Справа: № 2а-53/11 Головуючий у 1-й інстанції: Короленко С.В.
Суддя-доповідач: Межевич М.В.
Іменем України
"04" березня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого -судді Межевича М.В., суддів Грибан І.О. та Беспалова О.О. при секретарі Бурді Л.М., за участю позивача, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги Управління праці та соціального захисту населення Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 19 січня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва, Управління праці та соціального захисту населення Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії та одноразової допомоги,-
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва під час здійснення розрахунку та виплати призначеної йому основної та додаткової пенсії згідно ст.ст.50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період дня, коли позивач пішов на пенсію.
Позивач також просить зобов'язати Управління Пенсійного фонду України Солом'янського району м. Києва призначити йому основну та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю згідно вимог ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з моменту, коли Позивач пішов на пенсію і з подальшому виплачувати її у відповідних розмірах.
Крім того, Позивач просить визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Солом'янського району в м. Києві щодо нарахування та виплаті у заниженому розмірі щорічної допомоги на оздоровлення, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також зобов'язати даного відповідача перерахувати та виплатити у відповідному розмірі такі допомоги починаючи з 03.08.1994 року.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 19 січня 2011 року від 30.11.2010р. було відкрито провадження у справі в частині позовних вимог за період з 25.05.2010р. в іншій частині вимог адміністративний позов залишений без розгляду.
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 19 січня 2011 року позовні вимоги задоволені частково.
Управління праці та соціального захисту населення Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації в апеляційній скарзі на постанову просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову суду, якою в задоволенні позову відмовити, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та на порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в апеляційній скарзі на постанову просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову суду, якою в задоволенні позову відмовити, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та на порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони :1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 згідно довідки МСЕК є інвалідом III групи з 01.01.2009р. із захворюванням, яке пов'язане з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС.
Позивач, як особа, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 22.02.1991 р. № 796-ХІІ, має право на державну пенсію та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію, згідно ст. 49 Закону.
Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що необхідно визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва при здійсненні розрахунку позивачу державної пенсії та додаткової пенсії всупереч вимог статей 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»щодо їх розміру з 25 травня 2010 року.
Також зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва здійснити перерахунок призначеної та належної до виплати пенсії та здійснити відповідні виплати позивачу з 25.05.2010р.державної пенсії відповідно до ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі не менше 6 (шість) мінімальних пенсій за віком у відповідності до ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; щомісячної додаткової пенсії відповідно до ст.50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо нарахування та виплаті позивачу за 2010 рік щорічної допомоги на оздоровлення всупереч вимогам ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»щодо її розміру.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації здійснити перерахунок позивача за 2010 року щорічної допомоги на оздоровлення в порядку ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 4 мінімальних заробітних плат (з урахуванням раніше здійснених виплат).
Зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат виплатити позивачу за 2010 рік щорічну допомогу на оздоровлення в порядку ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 4 мінімальних заробітних плат (з урахуванням раніше здійснених виплат).
При цьому колегія суддів зазначає наступне.
Розрахунок державної та додаткової пенсії позивачу відповідачем проведено, виходячи з розміру відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530.
Відповідно до вимог частини третьої статті 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Приписами ст. 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно ст. 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: - інвалідам I групи - 100 процентів мінімальної пенсії за віком; - інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком; - інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів третьої групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.
Отже, за таких обставин позивач має право на призначення пенсії у розмірі не нижчому від 6 мінімальних пенсій за віком, на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується ч. 2 ст. 46 Конституції України.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачу застосуванню підлягають статті 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 2002 року та № 530 від 28.05.2008 року , які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Зі ст. ст. 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" вбачається, що при визначенні розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Згідно з ч. 3 ст. 67 вказаного Закону, яка набрала чинності 31.10.2006 р., у разі збільшення визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму і цей перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Оскільки пенсія позивачу має визначатися, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму, перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Так, ст. 52 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік»затверджено на 2010 рік та ст. 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік»затверджено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі для осіб, які втратили працездатність.
Також колегія суддів зазначає про те, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік»та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 р. були внесені зміни до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Пунктом 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01 січня 2008 року, внесено зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»:
Згідно з цими змінами було встановлено наступне:
- текст ст. 50 Закону викладено у такій редакції: «Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам I групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; інвалідам II групи - 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність»;
- текст ст. 54 Закону викладено у такій редакції: «У всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році: по I групі інвалідності - 220 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 - 1990 роках та осіб, евакуйованих у 1986 році із зони відчуження: по I групі інвалідності - 160 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 150 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 140 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою: по I групі інвалідності - 130 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 120 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 110 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; дітям-інвалідам - 70 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
При цьому відповідно до вищезазначених змін було також встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.
Проте Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. положення п. 28 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік»та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визнані неконституційними.
Відповідно до вимог 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, як вірно вказав суд першої інстанції позивач має право на перерахунок та виплату державної та додаткової пенсії за віком з 25 травня 2010 року.
При цьому колега суддів вважає за необхідне зазначити про те, що загальне поняття пенсії визначено з статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року № 1058-1V, відповідно до якого пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом.
Отже, законом не встановлюється ані строковість, ані обмеженість у часі цих видів виплат. З самого визначення поняття пенсії випливає, що ці виплати здійснюються на постійній основи один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу. Цей вид виплат не є строковим, а тому не може бути призначений на якийсь строк. В цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін, або строк, на який призначається пенсія не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії.
Відтак, виплату пенсії позивачу не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право позивача на отримання державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка повинна виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати пенсії.
Отже, позивач мас право на отримання вищевказаних видів пенсії з 25.05.2010р постійно та без встановлення будь-якого обмеження кінцевим терміном або с строком, на який призначається пенсія.
Що стосується вимог позивача про нарахування та виплату щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" суд першої інстанції також вірно виходив з засад пріоритетності законів над урядовими нормативно правовими актами, зокрема Постанова Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року яка істотно порушує права позивача встановлені ст. 48 вищевказаного Закону.
Також колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що вимога позивача про зобов'язання відповідача-2 та відповідача-3 призначити позивачу як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії (III група інвалідності) щорічну допомогу на оздоровлення згідно вимог ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»не підлягає задоволенню, оскільки таке право вже передбачене Законом, а судовому захисту підлягають лише порушені, оспорюванні чи невизнані права.
Щодо стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 22,20 грн., суд першої інстанції обґрунтовано виходив з довідки TOB «Надія»про те, що на надання правової допомоги позивачу витрачено чотири години, що є 0,5 частин від тривалості робочого дня, а оплату проведено 21 вересня 2010 року, коли мінімальний розмір заробітної плати становив 888 гривень (ст. 53 Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік»), компенсації підлягає сума в розмірі: 888 * 0,05 * 0,5 = 22,20 грн.
При цьому суд першої інстанції обґрунтовано виходив з приписів Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 р. № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», відповідно до яких у адміністративних справах, якщо компенсація сплачується за рахунок держави, граничний її розмір не може перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що особі виплачується 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що постанова Солом'янського районного суду м. Києва від 19 січня 2011 року ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
У задоволенні апеляційних скарг Управління праці та соціального захисту населення Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат відмовити, а постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 19 січня 2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: М.В Межевич
судді: О.О. Беспалов
І.О. Грибан