Справа: № 2-а-3626/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В.
Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.
"24" лютого 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого -судді Глущенко Я.Б.,
суддів Мельничука В.П., Федотова І.В.,
розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство «Світ»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 червня 2010 року,
ТОВ «Агентство «Світ» звернулося у суд з позовом до ДПІ у Печерському районі м. Києва, в якому просило скасувати рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0002722202/3 від 25 січня 2010 року.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 червня 2010 року позов задоволено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про залишення позову без задоволення.
Відповідно до ст. 197 КАС України апеляційний розгляд справи відбувається в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду -скасуванню з таких підстав.
Так, суд першої інстанції дійшов висновку, що жодним нормативно-правовим актом України не встановлюється правило, згідно з яким єдиним обов'язковим документом, що засвідчує поставку нерезидентом продукції є вантажно-митна декларація, а тому міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) являється належним документом, на підставі якого операція з імпорту товару знімається з банківського контролю.
З такими висновками суду не можна погодитися.
Колегією суддів установлено, що 22 червня 2009 року відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання валютного законодавства України по контракту від 18 березня 08р. № 005/08-STO-WPK, за підсумками якої складено акт № 206/22-02/32981181 та виявлено порушення ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме: поставка товару по імпортному контракту здійснена з прострочкою на три дні, що спричинило нарахування штрафних санкцій згідно зі ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»у сумі 7700,00 грн. рішенням відповідача від 25 січня 2010 року за № 0002722202/3.
Обговорюючи питання щодо правомірності застосування до позивача штрафних санкцій, судова колегія зважає на наступне.
Так, за приписами ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», у редакції від 31 травня 2007 року, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.
У відповідності до положень ст. 4 вказаного Закону порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).
Постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 р. № 13, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 28 травня 1999 р. за № 338/3631, затверджено Інструкцію про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями.
Відповідно до п. 1.1. Інструкції терміни вживаються у наступному значенні: ВМД - належним чином оформлена вантажна митна декларація; день виникнення порушення - перший день після закінчення встановленого законодавством строку розрахунків за експортною, імпортною та лізинговою операцією або строку, встановленого відповідно до раніше одержаних за цією операцією ліцензій; здійснення поставки - оформлення ВМД (у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню) або виконання нерезидентом усіх зобов'язань щодо поставки, покладених на нього за договором (в інших випадках); реєстр ВМД - реєстр увізних або вивізних вантажних митних декларацій, на підставі яких продукція, що експортується (імпортується, передається в лізинг), перетнула митний кордон України. Реєстр отримується банком від відповідного митного органу в порядку, установленому чинним законодавством України.
Згідно з п. 3.3 вказаної Інструкції, у редакції від 13 грудня 2006 року, яка набула чинності 29 січня 2007 року, банк знімає з контролю операцію резидента в разі імпорту продукції з увезенням її на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, на підставі ВМД (типу IM-40 "Імпорт", IM-41 "Реімпорт", IM-72 "Магазин безмитної торгівлі", IM-75 "Відмова на користь держави", IM-76 "Знищення або руйнування") та за наявності інформації про цю операцію в реєстрі ВМД, а в інших випадках - після пред'явлення резидентом документа, який згідно з умовами договору засвідчує здійснення нерезидентом поставки продукції, виконання робіт, надання послуг.
За правилами ч. 2 ст. 78 Митного кодексу України митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі цього Кодексу відповідно до заявленого митного режиму.
При цьому, митними процедурами є операції, пов'язані із здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів; митним оформленням -виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів. (ст. 1 Митного кодексу України)
Статтею 185 вказаного Кодексу запроваджено 13 видів митного режиму, зокрема імпорт, яким у розумінні ст. 188 зазначеного Кодексу, є митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будь-яких митних обмежень.
Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 9 червня 1997 р. № 574, у редакції від 11 липня 2007 року, у п. 8 передбачено, ВМД, заповнена у звичайному порядку, вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах відбитка особистої номерної печатки посадової особи митниці, що здійснила митне оформлення товарів і транспортних засобів.
Оформлена ВМД є підтвердженням надання особі права на розміщення товарів та/або транспортних засобів у заявленому митному режимі і прав та обов'язків зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних фінансових, господарських та інших операцій.
Виходячи із змісту вказаних законодавчих норм, обов'язковість отримання індивідуальної ліцензії Національного банку України резидентом ставиться у залежність від факту здійснення імпортних операцій з перевищенням відстрочення поставки більш як на 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу (або виставлення векселя) на користь постачальника продукції, що імпортується.
До того ж, пеня підлягає стягненню саме за порушення термінів, передбачених статтею 2 вказаного Закону, у даному випадку, за здійснення поставки товару нерезидентом з перевищенням 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу.
Окрім того, при ввезенні на митну територію України товару в режимі імпорту датою початку вільного обігу такого товару є дата оформлення вантажно-митної декларації за умови наявності на всіх її аркушах відбитка особистої номерної печатки посадової особи митниці, що здійснила митне оформлення товарів.
Як убачається із матеріалів справи, позивачем укладено контракт від 18 березня 2008 року з нерезидентом на поставку деревообробного обладнання на територію України. На виконання умов вказаного контракту позивачем 27 травня 2008 року здійснено попередню оплату вартості товару у сумі 110 000 Євро, а тому граничний термін отримання обладнання є 23 листопада 2008 року.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно з вантажно-митними деклараціями товар за наведеним контрактом поставлено на територію України 26 листопада 2008 року, тобто з пропуском 180-денного строку на 3 дні.
При прийняті рішення по справі місцевий суд виходив з того, що деревообробне обладнання надійшло на митну територію України 21 листопада 2008 року, що підтверджується штампом «під митним контролем»на міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR), а тому накладення штрафних санкцій за пропуск строку, встановлений ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»є неправомірним.
Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком з огляду на визначення законодавцем в Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями вичерпного переліку документів, на підставі яких імпортна операція знімається з банківського контролю.
Так, якщо ввезення товару на митну територію України підлягає митному оформленню, то датою імпорту є дата завершення оформлення вантажно-митної декларації (типу IM-40 "Імпорт", IM-41 "Реімпорт", IM-72 "Магазин безмитної торгівлі", IM-75 "Відмова на користь держави", IM-76 "Знищення або руйнування"). При цьому, зі складанням міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) законодавець не пов'язує закінчення митного оформлення товару, ввезеного на територію України.
За таких підстав, колегія суддів доходить висновку про правомірність прийнятого відповідачем рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 25 січня 2010 року № 0002722202/3.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення адміністративного позову.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва - задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 червня 2010 року -скасувати.
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко
суддяВ.П. Мельничук
суддяІ.В. Федотов