Справа: № 2а-511/10/1009 Головуючий у 1-й інстанції: Заріцький С.М.
Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.
"24" лютого 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого -судді Глущенко Я.Б.,
суддів Мельничука В.П., Федотова І.В.,
розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до УДПС Вишгородського взводу ДПС при УДАІ про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Вишгородського районного суду Київської області від 02 липня 2010 року,
ОСОБА_2 звернувся у суд з позовом, у якому просив скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення від 26 травня 2010 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 02 липня 2010 року позов залишений без задоволення.
Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції.
Відповідно до ст.197 КАС України розгляд справи відбувається в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду -скасуванню з таких підстав.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач, керуючи автомобілем, який належить ТОВ «Євротрейдінг», використовував такий у комерційних цілях, а тому зобов'язаний мати шляховий лист.
Проте, з такими висновками суду не можна погодитися.
Так, із протоколу про адміністративне правопорушення убачається, що 26 травня 2010 року о 08:28 годині на 21 км а/д Київ-Овруч, позивач керував автомобілем Мітсубісі, державний номерний знак НОМЕР_1, без необхідних документів, а саме: без шляхового листа.
26 травня 2010 року відповідачем відносно позивача прийнято постанову серії АІ № 275297, якою останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
Обговорюючи правомірність оспорюваної постанови, судова колегія зважає на таке.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
У відповідності до положень п.п. «г»п. 2.1 Правил водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема, дорожній лист і документацію на вантаж, що перевозиться, у встановлених законодавством випадках.
Статтею 16 Закону України «Про дорожній рух»встановлено, що водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу працівників міліції, а водії військових транспортних засобів на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України передавати для перевірки посвідчення, реєстраційні та інші документи, що підтверджують право на керування транспортним засобом, а також дорожні (маршрутні) листи і документи на вантаж, що перевозиться (крім власників транспортних засобів, які використовують їх в індивідуальних некомерційних цілях), а у випадках, передбачених законодавством, страховий поліс (сертифікат) про укладання договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та ліцензійну картку на автомобільний транспортний засіб у разі надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів;
За приписами ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортними засобами водіями, які не мають при собі або не пред'явили чи не передали для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, талона до нього, реєстраційних та інших документів, що підтверджують право користування чи розпорядження транспортним засобом, а у випадках, передбачених законодавством, належно оформленого дорожнього (маршрутного) листа або документів на вантаж, що перевозиться, ліцензійної картки на транспортний засіб, а так само поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу від двадцяти п'яти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як убачається із матеріалів справи, позивач, керуючи автомобілем, мав при собі посвідчення водія, технічний паспорт на автомобіль, власником якого є ТОВ «Євротрейдінг», довіреність на право керування автомобілем, що підписана директором вказаної юридичної особи та засвідчена її печаткою.
Висновки суду першої інстанції про правомірність оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення ґрунтуються на використанні позивачем вказаного транспортного засобу в комерційних цілях, що, в свою чергу, зобов'язує останнього мати при собі шляховий лист.
Проте, колегія суддів не може погодитись з такими висновками, оскільки факт комерційного використання автомобіля позивачем не знайшов свого підтвердження у матеріалах справи та не доведений відповідачем.
За таких підстав, постанова у справі про адміністративне правопорушення від 26 травня 2010 року, серія АІ № 275297, підлягає скасуванню.
Отже, суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку щодо відмови у задоволенні позову.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -задовольнити.
Постанову Вишгородського районного суду Київської області від 02 липня 2010 року -скасувати.
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення від 26 травня 2010 року, серія АІ № 275297.
Постанова набирає законної сили з моменту постановлення та відповідно до ст. 171-2 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко
суддяВ.П. Мельничук
суддяІ.В. Федотов