Справа: № 2-а-16021/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції:
Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.
"24" лютого 2011 р. м. Київ
Справа № 2-а-16021/10/2670
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Коротких А.Ю.,
суддів: Літвіної Н.М.,
Чаку Є.В.,
при секретарі Корж В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Бокарті»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання неправомірними дій,-
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2010 року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини справи, що мали суттєве значення для вирішення справи, та допущені порушення норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
12.08.2010 року позивачем було подано відповідачу декларацію з ПДВ за липень 2010 року.
Листом відповідача від 21.09.2010 року № 14501/10/28-323 було повідомлено позивача про те, що подана ним декларація з ПДВ за липень 2010 року не була визнана як податкова звітність та запропоновано його подати декларацію за вказаний період повторно. У якості причини відмови відповідачем було зазначено те, що позивачем було невірно вказано місцезнаходження платника ПДВ.
16.09.2010 року позивачем було подано відповідачу декларацію з ПДВ за серпень 2010 року разом з додатком 5 до неї та електронною копією реєстру виданих та отриманих податкових накладних за вказаний період. Вказана декларація не була прийнята відповідачем, внаслідок чого позивачем було направлено вказану податкову декларацію поштою.
Листом відповідача від 24.09.2010 року № 14935/10/28-323 було повідомлено позивача про те, що подана ним декларація з ПДВ за серпень 2010 року не була визнана як податкова звітність та запропоновано подати декларацію за вказаний період повторно. У якості причини відмови відповідачем було зазначено те, що позивачем не було додано реєстру виданих та отриманих податкових накладних у електронному вигляді.
У відповідності до п.п 1.11 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ (далі - Закон № 2181), податкова декларація - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).
Згідно з п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону № 2181, прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.
Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.
Так, вказаною нормою передбачені вичерпні умови, невиконання яких надає право відповідачу не визнати податкову декларацію як таку, а саме: незазначення обов'язкових реквізитів, відсутність підпису відповідних посадових осіб та печатки платника податків.
Як вірно було встановлено судом першої інстанції, згідно довідки АА № 176765 з ЄДРПОУ, місцезнаходженням позивача є адреса: м. Київ, вул. Верховинна, 34, кв. 55. Вказана адреса була зазначена позивачем у його деклараціях за липень, серпень 2010 року.
Враховуючи те, що подана позивачем податкова декларація містить всі необхідні реквізити, підписана відповідними посадовими особами та скріплена печаткою позивача, то відповідач діяв з перевищенням своїх повноважень, не визнаючи вказаних декларації як податкової звітності.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Проте, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог у частині зобов'язання відповідача прийняти подані позивачем декларацію з податку на додану вартість за серпень, вересень 2010 року як податкову звітність.
Як вбачається з матеріалів справи, вказана податкові декларації були подані вчасно з дотриманням строків, передбачених Законом № 2181.
Так, визнання неправомірними дій відповідача щодо невизнання ним податкових декларацій як податкової звітності, є достатнім способом захисту прав позивача та має наслідком визнання таких податкових декларацій у якості податкової звітності, що подана вчасно та не потребує додаткового вираження у резолютивній частині рішення суду.
Таким чином, судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови було неповно з'ясовано обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів, у відповідності до ч.2 ст. 205 КАС України, приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позов частково.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2010 року скасувати та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги частково.
Визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва щодо невизнання та неприйняття податкових декларацій з податку на додану вартість за липень 2010 року, серпень 2010 року (з додатком 5) як податкову звітність.
В іншій частині позову відмовити.
Постанова набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
Судді: Літвіна Н.М.
Чаку Є.В.
Повний текст виготовлено: 01.03.2011 року