Справа: № 2-а-112/10 Головуючий у 1-й інстанції: Муляр В.С.
Суддя-доповідач: Романчук О.М
Іменем України
"01" березня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого: Романчук О.М.,
Суддів: Глущенко Я.Б.,
Шелест С.Б.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Ватутіне Черкаської області на постанову Ватутінського міського суду Черкаської області від 04 жовтня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Ватутіне Черкаської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_3 звернулася до Ватутінського міського суду Черкаської області із позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Ватутіне Черкаської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за період з 20.09.2009 року по 31.12.2009 року.
Постановою Ватутінського міського суду Черкаської області від 04 жовтня 2010 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач по справі - Управління Пенсійного фонду України в м. Ватутіне Черкаської області подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Суд, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Як вбачається з матеріалів справи, свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що вона є дитиною війни, а отже має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги, яку їй не було нараховано та виплачено відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Так, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Разом із тим, судом першої інстанції встановлено, що при виплаті позивачу вказаної соціальної пільги відповідач, в порушення вимог законодавства, керувався Постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
Таким чином, відповідачем не правомірно виплачувалося щомісячне підвищення до пенсії позивача в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивач має право на одержання підвищення до пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 20.09.2009 року по 31.12.2009 року.
Визначаючи розрахункову величину, з якої має проводитися нарахування позивачам підвищення до пенсії, відповідачу слід врахувати, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що підвищення до пенсії має обраховуватися у відсотковому відношенні до розміру мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком.
При цьому, статтею 19 вказаного Закону передбачено, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Оскільки будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлена названим законом, для розрахунку підвищення до пенсії позивачу як дитині війни.
Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Отже, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.
Керуючись ст. ст. 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Ватутіне Черкаської області залишити без задоволення, а постанову Ватутінського міського суду Черкаської області від 04 жовтня 2010 року -без змін.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий-суддя:
Судді: