Справа: № 2а-16531/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М
Іменем України
"01" березня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
при секретарі Гоцику О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державної судової адміністрації України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.12.2010 у справі за позовом судді військового апеляційного суду Центрального регіону ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України, військового апеляційного суду Центрального регіону про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої заробітної плати та довічного грошового утримання, -
17.11.2010 суддя військового апеляційного суду Центрального регіону ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просив:
- визнати неправомірними дії відповідачів щодо виділення коштів, нарахування та виплати йому заробітної плати за період з 14 квітня 2008 року по 31 жовтня 2010 року включно на підставі пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 03 вересня 2005 року, в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1310 від 31 грудня 2005 року, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати в 332 грн., а не з встановленого її розміру відповідно до Законів України про Державний бюджет України на 2008, 2009 та 2010 роки;
- зобов'язати ДСА України виділити, а військовий апеляційний суд Центрального регіону нарахувати та виплатити на його користь 240347,33 грн. як недоотриману заробітну плату за період з 14 квітня 2008 року по 31 жовтня 2010 року включно;
- зобов'язати ДСА України виділити, а військовий апеляційний суд Центрального регіону нарахувати та виплатити на його користь 216312,60 грн. як недоотримане довічне грошове утримання за період з 14 квітня 2008 року по 31 жовтня 2010 року включно;
- зобов'язати військовий апеляційний суд Центрального регіону здійснити розрахунок з ним при звільненні з військової служби, виходячи з посадового окладу, обчисленого з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», зокрема з 01 жовтня 2010 року, з посадового окладу в розмірі 8616,50 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.12.2010 позов задоволено частково:
- визнано неправомірними дії ДСА України та військового апеляційного суду Центрального регіону щодо виділення коштів, нарахування та виплати судді військового апеляційного суду Центрального регіону ОСОБА_2 заробітної плати за період з 14 квітня 2008 року по 31 жовтня 2010 року включно, на підставі пункту 4-1 постанови КМ України № 865 від 03 вересня 2005 року, в редакції постанови КМ України № 1310 від 31 грудня 2005 року, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати в 332 грн., а не з встановленого її розміру, відповідно до Законів України про Державний бюджет України на 2008, 2009 та 2010 роки;
- зобов'язано ДСА України виділити, нарахувати та виплатити на користь позивача ОСОБА_2 24047,33 грн. як недоотриману заробітну плату за період з 14 квітня 2008 року по 31 жовтня 2010 року включно;
- зобов'язано ДСА України виділити, а військовий апеляційний суд Центрального регіону нарахувати та виплатити на користь позивача ОСОБА_2 216312,60 грн. як недоотримане довічне грошове утримання за період з 14 квітня 2008 року по 31 жовтня 2010 року включно;
- зобов'язано ДСА України здійснити розрахунок позивача, судді ОСОБА_2, при звільненні з військової служби, виходячи з посадового окладу, обчисленого з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», зокрема з 01 жовтня 2010 року, з посадового окладу в розмірі 8616,50 грн.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ДСА України подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши в засіданні суду апеляційної інстанції суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач працював на посаді судді військового апеляційного суду Центрального регіону на підставі постанови ВР України «Про обрання суддів»від 17.06.2004 № 1813-ІV.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що з 01.06.2005 для розрахунку заробітної плати суддів гарантований мінімальний посадовий оклад судді мав відповідати кількості мінімальних заробітних плат, визначених відповідною схемою посадових окладів суддів, затверджених постановою КМ України № 865 від 03.09.2005 з подальшим перерахунком відповідно до зростання мінімальної заробітної плати, розмір якої, встановлено Верховною Радою України у Законі України про державний бюджет на відповідний рік, а тому застосування для нарахування заробітної плати суддям, положень постанови КМ України № 1243 від 21.12.2005 та постанови КМ України № 1310 від 31.12.2005, якими встановлено, що розміри посадових окладів, передбачених постановою КМ України № 865 залежать від розміру мінімальної заробітної плати на день ухвалення даних нормативно-правових актів (332 грн.) з одночасною забороною перераховувати оклади при підвищенні мінімальної заробітної плати, є неправомірним оскільки, обмежує обсяг досягнутих, гарантованих Конституцію та законами прав щодо оплати праці суддів.
До того ж, судом зазначено, що саме на ДСА України, як головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів, покладено обов'язок з розроблення і затвердження за погодженням з Радою суддів України єдиних нормативів фінансового забезпечення судів загальної юрисдикції, які мають доводитися до кожного суду та на підставі яких затверджується кошторис витрат.
Згідно з п. 4 Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів»військові суди ліквідуються з 15 вересня 2010 року. Після набрання чинності цим Законом військові суди гарнізонів, апеляційні військові суди регіонів, апеляційний суд Військово-Морських Сил розглядають лише ті справи, провадження в яких було відкрито. Розгляд таких справ здійснюється в терміни, визначені відповідним процесуальним кодексом, але не пізніше 15 вересня 2010 року.
З огляду на це, належним відповідачем по справі є Державна судова адміністрація України, яка здійснює ліквідаційні заходи.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог лише в частині зобов'язання ДСА України провести відповідний перерахунок заробітної плати.
Заперечень щодо правильності здійсненого розрахунку ДСА України не надано, а тому оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у вищезазначеній частині.
Доводи апелянта полягають у тому, що пунктом 2 рішення Ради суддів України від 27.06.2008 зобов'язано ДСА України обрахувати та включити до бюджетного запиту на 2009 рік кошти, необхідні для здійснення перерахунку заробітної плати, щомісячного грошового утримання та вихідної допомоги суддям за період з 1 червня 2005 року по 31 грудня 2005 року та за період 2005-2008 років у зв'язку з визнанням протиправним та скасування пунктів 4.1, 5 постанови КМ України від 03.09.2005 № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів»відповідно до постанов Печерського районного суду м. Києва від 21.12.2005 і 19.03.2007, однак кошти на вказані цілі Законами України Про державний бюджет України на 2008, 2009, 2010 роки передбачені не були.
На виконання пункту 3 рішення Ради суддів України від 27.06.2008 ДСА України розроблено проект постанови КМ України щодо скасування обмеження при обчисленні посадових окладів суддів виходячи із мінімальної заробітної плати 332 гривні. Відповідно до регламенту КМ України, затвердженого постановою КМ України від 18.07.2007 № 950, зазначений проект був надісланий на погодження до заінтересованих органів, а саме: Міністерства фінансів України, Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства економіки України. Жодним із зазначених міністерств проект постанови не підтримано.
Державною судовою адміністрацією України повторно підготовлено та направлено на розгляд Ради суддів України проект постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України».
Виходячи із зазначеного, апелянт вважає, що ДСА України робиться все можливе для врегулювання зазначеного питання, а дані обставини, які мають значення для справи, судом першої інстанції з'ясовані не повністю, в зв'язку з чим його висновки не відповідають обставинам справи.
Колегія суддів враховує доводи апелянта, проте погоджується з мотивами та висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 44 закону України «Про статус суддів», який визначає статус суддів з метою забезпечення належних умов для здійснення правосуддя, дотримання Конституції і законів України, охорони прав і свобод громадян у редакції, який діяв до внесення змін підпунктом «а»підпункту 2 пункту 61 розділу II Закону України від 28.12.2007 № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя. Суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки - 10 відсотків, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.
Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.
Кабінетом Міністрів України 30.06.2005 прийнято постанову № 514 «Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України», якій надано зворотню дію в часі -набрання чинності з 1 червня 2005 року.
Пунктом 1 даної постанови встановлено, що посадовий оклад Голови Верховного Суду України становить 15 розмірів мінімальної заробітної плати, першого заступника Голови - 13,8, заступника Голови -13,4 розміру мінімальної заробітної плати.
Статтею 83 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»встановлено, що з 1 січня 2005 року розмір мінімальної заробітної плати 262 гривні на місяць, з 1 квітня 2005 року - 290 гривень на місяць, з 1 липня 2005 року - 310 гривень на місяць, з 1 вересня 2005 року - 332 гривні.
Постановою КМ України прийнято постанову № 865 від 03.09.2005 «Про оплату праці суддів», якою затверджено схеми посадових окладів керівників суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6 у співвідношенні до мінімальної заробітної плати. Пунктом 5 даної постанови встановлено, що вона набирає чинності з 01.01.2006.
Постановою Вищого адміністративного суду міста Києва від 16.05.2007 у справі за позовом ОСОБА_3 до Держави Україна в особі КМ України за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, на стороні відповідача: Верховного Суду України, Державного казначейства України, ДСА України, Конституційного Суду України, Міністерства фінансів України щодо законності окремих положень постанови КМ України від 03.09.2005 № 865 визнано пункт 5 постанови КМ України від 03.09.2005 № 865 «По оплату праці суддів»незаконним та допущено поворот виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 «По оплату праці суддів», визнано, що вона підлягає застосуванню одночасно з постановами КМ України від 30.06.2005 № 513 та № 514 з питань оплати праці керівників судів, тобто з 01.06.2005.
21.12.2005 КМ України прийнято постанову № 1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів», якою встановлено, що для вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів, розміри посадових окладів яких визначаються залежно від кількості розмірів мінімальної заробітної плати згідно з постановами КМ України від 30.06.2005 №№ 510, 512, 513, 514, 516, 518, 519, 520, 521, 522, 523, 524, від 03.09.2005 № 865 та іншими нормативно-правовими актами, розміри посадових окладів встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати перерахунок не провадиться.
Постановою КМ України від 31.12.2005 № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року»крім іншого, постанову КМ України № 865, доповнено п. 4-1, відповідно до якого установлено, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться. Змінено також редакцію п. 5, де зазначено, що умовою набрання чинності постанови № 865 є втрата чинності указів Президента від 10.07.1995 № 584, від 19.09.1996 № 856, від 05.03.2002 № 220, від 25.11.2002 № 1061, ст. ст. 3 та 4 Указу Президента від 11.12.2002 № 1150, абз. 1 ст. 1 Указу Президента від 23.02.2002 № 173 у частині встановлення надбавки суддям військових місцевих та військових апеляційних судів.
Колегія суддів звертає увагу на те, що ч. ч. 2, 3 ст. 22 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, а при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 19.03.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2007, визнано протиправним та скасовано п. 4-1 постанови КМ України № 865 від 03.09.2005 «Про оплату праці суддів».
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2008, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2009, визнано незаконними постанову КМ України від 21.12.2005 № 1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів»в частині встановлення розміру посадового окладу суддів; пункт 4-1 постанови КМ України від 31.12.2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865»та пункт 4-1 постанови КМ України від 03.09.2005 № 856 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів».
Як вбачається з мотивувальних частин вищезазначених судових рішень, які відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень»офіційно оприлюдненні на офіційному веб-порталі судової влади України та які відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України мають преюдиційне значення при вирішенні даної справи, суди визнаючи незаконними та скасовуючи окремі положення постанов КМ України № 865, 1243 та 1310 виходили з того, що дані частини нормативно-правових актів, якими встановлювався порядок та розмір нарахування заробітної плати судді, обмежують обсяг гарантій незалежності суддів, встановлених Конституцією та законами України.
Отже, дійсно з 01.06.2005 для розрахунку заробітної плати суддів, гарантований мінімальний посадовий оклад судді мав відповідати кількості мінімальних заробітних плат, визначених відповідною схемою посадових окладів суддів, затверджених постановою КМ України № 865 від 03.09.2005 з подальшим перерахунком відповідно до зростання мінімальної заробітної плати, розмір якої, встановлено Верховною Радою України у Законі України про державний бюджет на відповідний рік. При цьому, застосування для нарахування заробітної плати суддям, положень постанови КМ України № 1243 від 21.12.2005 та постанови КМ України № 1310 від 31.12.2005, якими встановлено, що розміри посадових окладів, передбачених постановою КМ України № 865 залежать від розміру мінімальної заробітної плати на день ухвалення даних нормативно-правових актів (332 грн.) з одночасною забороною перераховувати оклади при підвищенні мінімальної заробітної плати, є неправомірним, оскільки обмежує обсяг гарантованих Конституцію та законами прав щодо оплати праці суддів.
Підпунктом «б»підпункту 2 пункту 61 розділу II Закону України від 28.12.2007 № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»у абзаці 2 частини 4 ст. 44 Закону України «Про статус суддів»слова «загальної суми щомісячного заробітку»змінено словами «посадового окладу».
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2008 № 19 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 р. № 865»постанову КМ України № 865 від 03.09.2005 доповнено п. 2, відповідно до якого, суддям щомісяця виплачується надбавка за вислугу років у відсотках від посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас в таких розмірах: при стажі роботи понад три роки - 10 відсотків, понад п'ять років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років -30, понад 25 років - 40 відсотків.
Рішенням Конституційного Суду від 22.05.2008 № 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом «б»підпункту 2 пункту 61 розділу II Закону України від 28.12.2007 № 107-VI визнано такими, що не відповідають Конституції України.
Враховуючи, що п. 2 постанови КМУ № 865 від 03.09.2005, який фактично дублює порядок обчислення надбавки суддям за вислугу років у відсотках від посадового окладу, встановлений підпунктом «б»підпункту 2 пункту 61 розділу II Закону № 107-VI, який 22.05.2008 визнано неконституційним, колегія суддів приходить до висновку про те, що обрахунок щомісячної надбавки суддям за вислугу років належить здійснювати відповідно до ч. 4 ст. 44 закону України «Про статус суддів»тобто, здійснювати розрахунок від загальної суми щомісячного заробітку судді з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
При цьому, апелянтом не вказано обставин та не надано доказів, які б свідчили про протиправність позовних вимог, задоволених рішенням суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.12.2010 -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 09.03.2011.