Справа: № 2а-14679/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції:
Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.
"24" лютого 2011 р. м. Київ
Справа № 2-а-14679/10/2670
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Коротких А.Ю.,
суддів: Літвіної Н.М.,
Чаку Є.В.,
при секретарі Корж В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Парагон Логістіка»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, зобов"язання вчинити дії,-
Приватне підприємство «Парагон Логістіка»(далі -позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва (далі -відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення, зобов"язання вчинити дії.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2010 року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини справи, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
13.05.2010 року позивачем було подано відповідачу декларацію з податку на додану вартість за квітень 2010 року електронною звітністю.
14.06.2010 року позивачем було подано декларацію з податку на додану вартість за травень 2010 року. 29.06.2010 року позивачем було отримано від відповідача лист №15777/10/28-011 від 22.06.2010 року, в якому зазначено, що декларація з ПДВ за травень 2010 року не визнана як податковий звіт.
У подальшому на адресу позивача надійшов лист-повідомлення № 15299/10/15-411 від 12.08.2010 року, в якому зазначено, що декларація (за квітень 2010 року) з ПДВ, граничний термін подання якої 20.05.2010 року, не подана позивачем.
11.08.2010 року відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності подання ПП «Парагон-Логістика»податкової звітності, про що складено акт №5892-15/35453760. Згідно вказаної перевірки позивачем було не подано декларації з ПДВ за квітень-травень 2010 року. За наслідками висновків вказаного акту 08.09.2010 року відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0023961520/0 від 08.09.2010 року, яким нараховано позивачу 340 грн. штрафних санкцій по податку на додану вартість.
У відповідності до п.п. 1.11 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року №2181-ІІІ (далі - Закон № 2181), податкова декларація - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).
Згідно з п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст.4 Закону № 2181, прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.
Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.
Так, вказаною нормою передбачені вичерпні умови, невиконання яких надає право відповідачу не визнати податкову декларацію як таку, а саме: незазначення обов'язкових реквізитів, відсутність підпису відповідних посадових осіб та печатки платника податків.
Вказаною нормою передбачений виключний перелік підстав для невизнання податкової декларації податковим органом. Враховуючи те, що подані позивачем податкові декларації містять всі необхідні реквізити, підписані відповідними посадовими особами та скріплені печаткою позивача, то відповідач діяв з перевищенням своїх повноважень, не визнаючи вказаних декларацій як податкової звітності.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оскільки позивачем було вчасно подано декларацію з ПДВ за квітень, травень 2010 року, то застосування штрафних санкцій за невчасне її подання відповідно до п.п.17.1.1 ст. 17 Закону № 2181 є неправомірним, а тому податкове повідомлення-рішення № 0023961520/0 від 08.09.2010 року скасовано судом першої інстанції вірно.
Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції було невірно надано оцінку листу №1577/10/28-011 від 22.06.2010 року. Так, вказаний документ не є рішенням податкового органу, а має лише інформаційний характер щодо рішень та дій, які ним були прийняті на основі розгляду податкової декларації позивача.
Так, згідно з п.1 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів»від 26.01.2000 року № 02-5/35, акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.
Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.
У відповідності до ч.1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Статтею 3 КАС України визначено, що справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Співставляючи вищенаведені положення КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем було обрано невірний спосіб захисту свого права у вказаній частині.
Судом першої інстанції не було надано належну оцінку вказаному документу та позовним вимогам в цій частині.
Також колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог у частині зобов'язання відповідача прийняти подані позивачем декларації з податку на додану вартість за квітень і травень 2010 року як податкову звітність.
Як вбачається з матеріалів справи, вказані податкові декларації були подані вчасно з дотриманням строків, передбачених Законом № 2181.
Так, визнання неправомірними дій відповідача щодо невизнання ним податкових декларацій як податкової звітності є достатнім способом захисту прав позивача та має наслідком визнання таких податкових декларацій у якості податкової звітності, що подана вчасно та не потребує додаткового вираження у резолютивній частині рішення суду.
Також на думку колегії суддів, не підлягають задоволенню позовні вимоги у частині зобов'язання відповідача зареєструвати в електронній базі податкової звітності звіти ПП «Парагон-Логістика»з податку на додану вартість за квітень 2010 року та травень 2010 року, оскільки вказані дії є внутрішньою діяльність відповідача та є наслідком визнання неправомірними його дій рішенням суду.
Таким чином, судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови було неповно з'ясовано обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів, у відповідності до ч.2 ст. 205 КАС України, приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову суду першої інстанції скасувати, закрити провадження в частині позовних вимог, а в іншій частині ухвалити нову постанову, якою задовольнити позов частково.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 203, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2010 року скасувати.
Закрити провадження у справі у частині позовних вимог про скасування рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва № 1577/10/28-011 від 22.06.2010 року «Про не визнання декларації з податку на додану вартість ПП «Парагон - Логістика»за травень 2010 року».
В іншій частині ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги частково.
Скасувати податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва №0023961520/0 від 08.09.2010 року.
В іншій частині позову відмовити.
Постанова набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
Судді: Літвіна Н.М.
Чаку Є.В.
Повний текст виготовлено: 01.03.2011 року