Справа: № 2-а-236/11 Головуючий у 1-й інстанції: Твердохліб В.А.
Суддя-доповідач: Шурко О.І.
Іменем України
"03" березня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,
при секретарі Киричуку Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва на постанову Святошинского районного суду м. Києва від 10 січня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, -
02 грудня 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до УПФУ України в Святошинському районі м. Києва про визнання дії відповідача протиправними та зобов'язання нарахувати та виплатити йому несплачену соціальну допомогу, як дитині війни, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 26.11.2010, як дитині війни.
Постановою Святошинского районного суду м. Києва від 10 січня 2011 року позов задоволено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову у повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Колегією суддів апеляційного суду, як і райсудом, встановлено, що позивач є пенсіонером за віком та має статус дитини війни, що підтверджується його паспортними даними, пенсійним посвідченням (містить відмітку «Дитина війни») та узгоджується з положенням ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яке відносить осіб, яким на момент закінчення Другої світової війни (02 вересня 1945 року) не виповнилося 18 років до «дітей війни».
З урахуванням абз. 1 п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України за № 530 від 28.05.2008 (який вимагав проводити підвищення пенсій у розмірі 10% прожиткового мінімуму для непрацездатних), у 2010 році позивачу виплачувалася щомісячно соціальна допомога в розмірі 49, 80 грн., що менше встановлених законодавством на відповідний період 30% мінімальної пенсії за віком , оскільки розмір мінімальної пенсії за віком у минулому році становив з 1 січня 695 грн., з 1 квітня - 706 грн., з 1 липня -709 грн., з жовтня -723 грн., з грудня -734 грн.
Разом з тим, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»встановлює, що дітям війни щомісячно виплачується соціальна допомога саме в розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком, розмір якої встановлений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та рівняється встановленому для втративших працездатність осіб прожитковому мінімуму, який, в свою чергу, щорічно встановлюється Законом України «Про державний бюджет України»на поточний рік.
Виходячи із загальних засад пріоритету закону над підзаконними актами, слід визнати, що при призначені позивачу надбавки до пенсії, як дитині війни слід виходити з положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою визначено розмір надбавки до пенсії, оскільки постанови Кабінету Міністрів України, за своєю юридичною природою, є підзаконними нормативними актами, мають меншу юридичну силу і не можуть змінювати положення визначені Законом.
Окрім того, аналіз ст.ст. 17, 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»вказує на те, що мінімальний розмір пенсії за віком належить до числа основних державних соціальних гарантій, котрі встановлюються виключно законами, а самі державні соціальні гарантії дітям війни встановлені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», не можуть бути обмежені іншими нормативно -правовими актами ( ч. 2 ст. 3 цього Закону).
За таких обставин, як вважає колегія суддів, районним судом зроблений правильний висновок про обов'язок відповідача донарахувати позивачу різницю між виплаченою та підлягаючої виплаті (з урахуванням встановленої мінімальної пенсії за віком) сумами соціальної допомоги за заявлений позивачем та визначений рішенням райсуду період та провести виплату цієї заборгованості.
Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного Положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»рішення щодо призначення, донарахування перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.
При цьому, дійшовши висновку про необхідність часткової зміни оскаржуваної постанови, колегія суддів виходить з наступного.
Так, судом першої інстанції вказано про перерахунок пенсії з 26.11.2010, не зазначаючи конкретної кінцевої дати періоду, за який слід провести відповідний перерахунок пенсії позивача.
В свою чергу, згідно до ч. 2 ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Отже, на думку колегії суддів, вимоги про зобов'язання відповідача в подальшому виплачувати пенсію у вказаних розмірах не підлягають задоволенню, оскільки не відповідають вимогам законодавства.
Судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання і не може визначати правовідносини між сторонами на майбутнє.
Враховуючи зазначене, оскаржувана постанова підлягає зміні в цій частині, а позовні вимоги підлягають задоволенню за період з 26.11.2010 по день проголошення оскаржуваної постанови суду першої інстанції -10.01.2011.
Відповідно, постанова суду першої інстанції підлягає відповідній зміні з врахуванням періоду, за який має бути здійснено перерахунок та виплата пенсії.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 201, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва -задовольнити частково.
Постанову Святошинського районного суду м. Києва від 10 січня 2011 року змінити, виклавши абзац 3 її резолютивної частини у наступній редакції:
«Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва нарахувати та виплатити ОСОБА_2 надбавку, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 26.11.2010 по 10.01.2011 ».
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий:
Судді:
Повний текст постанови виготовлено 09.03.2011.