Справа: № 2-а-225/11 Головуючий у 1-й інстанції: Волков С.А.
Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.
Іменем України
"24" лютого 2011 р. м. Київ
колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Кузьменко В. В.,
суддів Василенка Я. М., Степанюк А.Г.
розглянувши в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Оболонському районі м. Києва про визнання неправомірними дій та зобов'язання провести нарахування та виплату надбавки як дитині війни, за апеляційною скаргою Управління Пенсійного Фонду України в Оболонському районі м. Києва на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 11.01.2011 року, -
15 грудня 2010 року позивач звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Оболонському районі м. Києва про визнання неправомірними дій та зобов'язання провести нарахування та виплату надбавки як дитині війни, починаючи з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року.
Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 11.01.2011 року позов задоволено: визнано незаконною бездіяльність відповідача та стягнуто на користь позивача щомісячну державну соціальну доплату починаючи з 15.06.2010 року.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову у повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що на користь позивача необхідно стягнути державну соціальну допомогу як дитині війни починаючи з 15.06.2010 року в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Судова колегія не погоджується в повній мірі з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни»в розумінні ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а відтак, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.
Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни», з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Нарахування позивачу доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв'язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.
Ст. 41 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»від 28.12.2007 року №107-VI були внесені зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме, текс статті викладено в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Згідно Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 вказані зміни визнано неконституційними.
Рішення Конституційного суду є обов'язковими до виконання на всій території України.
В п. 6 Рішення Конституційного суду України 22.05.2008 року за № 10-рп зазначено, що рішення Конституційного суду в даній справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Отже, на момент виникнення спірних правовідносин, розгляду справи по суті заявлених вимог та в подальшому норма Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка передбачає виплату дітям війни щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком була чинною.
Всупереч ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
З огляду на те, що Закон України «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530, відповідач неправомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.
Колегія суддів приходить до висновку про правомірність доводів суду першої інстанції про наявність у позивачки права на перерахунок доплати до пенсії в розмірі передбаченому ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».
Однак, Оболонський районний суд м. Києва не зазначив кінцеву дату, до якої необхідно проводити такий перерахунок.
Судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому.
Таким чином, колегія суддів вважає, що адміністративний суд не може розглядати вимоги щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчиняти дії у майбутньому у зв'язку із вірогідним настанням певних наслідків, оскільки у суду на час розгляду справи відсутні підстави для прийняття рішення стосовно законності таких дій.
Враховуючи, що позов поданий 15.12.2010 року, жодних уточнень, доповнень або змін до позову від позивача не надходило, суд першої інстанції повинен був прийти до висновку, що позовні вимоги щодо зобов'язання перерахувати позивачці доплату до пенсії як дитині війни підлягають задоволенню, починаючи з 15.06.2010 року до 11.01.2011 року, тобто в межах шестимісячного строку звернення до суду та по дату винесення рішення судом першої інстанції.
Відповідно, постанова суду першої інстанції підлягає відповідній зміні з врахуванням періоду, за який має бути здійснено перерахунок доплати до пенсії.
Керуючись ст.ст. 195, 183-3, 197, 198, 201, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Оболонському районі м. Києва на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 11.01.2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Оболонському районі м. Києва про визнання неправомірними дій та зобов'язання провести нарахування та виплату надбавки як дитині війни -задовольнити частково.
Постанову Оболонського районного суду м. Києва від 11.01.2011 року -змінити.
Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Оболонському районі м. Києва здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Оболонському районі м. Києва про визнання неправомірними дій та зобов'язання провести нарахування та виплату надбавки як дитині війни щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком починаючи з 15.06.2010 року по 11.01.2011 року з врахуванням раніше здійснених виплат.
В решті постанову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: В. В. Кузьменко
Судді: Я. М. Василенко
А.Г. Степанюк
Повний текст ухвали виготовлено 24.02.2011 року.