Справа: № 2а-2452/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О.
Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.
Іменем України
"01" березня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ключковича В.Ю.,
суддів Борисюк Л.П.,
Губської О.А.,
при секретарі Черняк К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекція у Балаклійському районі Харківської області на постанову Окружного адміністративного суду від 07 вересня 2010 року в адміністративній справі за позовом Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі Управління з переробки газу та газового конденсату в інтересах Шебелинського відділення з переробки газового кондесанту і нафти до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області про скасування податкових повідомлень -рішень, -
У лютому 2010 року ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»в особі Управління з переробки газу та газового кондесанту в інтересах Шебелинського відділення з переробки газового конденсату і нафти звернулася до суду та з урахуванням уточнених позовних вимог просила скасувати податкові повідомлення-рішення №0002241501/3, №0002251501/3 від 15.02.2010р., №0002241501/2, №0002251501/2 від 08.12.2009р. №000224501/1, №0002251501/1 від 15.10.2009р., №0002241501/0, №0002251501/0 від 21.09.2009р.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 вересня 2010 року позов задоволено.
Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що винесена з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст.198 ч.1 п.1 та ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, працівниками ДПІ у Балаклійському районі Харківської області було проведено невиїзну документальну перевірку Шебелинського відділення з переробки газового конденсату і нафти філії ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»з питання своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов'язань по акцизному збору за період з 01.12.2008 року по 26.01.2009 рік.
Перевіркою було встановлено порушення позивачем п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та цільовими фондами»(далі Закон №2181-ІІІ), а саме підприємством несвоєчасно сплачено узгоджені суми податкових зобов'язань по акцизному збору: по коду бюджетної класифікації 140217 (бензини моторні для автомобілів) у розмірі 5580280 грн., із затримкою 56 календарних днів;по коду бюджетної класифікації 140218 (інші нафтопродукти) у розмірі 4419720 грн. із затримкою 56 календарних дні.
За результатами перевірки складено Акт від 04.09.2009р. №601/15-016/25751368.
На підставі акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення - рішення №00022451501/0 від 21.09.2009р. про визначення суми штрафних санкцій у розмірі 1116056 грн. (за затримку на 56 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 5580280 грн.) та податкове повідомлення - рішення №0002251501/0 від 21.09.2009р. про визначення суми штрафник санкцій у розмірі 883944 грн. (за затримку на 56 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 4419720 грн.).
За результатами процедури адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень податковий орган виніс податкові повідомлення-рішення: №000224501/1, №0002251501/1 від 15.10.2009 року, №0002241501/2, №0002251501/2 від 08.12.2009 року, №0002241501/3, №0002251501/3 від 15.02.2010 року.
Загальні правила, види і стандарти розрахунків юридичних і фізичних осіб на території України, що здійснюються за участю банків в Україні, регулюється Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22 (далі-Інструкція № 22).
Відповідно до пп. 1.4 ч. 1 Інструкції № 22 платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.
Згідно з п. 3.8 ч. З вказаної Інструкції - реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.
Згідно з абз. 4 п.3.3 ч.З Інструкції № 22, операцію з перерахування коштів з відповідного рахунку на рахунок отримувача, банк отримувача оформлює меморіальним ордером, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначає номер і дату електронного розрахункового документа, а також: повторює текст реквізиту "Призначення платежу" цього електронного розрахункового документа.
Пунктом 1.7 Інструкції № 22, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому, згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит '"Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.
Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до ДПІ у Балаклійському районі було надано розрахунок акцизного збору за жовтень 2008 р. (вх. №19317 від 20.11.08 р.), в якому задекларовано до сплати 21 736 488,00 грн., а саме 4 793 344,00 грн. - акцизного збору на інші нафтопродукти (код бюджетної класифікації 14021800) та 16 943 144,00 грн. - акцизного збору на бензин моторний і дизельне паливо (код бюджетної класифікації 14021700). Граничний термін сплати податкового зобов'язання - 01.12.2008 року.
Станом на 01.12.2008 р. відповідно до облікових карток платника податків рахувалася переплата по коду бюджетної класифікації 14021700 у сумі 173 260,93 грн. та по коду бюджетної класифікації 14021800 - 329 324,89 грн.
20 січня 2009 року позивач надав до ДПІ у Балаклійському районі Харківської області розрахунок акцизного збору за грудень 2008 року, відповідно до якого нарахований акцизний збір по коду бюджетної класифікації 140217 (бензини моторні для автомобілів) у розмірі 18 227 068 грн. та по коду бюджетної класифікації 140218 (інші нафтопродукти) у розмірі 4 419 720 грн., всього на загальну суму 22 646 788 грн.
21 січня 2009 року позивачем надані платіжні доручення на перерахування акцизного збору по коду бюджетної класифікації 14071700 - бензини моторні на суму 5580280 грн. за грудень 2008 року та на сплату акцизного збору по коду бюджетної класифікації 14071800 - інші нафтопродукти за грудень 2008 року на суму 4 419 720 грн.
Вказані суми податковим органом були включені в рахунок погашення узгоджених податкових зобов'язань по акцизному збору за жовтень 2008 року.
Однак, колегія суддів вважає такі дії податкового органу неправомірними, з огляду на наступне.
Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.
За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що правових підстав для застосування до позивача п.п 17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у відповідача не було, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування податкових повідомлень-рішень №0002241501/0, №0002251501/0 від 21.09.2009р., №000224501/1, №0002251501/1 від 15.10.2009р., №0002241501/2, №0002251501/2 від 08.12.2009р., №0002241501/3, №0002251501/3 від 15.02.2010р.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 вересня 2010 року ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196,198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекція у Балаклійському районі Харківської області -залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 вересня 2010 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Ключкович В.Ю.
Судді: Борисюк Л.П.
Губська О.А.