада 2010 року позовні вимоги задоволенні в повному обсязі.
Відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки додаткові документи від декларанта позивача не витребовувались, то у відповідача не було підстав самостійно визначати митну вартість товарів, що імпортувались в Україну за договором від 7 липня 2009 року № 070709 SP/UA, та приймати рішення від 15 березня 2010 року № 500000006/2010/610352/1 про визначення митної вартості товарів за іншим методом, ніж обраний позивачем.
З таким висновком суду не можна не погодитися, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 7 липня 2009 року між ТОВ «Українські покрівельні системи»та компанією CERAMICA LA ESCANDELLA. S.A укладено договір № 070709 SP/UA, предметом якого є купівля-продаж товару найменуванням, кількістю, в асортименті та за цінами, що зазначені у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.
15 березня 2010 року на митний кордон України від CERAMICA LA ESCANDELLA. S.A для позивача надійшов товар, а саме: черепиця дахова, керамічна (вага нетто 89934 кг) за договором від 7 липня 2009 року № 070709 SP/UA згідно рахунку-фактури (інвойсу) від 16 лютого 2010 року № 1000001310 на загальну суму 12991,83 EUR, що становить 142672,60 грн. (курс 10, 981717 грн.). Транспортні витрати склали 2500 доларів США, що становить 19945, 00 грн. (курс 7,98 грн.). Всього на суму 162617,60 грн.
15 березня 2010 року декларантом подано відповідачу вантажно-митну декларацію № 500060701/2010/004170, товаросупровідні та інші документи. Митні платежі визначені в розмірі 16261,76 (код 020 у розмірі 10%) грн. та 35775,87 грн. (код 028 у розмірі 20%).
Однак, під час митного оформлення відповідач митну декларацію не прийняв та надав позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 15 березня 2010 року №500000006/0/60336.
Не погоджуючись із заявленою позивачем митною вартістю товарів, відповідач прийняв оскаржуване рішення, згідно з яким самостійно визначив митну вартість, застосувавши при цьому резервний (шостий) метод визначення митної вартості товарів.
Основні засади визначення митної вартості товарів врегульовані розділом 10 Митного кодексу України та іншими нормативно-правовими актами з митної справи.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.
Відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.
Митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.
Відповідно до статей 264, 265 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу.
Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для їх підтвердження затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року №1766, який затверджений відповідно до статей 262 і 264 Митного кодексу України (надалі Порядок).
Згідно з п. 2 даного Порядку передбачене визначення митної вартості товарів як сукупність дій, які вчинюються декларантом та/або митним органом з метою визначення вартості товарів відповідно до положень Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів.
Відповідно до п. 6 цієї Постанови передбачено, що декларант самостійно заповнює декларацію митної вартості, за винятком граф, призначених для відміток митниці.
Пунктом 71 Постанови визначений перелік обов'язкових документів, що додаються декларантом на підтвердження заявлених ним відомостей про визначення митної вартості.
Відповідно до п. 11 Порядку для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Абзацом другим даного пункту передбачено, що посадова особа митного органу у графі 2 для відміток митниці» декларації митної вартості (що є окремим документом) робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складанням переліку, зазначає дату і призвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.
Так, зі змісту частин 1-5 ст. 266 МК убачається, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1.) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2.) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3.) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4.) на основі віднімання вартості; 5.) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6.) резервного.
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.
Разом з тим, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.
Однак, митним органом не було застосовано жодного методу, крім №6, для визначення митної вартості товару.
За наведених вище обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що митний орган безпідставно застосував метод №6 «резервний метод»визначення митної вартості товару, оскільки митним органом не доведено наявність підстав для застосування резервного методу.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що митниця не надала доказів, які б підтверджували відсутність зазначених вище підстав для визначення митної вартості за першим методом.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ч. 1 ст. 41, ст.ст. 160, п. 2 ч. 1 ст. 197, ст.ст. 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Південної митниці Державної митної служби України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 8 листопада 2010 року -без змін.
Ухвала апеляційної інстанції за наслідками її перегляду, набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя М.В. Межевич
Суддя О.О. Беспалов
Суддя І.О. Грибан