Справа: № 2а-12432/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С.
Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.
Іменем України
"24" лютого 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого -судді Глущенко Я.Б.,
суддів Мельничука В.П., Федотова І.В.,
розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тринік» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Тринік» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 квітня 2010 року,
ТОВ «Тринік»звернулося у суд з позовом до ДПІ у Оболонському районі м. Києва, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 23 вересня 2009 року № 0000832306/0 та № 0000842306/0.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 квітня 2010 року позов залишено без задоволення.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Відповідно до ст. 197 КАС України апеляційний розгляд справи відбувається в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.
Так, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем обґрунтовано прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення з огляду на те, що матеріалами справи підтверджено відсутність наміру позивача здійснювати реальну підприємницьку діяльність.
З таким висновком суду не можна не погодитися.
Колегією суддів установлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань достовірності нарахування та своєчасності сплати сум податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Продснаб-Тредійнг»та ТОВ «Елліт-Промторг», за підсумками якої складено акт від 15 вересня 2009 року та винесено податкові повідомлення-рішення від 23 вересня 2009 року № 0000832306/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 128689,65 грн., та № 0000842306/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 56237,85 грн.
Підставою для визначення податкових зобов'язань та нарахування штрафних (фінансових) санкцій є порушення позивачем пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого сталося заниження податку на додану вартість на 171336,40 грн. та податку на прибуток у розмірі 135 843, 15 грн. з причин встановлення нікчемності договорів поставки запчастин для ремонту автомобілів та надання послуг з ремонту автомобілів, укладених між позивачем та ТОВ «Продснаб-Трейдінг»за період з 01 грудня 2005 року по 09 лютого 2007 року.
Обговорюючи питання щодо правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, судова колегія зважає на наступне.
У відповідності до положень п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів, робіт та надання послуг.
Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів, робіт/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п. 7.5 ст.7 наведеного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, зокрема: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
За правилами п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).
При цьому, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту. (п.п 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону)
Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вищевказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Відповідно до приписів п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Статтею 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні мати, зокрема, такий обов'язків реквізит, як особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, одним з обов'язкових реквізитів яких є особистий підпис уповноваженої особи, яка підписала цей документ на підтвердження здійснення господарської операції.
Отже, підписання первинних документів уповноваженою особою на підтвердження фактичного здійснення операції надає документу юридичну силу, робить його дійсним та, відповідно, є підставою для виникнення податкових наслідків за фактично здійсненою операцією.
У разі підписання первинного документу не уповноваженою особою, такий документ не створює будь-яких правових наслідків у бухгалтерському, а отже і у податковому обліку (у вигляді виникнення права на податковий кредит та віднесення витрат до складу валових), як і документ на якому імітовано підпис уповноваженої особи.
До того ж, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит та валові витрати можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів/робіт/послуг, операції, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.
При цьому, як зазначено вище, ключове правове значення для формування податкового кредиту мають податкові накладні, які набули юридичної сили внаслідок їх підписання уповноваженою особою на основі дійсних первинних документів, складених на підтвердження реально вчиненої операції.
Окрім того, наявність первинних документів, оформлених за зовнішніми ознаками у відповідності до вимог закону, незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товару з урахування податку на додану вартість, виключає можливість формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ у разі підписання таких документів неуповноваженою особою або особою, яка підробила підпис керівника підприємства.
Отже, належний підпис посадової особи платника податків є обов'язковою передумовою для отримання податкового кредиту з податку на додану вартість та віднесення витрат до складу валових витрат.
Як убачається із матеріалів справи, постановою Печерського районного суду міста Києва від 18 квітня 2008 року директора та засновника ТОВ «Продснаб-трейдінг»ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні злочину за ч. 2 ст. 205 «Фіктивне підприємництво», ч.ч. 2, 3 ст. 358 «Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, а також збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів»Кримінального кодексу України, а саме: встановлено, що ТОВ «Продснаб-Трейдінг»було зареєстроване невідомими особами на ім'я ОСОБА_2 з метою ухилення від сплати податків, при цьому останній не мав наміру здійснювати та не здійснював підприємницьку діяльність від імені ТОВ «Продснаб-Трейдінг».
Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними з огляду на те, що ними визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток з причин непідтвердження позивачем понесених витрат та сум податкового кредиту первинними документами, оформленими у відповідності до вимог вищенаведених Законів.
За таких підстав, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тринік» - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 квітня 2010 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко
суддяВ.П. Мельничук
суддяІ.В. Федотов