Справа: № 2-а-3558/10 Головуючий у 1-й інстанції: Дубас Т.В.
Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.
"22" лютого 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Кучми А.Ю.
суддів: Бєлової Л.В., Данилової М.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23.12.2010 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області про зобов'язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни, -
16.12.2010 ОСОБА_2 звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до УПФУ у Києво-Святошинському районі Київської області про визнання бездіяльності відповідача протиправною щодо відмови у підвищенні пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком за 2009-2010 роки та зобов'язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни за 2009-2010 роки.
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23.12.2010 позов задоволено частково. Визнано дії відповідача неправомірними. Зобов'язано УПФУ у Києво-Святошинському районі Київської області здійснити нарахування і виплату ОСОБА_2 щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 16.06.2010 по 31.12.2010 з врахуванням здійснених виплат. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, УПФУ у Києво-Святошинському районі Київської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Крім цього відповідач зазначає, що відповідно до ч.8 ст.183-2 КАС України, строк для надання апеляційної скарги стороною, або іншою особою, яка брала участь у справі обчислюється з моменту отримання копії постанови, яка на адресу відповідача надійшла 05.01.11.
Відповідно до вимог ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня іі проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Відповідачем подано апеляційну скаргу 11.02.2011, тому колегія суддів приходить до висновку, що строк апеляційного оскарження вищевказаної постанови апелянтом не пропущено, а тому відсутні правові підстави окремо вирішувати питання щодо поновлення пропущеного строку.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду -частковому скасуванню з наступних підстав.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни»в розумінні ст. 1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а відтак, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.
Згідно ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни», з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється ЗУ «Про Державний бюджет України»на відповідний рік.
ЗУ «Про державний бюджет України на 2010 рік»збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і розмір мінімальної пенсії. Мінімальна пенсія у 2010 році становила: з 01.01.2010 року -695,00 грн., з 01.04.2010 року -706,00 грн., з 01.07.2010 року -709,00 грн.
На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв'язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.
Всупереч ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівнянні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач не правомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.
Зважаючи на ту обставину, що позов було подано 16.12.2010, жодних уточнень, доповнень або змін до нього не надходило, суд першої інстанції правильно зазначив, що позовні вимоги підлягають задоволенню за період з 16.06.2010.
Одночасно слід зазначити, що рішення суду першої інстанції у частині зобов'язання відповідача з 16.06.2010 на подальший термін до 31.12.2010, тобто на майбутнє виплачувати належні позивачу виплати, не відповідає змісту законодавства. Судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання. Воно не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому здійснювати правове регулювання суспільних відносин.
За наведених обставин, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню за період з 16.06.2010 по дату винесення рішення суду першої інстанції, тобто по 23.12.2010.
У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення без додержання норм матеріального права, в зв'язку з чим вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції скасуванню в частині задоволення позовних вимог з 24.12.2010 по 31.12.2010, тобто на майбутнє.
Керуючись ст. ст. 2, 122, 160, 167, 195, 196, 197, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області -задовольнити частково.
Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23.12.2010 -змінити.
В частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії як дитині війни з 24.12.2010 по 31.12.2010 скасувати та постановити в цій частині нову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії як дитині війни з 24.12.2010 по 31.12.2010 -відмовити.
В решті постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23.12.2010 -залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 212 КАС України.
Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма
Судді: Л.В. Бєлова
М.В. Данилова