Справа: № 2-а-13002/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А.
Суддя-доповідач: Романчук О.М
Іменем України
"01" березня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Романчук О.М.
суддів: Глущенко Я.Б.,
Шелест С.Б.,
при секретарі: Воронець Н.В.,
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 грудня 2010 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-Інтеграція»про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації та припинення юридичної особи, -
Державна податкова інспекція у Подільському районі м. Києва звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-Інтеграція»про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації та припинення юридичної особи.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 грудня 2010 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивач по справі подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 грудня 2010 року та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.
Суд, заслухавши учасників судового процесу, які з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід-Інтеграція»зареєстроване Подільською районною державною адміністрацією м. Києва 04.02.09 р. за адресою: м. Київ, вул. Михайлівська, 1/В.
Як зазначено позивачем, ТОВ «Захід-Інтеграція»було зареєстроване в державних органах на підставі неправдивих відомостей про засновника підприємства. Ніякого відношення до державної реєстрації та фінансово-господарської діяльності особа не мала, внесків до статутного фонду не робила, підписів на жодному з фінансово-господарських документів не ставила, а тому, на думку позивача, діяльність підприємства спрямована на нанесення шкоди економічним інтересам держави, яка ведеться від імені підприємства не встановленими особами.
Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.
Відповідно до статтей 22, 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»суд може постановити рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язане з банкрутством юридичної особи.
При цьому зі змісту Прикінцевих положень розділу VІІ цього ж Закону випливає, що закони, нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, тобто до 1 липня 2004 року, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
Відтак положення п. 17 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»щодо права податкового органу на звернення до суду з позовом про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності слід розуміти як положення щодо припинення юридичної особи.
Виходячи з наведеного, заявлені позивачем вимоги про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації та припинення ТОВ «Захід-Інтеграція»відповідають повноваженням органу державної податкової служби і, відповідно, компетенції адміністративних судів.
Згідно з частиною першою статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам -правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.
Підстави для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, передбачені частиною другою статті 38 зазначеного Закону. Однією з таких підстав є визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути.
Оскільки норма зазначеної статті не містить імперативного застереження щодо кола осіб, які мають право звернутися до суду з позовом про припинення юридичної особи з наведеної підстави, а подання такого позову органом державної податкової служби обумовлено виконанням покладеного на нього законом обов'язку щодо аналізу причин і оцінки даних про факти порушень податкового законодавства, що нерозривно пов'язано з набуттям платником податків цивільної правосуб'єктності, можна дійти висновку про використання позивачем повноваження з метою, з якою це повноваження надано.
Разом із тим, податковий орган повинен обґрунтувати своє право на звернення до суду.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач посилається на створення ТОВ «Захід-Інтеграція»без мети зайняття підприємницькою діяльністю з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, що є злочином, передбаченим статтею 205 Кримінального кодексу України; участі відповідача в проведенні фінансових операцій, направлених на легалізацію доходів, одержаних злочинним шляхом, що є злочином, передбаченим статтею 209 КК України; участі відповідача в ухиленні від сплати податків, що є злочином, передбаченим статтею 212 КК України.
Згідно з частиною четвертою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Суд вважає, що згідно з наведеною нормою процесуального права, доказом вчинення злочину може бути лише вирок, яким, у визначеному законом порядку, встановлюється доведена участь особи у вчиненні злочину.
Пунктами 1, 6 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»передбачено, що державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за додержанням законодавства про податки, інші платежі, забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами.
Як зазначено позивачем, засновником ТОВ «Захід-Інтеграція»значиться підприємство ТОВ «Корімпелл», яке перебуває на податковому обліку в ДПІ м. Києва.
Разом із тим, як повідомив засновник даного підприємства, ніякого відношення до державної реєстрації та фінансово-господарської діяльності особа не має, внесків до статутного фонду не робила, підписів на жодному з фінансово-господарських документів не ставив, чим займається підприємство йому не відомо, що на думку позивача, є підтвердженням того, що діяльність підприємства спрямована на нанесення шкоди економічним інтересам держави.
Також, позивачем в обгрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач ухиляється від сплати податків.
Однак, з наданих позивачем в обґрунтування позовних вимог документів не вбачається, що позивачем проводилися перевірки дотримання відповідачем вимог податкового законодавства, рішень про визначення йому податкових зобов'язань податковим органом не приймалось.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції судове рішення було ухвалено з деяким порушенням норм процесуального права, разом із тим, це не призвело до неправильного вирішення спору по суті пред'явлених позовних вимог.
Відповідно до п. 2 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, змінити постанову суду.
За ч. 1 ст. 201 КАС України підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанова суду першої інстанції зміні із викладенням мотивувальної частини у зазначеній вище редакції.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 грудня 2010 року змінити в мотивувальній частині.
В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 грудня 2010 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий-суддя:
Судді:
Повний текст виготовлено: 04 березня 2011 року.