Справа: № 2а-14298/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Клименчук Н.М.;
Суддя-доповідач: Костюк Л.О.
Іменем України
"03" березня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого -судді Костюк Л.О.;
суддів: Троян Н.М., Бужак Н.П.;
розглянувши відповідно до ст. ст. 41, 128, 197 КАС України в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ТОВ «Управління механізації і автомобільного транспорту»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 березня 2010 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва до ТОВ «Управління механізації і автомобільного транспорту»про стягнення заборгованості, -
В листопаді 2009 року позивач - Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до ТОВ «Управління механізації і автомобільного транспорту»про стягнення заборгованості в сумі 27 254,86 грн., в якому просило:
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління механізації і автомобільного транспорту» заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, фінансових санкцій та пені у сумі 27 254,86 грн. (а.с. 3-5).
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 березня 2010 року позов задоволено, а саме: стягнено з товариства з обмеженою відповідальністю «Управління механізації і автомобільного транспорту»(02099, місто Київ, вул. Зрошувальна, 15, код ЄДРПОУ 01380654) на користь Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі міста Києва (п/р 256063012602 ГУ Ощадбанку по місту Києву та Київській області, МФО 322669, код ЄДРПОУ 26087926, код платежу 50020100) заборгованість в розмірі 24 254 (двадцять чотири тисячі двісті п'ятдесят чотири) грн. 86 коп. (а.с. 51-52).
Не погоджуючись з прийнятим по справі судовим рішенням, представник відповідача по справі -ТОВ «Управління механізації і автомобільного транспорту»подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.03.2010 року по справі № 2-а-14298/09/2670 за позовом Управління пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління механізації і автомобільного транспорту»про стягнення заборгованості у розмірі 24 254,86 грн. та направити справу на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва, мотивуючи свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що, на думку апелянта, призвело до неправильного вирішення справи по суті (а.с. 56-57).
Крім того, однією із вимог апеляційної скарги є вимога апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.03.2010 року по справі № 2-а-14298/09/2670 за позовом Управління пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління механізації і автомобільного транспорту»про стягнення заборгованості у розмірі 24 254,86 грн., мотивуючи тим, що відповідач фактично отримав поштове відправлення з суду першої інстанції разом з копією постанови лише 16.07.2010 року (а.с. 56-57).
Відповідно до ч. 3 ст. 186 КАС України, заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження (в редакції, яка діяла на момент постановлення судом першої інстанції оскаржуваного рішення).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до журналу судового засідання від 26.03.2010 року по справі № 2-а-14298/09/2670 представник відповідача не був присутнім в судовому засіданні під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови (а.с. 48-49); постанова складена в повному обсязі та підписана -30 березня 2010 року (а.с. 51-52); згідно дати на зворотній стороні останньої сторінки постанови суду першої інстанції, копію постанови направлено сторонам 25.06.10 р. (а.с. 51-52-зворотня сторона); згідно дати зазначеної на ксерокопії постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.03.2010 року вбачається, що вона надійшла на адресу відповідача 16.07.2010 року за вх. № 4 (а.с. 60); апеляційна скарга, згідно дати на відтиску поштового штемпеля на конверті направлена на адресу суду першої інстанції поштовим зв'язком -21.07.10 р. (а.с. 63).
Отже, постанову суду першої інстанції від 26.03.2010 р. судом було направлено лише після двадцятих чисел червня 2010 року, в зв'язку з чим, відповідач не мав змоги вчасно звернутися до суду з апеляційною скаргою на постанову суду першої інстанції.
З огляду на таке, колегія суддів приходить до висновку, що строк апеляційного оскарження постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 березня 2010 року апелянтом не пропущено, а тому відсутні правові підстави окремо вирішувати питання щодо поновлення пропущеного строку.
До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.
Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.
Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.
За змістом ч. 1 вищезазначеної статті, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.
З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, зміст судового рішення і апеляційної скарги, та, перевіривши доводи апеляції наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок порушення відповідачем вимог Закону щодо сплати страхових внесків у строки та в порядку, що визначені законодавством з питань загальнообов'язкового державного пенсійного страхування у відповідача виникла заборгованість в сумі 27 254 грн. 86 коп.
Наявність заборгованості у вказаній сумі підтверджується довідкою про наявність (відсутність) заборгованості по платежах до Пенсійного фонду України від 25 березня 2010 року, довідкою-розрахунком заборгованості по збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, розрахунком суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2009 року, корінцем вимоги від 05 травня 2009 року № Ю Ю-199-УП, від 01 липня 2009 року № Ю Ю-199-УП, від 03 серпня 2009 року № Ю Ю-199-УП, від 01 вересня 2009 року № Ю 199-УП, рішенням № 1181 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальником або органом Пенсійного фонду.
Доказів, які б свідчили про погашення вказаної суми заборгованості на день розгляду справи в суді першої інстанції відповідач не надав.
З огляду на таке, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Управління механізації і автомобільного транспорту»на користь Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі міста Києва заборгованість в розмірі 24 254 грн. 86 коп.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає за доцільне відмітити наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Управління механізація і автомобільного транспорту»зареєстроване в Управлінні Пенсійного фонду України в Дарницькому районі міста Києва та є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»та статті 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09 липня 2003 року № 1058-ІV, що розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно з ст. 1 вказаного закону, страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону (норми статей, що діяли в момент виникнення спірних правовідносин).
Страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом (ч. 3 ст. 18 вказаного Закону).
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (ч. 2 ст. 20 Закону).
Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду (ч. 6 ст. 20 Закону).
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (ч. 12 ст. 20 Закону).
Та відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій
Отже, виходячи з матеріалів справи, вбачається, що внаслідок порушення відповідачем вимог Закону щодо сплати страхових внесків у строки та в порядку, що визначені законодавством з питань загальнообов'язкового державного пенсійного страхування у відповідача виникла заборгованість в сумі 27 254 грн. 86 коп., яка підлягає стягненню в судовому порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи дійшов вірного висновку, задовольнивши позов позивача.
З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на те, що Окружний адміністративний суд м. Києва правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду -без змін.
На підставі викладеного та, керуючись ст. ст. 41, 128, 160, 165, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу представника ТОВ «Управління механізації і автомобільного транспорту»залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 березня 2010 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Л.О. Костюк
Судді: Н.М. Троян
Н.П. Бужак