Справа: № 2а-7234/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В.
Суддя-доповідач: Парінов А.Б.
Іменем України
"03" березня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Парінова А.Б.,
суддів: Земляної Г.В., Петрика І.Й.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного комплексного підприємства «Хрещатик»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 листопада 2010 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва до Державного комплексного підприємства «Хрещатик»про стягнення заборгованості, -
Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Києва звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державного комплексного підприємства «Хрещатик»про стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 348 221,27 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 листопада 2010 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено наступні обставини.
У філії № 13 «Бройлерна фабрика»державного комплексного торговельного підприємства «Хрещатик»виникла заборгованість зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що у строки, встановлені статтею 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідачем самостійно не сплачена.
Листом управління Пенсійного фонду України в Хмельницькому районі Хмельницької області від 22.05.2009 №2201/03 управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Києва повідомлено про наявність у державного комплексного торговельного підприємства «Хрещатик» заборгованості зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, яка виникла у ліквідованої філії №13 «Бройлерна фабрика»державного комплексного торговельного підприємства «Хрещатик», що підтверджується карткою особового рахунку по філії та листом голови ліквідаційної комісії від 26.06.2008 №7-54/155.
З матеріалів справи вбачається, що заборгованість зі сплати страхових внесків, яка виникла у ліквідованої філії №13 «Бройлерна фабрика»станом на час розгляду справи в суді не погашено. Наявність відповідної заборгованості та необхідність її погашення відповідачем фактично не заперечується, що підтверджується листом голови ліквідаційної комісії державного комплексного торговельного підприємства «Хрещатик»від 26.06.2008 року №7-54/155 (а.с. 25).
Управлінням Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Києва, в якому відповідачем обліковується заборгованість із сплати страхових внесків, державному комплексному торговельному підприємству «Хрещатик»надіслано вимогу від 01.10.2009 №Ю-3398/2636 на суму 348 221, 27 грн., яку отримано відповідачем 29.10.2009, що підтверджується повідомленням пошти про вручення поштового відправлення.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач не оскаржував надіслану позивачем вимогу, тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що борг по вимозі є узгодженим та на час розгляду справи в суду не сплаченим.
Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»прострочена заборгованість зі сплати страхових внесків, про стягнення якої заявлено адміністративний позов, є узгодженою та на час розгляду справи не сплаченою, у зв'язку з чим підлягає стягненню в судовому порядку.
Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до п. 6 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць; для страхувальників, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, - квартал. При цьому в разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід). У разі недостатності у страхувальника коштів для здійснення в повному обсязі виплати заробітної плати (доходу) та одночасної сплати відповідних авансових платежів виплата зазначених сум та сплата страхових внесків здійснюється в пропорційних розмірах у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду. У разі несплати авансових платежів до страхувальників застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.
Порядок стягнення заборгованості зі страхових внесків визначений виключно Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Застосування фінансових санкцій за порушення страхувальниками норм цього Закону передбачено ст. 106 цього Закону.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Частиною 3 ст. 106 Закону встановлено, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.
Згідно з ч. 15 ст. 106 Закону строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
Відповідно до ч. 7 вказаної статті у разі ліквідації страхувальника або втрати ним з інших причин юридичного статусу платника страхових внесків недоїмка сплачується за рахунок коштів та іншого майна страхувальника.
З матеріалів справи вбачається, що на час розгляду справи в суді першої інстанції державне комплексне торговельне підприємство «Хрещатик»не припинено і зареєстровано юридичною особою та є платником страхових внесків.
Колегією суддів встановлено, що заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, про стягнення якої заявлено адміністративний позов, є узгодженою та на час розгляду справи, як вбачається з картки особового рахунку страхувальника (а.с. 26-33) не сплаченою відповідачем.
Пунктом 8.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1 встановлено, що суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені пунктами 5.1, 5.2, 5.3 цієї Інструкції, у тому числі обчислені органами Пенсійного фонду, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову є законним та обґрунтованим.
Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують так, як є помилковими, та апеляційним судом відхиляються.
Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права.
За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись статтями 197, 198, 200, 205, 206, 112, 254 КАС України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу Державного комплексного підприємства «Хрещатик»залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 листопада 2010 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу -з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді Г.В. Земляна
І.Й. Петрик