Справа: № 2а-8543/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шейко Т.І.
Суддя-доповідач: Земляна Г.В.
Іменем України
"02" березня 2011 р. м. Київ
колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого -судді Земляної Г.В.
суддів Парінова А.Б., Петрика І.Й.
при секретарі Ломановій Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києва апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінайті»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінайті»до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва про визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних санкцій,-
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінайті»(далі ТОВ «Фінайті») остаточно вточнивши позовні вимоги звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.03.2010 року №0001712305 на суму 440 грн., від 26.03.2010 року №0001702305 на суму 590 грн. від 26.03.2010 року №0001722305 на суму 350 грн., від 07.04.2010 року №0002322305 на суму 2751,22 грн., від 07.04.2010 року №0002312305 на суму 440 грн., від 30.03.2010 року №0001872305 на суму 390 грн., від 30.03.2010 року №0001852305 на суму 440,00 грн., від 23.03.2010 року №0001302305 на суму 415,00 грн., від 23.03.2010 року №0001412305 на суму 590 грн., від 04.06.2010 року №0004082305 на суму 515 грн., прийнятих Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва (далі ДПІ у Оболонському районі, відповідач).
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 серпня 2010 року у задоволенні позову ТОВ «Фінайті»відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, представник ТОВ «Фінайті»подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.
Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволені позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Банк Фамільний" (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінайті" (Агент) було укладено Агентський Договір №170/4 від 23 квітня 2009 року про наданим послуг при здійсненні грошових переказів.
З метою виконання умов Агентського Договору ТОВ "Фінайті" уклало з фізичними особами - підприємцями Договори доручення.
Відповідно до п. 1 Договору доручення, у порядку та на умовах Договору Повірений (фізична особа - підприємець) зобов'язується за дорученням і від імені Довірителя ТОВ "Фінайті", за винагороду забезпечувати реалізацію Товару і прийом платежів з використанням терміналів самообслуговування.
Для реалізації товарів і прийому платежів за допомогою терміналів Довіритель надав Повіреному комплект програмного забезпечення 24nonStop і Ліцензійний ключ на кожен термінал Повіреного.
Відповідно до п.п. 3.4 п. 3 Договору, гроші (виручка) які надходять в касу, або на поточний (розрахунковий) рахунок Повіреного від реалізації Товару і прийнятих платежів від імені Довірителя є транзитними, і Повірений не має права власності на них за винятком сум своєї винагороди.
Саме Позивач падає послугу щодо переказу грошових коштів, що в свою чергу підтверджується квитанціями платіжних терміналів, в яких зазначена назва підприємства ТОВ «Фінайті»код ЄДІТЮУ 36081550 та юридична адреса: 04074 м. Київ, вул. Сокольська,4.
Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва проведено перевірку платіжних терміналів, за допомогою яких фізичні особи поповнюють мобільні рахунки та здійснюється приймання платежів.
Перевіркою встановлено, що відповідно до даних, зазначених у роздрукованих платіжними терміналами квитанціях, послуги надаються Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінайті".
За результатами перевірки кожного платіжного терміналу податковим органом складені Акти перевірок, на підставі яких Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва винесені рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій: від 26.03.2010 року №0001712305 на суму 440 грн., від 26.03.2010 року №0001702305 на суму 590 грн., від 26.03.2010 року №0001722305 на суму 350 грн., від 07.04.2010 року №0002322305 на суму 2751,22 грн. від 07.04.2010 року №0002312305 на суму 440 грн., від 30.03.2010 року №0001872305 на суму 390 грн., від 30.03.2010 року №0001852305 на суму 440 грн., від 23.03.2010 року №0001302305 на суму 415 грн., від 23.03.2010 року №0001412305 на суму 590 грн., від 04.06.2010 року №0004082305 на суму 515 грн.
Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що рішення про застосування до позивача штрафних санкцій винесені правомірно, через що скасуванню не підлягають.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.
Підпунктами 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»передбачено, що застосовувати реєстратори розрахункових операцій та видавати розрахунковий документ зобов'язані суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (надані послуги).
За змістом ст. 2 цього Закону розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації Товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Вищезазначена стаття також встановлює, що місце проведення розрахунків - це місце де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.
В обгрунтування доводів заперечень на позовну заяву відповідач вказують на те, що саме позивачем здійснювався продаж електронних ваучерів, які є платіжними засобами через термінали, в які, безпосередньо покупцем вводиться готівка та отримується картка ваучера.
З огляду на викладене колегія суддів зазначає наступне.
Розроблений ДПА України Порядок реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій при реалізації товарів (послуг), затверджений наказом від 01.12.2000 року за № 614, містить пункт 2.1, де зазначено, що до реєстрації приймаються реєстратори розрахункових операцій, модифікації яких включено до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій. Чинний а сьогодні Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій, затверджений наказом ДПА України від 01.07.2008 року за № 430, містить комп'ютерно-касову систему «Фіскал», яка призначена для фіскалізації автоматів іншого призначення, автоматизації збору, обліку і контролю даних реалізуємих послуг.
При цьому судом першої інстанції було встановлено, що для реалізації електронних ваучерів TOB «Фінайті» використовувалися платіжні термінали, що належать підприємству на праві власності, в тому числі термінали моделі МТ40.
Для платіжних терміналів такої моделі за бажанням клієнта передбачена можливість встановлення такого обладнання як фіскальний реєстратор. Крім того, можливий роздільний доступ для інкасації готівки та до технічного модуля терміналу зв'язку з встановленням фіскального реєстратора. Тобто, платіжний термінал (апарат прийому платежів) являється програмно-технічним комплексом, який може бути обладнаний реєстратором розрахункових операцій для реалізації скальних функцій та реєстрації розрахункових документів.
Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із тасуванням реєстраторів розрахункових операцій»від 07.02.2001 року за № 121, установлено термін переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій до 01.06.2004 року.
До настання зазначених термінів суб'єкти підприємницької діяльності здійснюють розрахункові операції із застосуванням книг обліку розрахункових операцій, крім тих суб'єктів, форми та умови провадження діяльності яких наведені у пунктах 4, 5 і 7 додатка, що здійснюють розрахункові операції із застосуванням електронних контрольно-касових апаратів і комп'ютерних систем, внесених до Державного реєстру електронних контрольно-касових апаратів і комп'ютерних систем станом на 31 грудня 2000 pоку, а також із застосуванням торговельних терміналів, призначених роботи з платіжними картками. Згідно п. 2.1 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 року за № 614, установлені вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов'язкові реквізити розрахункових документів. У разі відсутності хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери призначення, документ не є розрахунковим.
Зокрема, одним із обов'язкових реквізитів фіскального касового чека є фіскальний номер реєстратора розрахункових операцій.
Судом першої інстанції було встановлено, що при продажу за готівкові кошти електронних ваучерів TOB «Фінайті» реєстратори розрахункових операцій не застосовувалися, книги обліку розрахункових операцій не велися, відповідні розрахункові документи безпосереднім покупцям товару не видавалися.
Також колегія суддів вважає неправильним посилання позивача на те, що при здійсненні реалізації електронних ваучерів TOB «Електропей Україна»не повинно було застосовувати реєстратори розрахункових операцій відповідно до п. 12, 13 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Оскільки п. 12 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»встановлено, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються, якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля). При цьому, Законом не звільнено суб'єктів підприємницької діяльності від застосування реєстраторів розрахункових операцій під час проведення розрахунків у готівковій формі.
Судом першої інстанції було встановлено, що для реалізації електронних ваучерів TOB «Фінайті»укладався ряд типових договорів доручення з фізичними особами-підприємцями.
Будь-які положення про перехід прав власності як на товар (електронні ваучери), так і на платіжні термінали від TOB «Фінайті»(довіритель) до фізичних осіб-підприємців (повірені) у наданих позивачем до планової перевірки та в суді договорах дорученнях - відсутні.
Згідно ч. 1 ст. 1000 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинить від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
З огляду на зазначене колегія суддів зазначає, що за договорами доручення укладених між TOB «Фінайті» та вищезгаданими фізичними особами-підприємцями реалізація товару фактично здійснюється від імені TOB «Фінайті» та всі отримані за реалізацію електронних ваучерів готівкові кошти належать саме TOB «Фінайті».
Відповідно до ч. 1 ст. 1002 Цивільного кодексу України передбачено, що повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом. Вищезгадані фізичні особи-підприємці за виконання договору доручення отримували встановлену ставку винагороди та жодних прав на отриману суму від реалізації товару (електронних ваучерів) не мали.
Таким чином колегія суддів приходить до висновку про те, що саме TOB «Фінайті», а не вищезгадані фізичні особи-підприємці виступало фактичним реалізатором електронних ваучерів, адже відповідно до даних договорів доручення право власності як на товар (електронні ваучери), так і на платіжні термінали (апарати з прийому платежів) до фізичних осіб-підприємців (повірених) не переходить. Вищезгадані договори доручення додані до матеріалів судової справи не містять істотних умов ні договорів купівлі-продажу, ні договорів поставки. Будь-яких доказів на те, що товар (електронні ваучери) реалізується фізичними особами-підприємцями кінцевим споживачам як власниками такого товару ТОВ «Фінайті» ні до перевірки, ні до суду не надало.
Крім того, в даному випадку місцем проведення готівкових розрахунків при продажу приватними підприємцями (повіреними) від імені ТОВ «Фінайті» (довірителя) товару (електронних ваучерів) безпосереднім покупцям-фізичним особам є платіжні термінали підприємства. Місце де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари, місце де зберігаються отримані за реалізовані товари готівкові кошти та місце отримання покупцем (фізичною особою) попередньо оплачених товарів із готівковими коштами співпадають.
Також колегія суддів зазначає, що поняття «система електронної торгівлі (комерції)» юридично визначено у постанові Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосування» від 19.04.2005 року за № 137 як сукупність програмно-технічних засобів, процедур і правил, використання яких дає змогу споживачу здійснити віддалений доступ до прейскурантів торговців, виконати замовлення на поставку та оплату замовлених товарів (послуг).
Дія Положення про порядок емісії платіжних карток та здійснення операцій з їх застосуванням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.04.2005 року за № 137, на яке посилається TOB «Фінайті» поширюється лише на членів та учасників внутрішньодержавних і міжнародних платіжних систем, які є суб'єктами відносин, що виникають під час здійснення операцій, ініційованих за платіжними картками цих платіжних систем.
Тобто, роздрібний продаж електронних ваучерів за готівкові кошти, що здійснюється TOB «Фінайті» не підпадає під визначення «система електронної торгівлі (комерції)», що наведений у даному Положенні, оскільки останній поширюється на розрахункові операції із застосуванням платіжних карток (безготівкові розрахунки).
Відповідно до пунктів 1, 2 Постанова Правління Національного банку України від 05.03.2008 року за № 53 «Про врегулювання питань здійснення операцій із застосуванням програмно-технічних комплексів самообслуговування», операції приймання готівки для подальшого переказу, операції за допомогою спеціальних платіжних засобів та інші операції, пов'язані з рухом коштів, а також отримання інформації щодо стану рахунків із застосуванням програмно-технічних комплексів самообслуговування, до яких згідно з їх функціональними можливостями належать банківські автомати самообслуговування, депозитні банкомати, платіжні термінали, термінали самообслуговування тощо, можуть здійснювати банки і небанківські фінансові установи, які відповідно до законодавства України отримали відповідну ліцензію/дозвіл щодо переказу коштів органів державної влади, що здійснюють державне регулювання відповідних ринків фінансових послуг, і є платіжними організаціями та/або членами платіжної системи, а також суб'єкти господарювання, які уклали агентські договори з банками.
Банки і небанківські фінансові установи мають забезпечувати видачу первинного розрахункового документа (квитанції ПТКС), роздрукованого на паперовому носії за допомогою засобів ПТКС, який містить обов'язкові реквізити документа на переказ готівки і підтверджує внесення/видачу відповідної суми готівки до/з цього ПТКС та здійснення ініціювання операцій з переказу готівки. Проте, квитанція ПТКС не є розрахунковим документом у розумінні Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
При цьому колегія суддів зазначає, що під дію вищевказаної постанови № 53 не підпадає здійснення торгівельних операцій через ПТКС, а саме: продаж товарів (кави, напоїв, тощо). Роз'яснення з цього питання надані листами Національного банку України від 24.12.2008 року за № 25/210/2841-18468, від 30.10.2009 року за № 25-213/2617-20338.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів зауважує, що підприємство незалежно від способу проведення інкасації виручки із ПКТС (самостійно або фізичною особою суб'єктом господарювання згідно договору) зобов'язано, у разі здійснення торгівлі електронними ваучерами, застосовувати спеціалізовані автомати, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування.
Оскільки TOB «Фінайті»не є членом банківський платіжної системи в Україні, агентські договори з банківськими установами не укладало та не має відповідної ліцензії на здійснення переказу небанківськими фінансовими установами, то при здійсненні продажу електронних ваучерів TOB «Фінайті»не були виконані умови вищенаведеного визначення системи електронної торгівлі (комерції).
Отже у TOB «Фінайті»не було підстав не проводити готівкові розрахунки через реєстратори розрахункових документів, включених до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, те не роздруковувати відповідні розрахункові документи, фіскальні касові чеки.
Оскільки Позивач є реалізатором Товару (послуг), то саме Позивач і має забезпечувати додержання вимог норм Закону України "Про застосування реєстраторі розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".
Надані докази були оцінені судом першої інстанції, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.
Таким чином позовні вимоги ТОВ «Фінайті»не доведенні та не підлягають задоволенню.
При цьому, з метою однакового застосування судами загальної юрисдикції положень Конституції та законів України, судом враховується позиція адміністративних судів у даній категорії справ. А саме береться до уваги постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2010 року у справі №2-а-3432/09/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Айбокс» до Державної податкової інспекції України у Печерському районі міста Києва про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, що є в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 -204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.
Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції -без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінайті»- залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 09 березня 2011 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Г.В.Земляна
Судді: А.Б.Парінов
І.Й.Петрик
Повний текст ухвали виготовлений 09 березня 2011 року