Справа: № 2а-11201/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.
Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.
Іменем України
"24" лютого 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого -судді Глущенко Я.Б,
суддів Мельничука В.П., Федотова І.В.,
при секретарі Світному Г.Г.,
за участю:
представника позивача -Кривобока Ю.М.,
представника ТОВ «Світ будівельних технологій»-Лисовець Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арекс-КТМ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ будівельних технологій»про застосування наслідків нікчемного правочину та стягнення в доход держави коштів у розмірі 17280,60 грн., за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2010 року,
ДПІ у Дніпровському районі м. Києва звернулася у суд з позовом до ТОВ «Арекс-КТМ», ТОВ «Світ будівельних технологій», в якому просить стягнути з кожного відповідача в доход держави кошти, одержані за нікчемним правочином, у розмірі 17 820,60 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2010 року у задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити у справі нове рішення про задоволення адміністративного позову.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду -зміні з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено відсутність ознак нікчемності у правочині, вчиненому між відповідачами, з огляду на наявність первинних бухгалтерських документів, що підтверджують здійснення господарської операції.
Проте, з такими підставами задоволення позову не можна погодитися, враховуючи наступне.
Колегією суддів установлено, що працівниками ДПІ у Дніпровському районі м. Києва проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Світ будівельних технологій»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2005 року по 30 вересня 2008 року, за результатами якої складено акт від 30 березня 2009 року.
У ході перевірки виявлено, що між відповідачами укладено договір № 29К від 27 січня 2007 року, за яким є виконання ТОВ «Арекс-КТМ»будівельних робіт на користь ТОВ «Світ будівельних технологій».
Як убачається із акту виконаних робіт, складеного за вересень 2007 року, ТОВ «Арекс-КТМ»виконано внутрішні сантехнічні роботи в адміністративному будинку по вул. Старонаводницькій, 2-20, м. Київ, на загальну суму 17280,60 грн., у тому числі ПДВ -2880,10 грн., на підставі чого ТОВ «Арекс-КТМ»виписало на користь ТОВ «Світ будівельних технологій»податкову накладну від 28.09.2007р. № 540.
У зв'язку із викладеним, ТОВ «Світ будівельних технологій»відобразило у складі податкового кредиту з податку на додану вартість суму 2880,10 грн.
Постановою старшого слідчого СВ ПМ ДПА у м. Києві від 22 травня 2009 року порушено кримінальну справу відносно директора ТОВ «Світ будівельних технологій»за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України, у зв'язку із установленням, що ТОВ «Арекс-КТМ», засновником якого є ОСОБА_4, зареєстроване ним за грошову винагороду, ніякого відношення до подальшої господарської діяльності вказана особа не має, наказів про призначення директора та головного бухгалтера товариства він не підписував. Окрім того, директор та головний бухгалтер Яковенко А.В. також ніякого відношення до здійснення господарських операцій ТОВ «Арекс-КТМ»не мав.
Обговорюючи питання щодо правомірності стягнення в доход держави коштів, отриманих за нікчемним правочином, колегія суддів зважає на таке.
Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” господарська діяльність -будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Відтак, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні вищенаведених норм є: здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності (продукція, роботи чи послуги), які мають вартісний характер і цінове вираження.
У відповідності до положень ст. 203 Цивільного кодексу України серед загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, є наявність вільного волевиявлення учасника правочину і відповідність його внутрішній волі.
За приписами ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Отже, вирішення спорів, пов'язаних із стягненням у доход держави коштів, отриманих за нікчемним правочином, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій.
Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити такі обставини:
- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;
- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;
- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;
- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
Натомість, суд першої інстанції при встановленні реальності здійснення відповідачами правочину обмежився лише дослідженням первинних документів (акту виконаних робіт, податкової накладної) та прийняв до уваги відсутність у діях директора ТОВ «Світ будівельних технологій»складу злочину за ст. 212 ч. 3 Кримінального кодексу України, при цьому не надавши будь-якої правової оцінки реальності виконання будівельно-монтажних робіт та характеру співробітництва між відповідачами.
Так, як убачається із матеріалів справи, ТОВ «Світ будівельних технологій», у якості замовника за договором № 29К від 27 січня 2007 року, прийняло виконані ТОВ «Арекс-КТМ»будівельно-монтажні роботи у вересні 2007 року. Разом з тим, ТОВ «Світ будівельних технологій»виступило в якості субпідрядника за договором № 040907 від 04 вересня 2007 року, укладеного з ТОВ «БК «Монтаж-Інжпроект», відповідно до якого у цей же період ним виконувались аналогічні будівельні роботи.
До того ж, актом перевірки підтверджено, що господарські відносини між відповідачами носять тривалий та систематичний характер і не були обмежені укладенням лише вище вказаного договору. Разом з тим, директор ТОВ «Світ будівельних технологій»при дачі пояснень слідчому податкової міліції зазначив, що спілкувався лише з особою, яка представилась як заступник директора ТОВ «Арекс-КТМ», при укладанні договору та в момент передачі вже підписаних актів приймання виконаних будівельних робіт та податкових накладних.
Вказане свідчить про відсутність представників ТОВ «Світ будівельних технологій»при здачі-прийманні результатів виконаних будівельних робіт, що, враховуючи характер виконання таких, унеможливлює реальне їх здійснення.
Наведене дає змогу зробити висновок, що правочин, укладений між відповідачами, є нікчемним, тобто вчиненим з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Разом з тим, стягнення коштів, одержаних за нікчемним правочином, є адміністративно-господарською санкцією, строки застосування якої встановлені ст. 250 Господарського кодексу України.
Адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. (ст. 250 Господарського кодексу України у редакції на момент виникнення спірних правовідносин)
Матеріалами справи підтверджено, що нікчемний правочин вчинено відповідачами у вересні 2007 року, у той час як з позовом про застосування до них адміністративно-господарських санкцій у вигляді стягнення в доход держави коштів, отриманих за таким правочином, орган податкової служби звернувся у вересні 2009 року, тобто з пропущенням встановленого річного строку з дня його вчинення.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що у задоволенні позовних вимог має бути відмовлено з підстав пропущення позивачем строку для застосування адміністративно-господарських санкцій, встановленого ст. 250 Господарського кодексу України. А тому рішення місцевого суду підлягає відповідній зміні.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 2, 201 ч. 1 п. 1 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду, якщо суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, але з помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва -задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2010 року -змінити.
У задоволенні позову Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва відмовити через пропущення строку застосування адміністративно-господарських санкцій.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко
суддяВ.П. Мельничук
суддяІ.В. Федотов
Повний текст постанови складений 01 березня 2011 року.