Справа: № 2а-10457/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
Іменем України
"17" лютого 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Вівдиченко Т.Р.
Суддів: Беспалова О.О.
Федорової Г.Г.
при секретарі Корженковій І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 листопада 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробнича фірма «Астек-Сервіс»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,-
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю виробнича фірма «Астек-Сервіс»звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 18 травня 2010 року №0001902330.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 листопада 2010 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з постановою суду, відповідач - Державна податкова інспекція у Святошинському районі м. Києва звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 18 травня 2010 року №0001902330 до позивача були застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 15 640,00 грн., за порушення ним вимог пункту 9 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.
Вищевказане рішення відповідачем було прийняте на підставі акту перевірки від 30 квітня 2010 року за №0363/26/57/23/22968334, в якому міститься висновок про порушення ТОВ “Астек-Сервіс” вимог пункту 9 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”. Суть вказаного порушення вбачається в тому, що позивач не забезпечив друк щоденних фіскальних звітних чеків (Z-звітів) в робочі дні підприємства під час провадження ним господарської діяльності по наданню в оренду торгових павільйонів.
Задовольняючи даний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість правових підстав для прийняття рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду, з огляду на наступне.
Так, порядок проведення перевірок з питань додержання платниками податків порядку проведення готівкових розрахунків регулюється Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»№ 265/95-ВР від 06.07.1995 року (далі по тексту -Закон № 265/95-ВР).
Відповідно до абзацу 4 статті 2 вказаного Закону, розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий товар (ненадану послугу), а в разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця. Передбачена законодавцем можливість повернення грошових коштів у разі відмови покупця від товару чи послуги означає, що здійснення розрахункової операції при реалізації товарів (послуг) не вимагає збігу в часі цієї операції, зокрема, з фактичним наданням послуг. Необхідною умовою здійснення такої операції є реалізація товарів (послуг), тобто їх продаж у результаті вчиненого продавцем і покупцем правочину.
Розрахунковим документом є документ установлених форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ та ін.), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку РРО або заповнений вручну (абзацу 15 статті 2 Закону № 265/95-ВР).
Згідно пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320), уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.
Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.
У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).
Відповідно до приписів абзацу 22 статті 2 Закону № 265/95-ВР, фіскальний звітний чек це документ встановленої форми що повинен відображати інформацію денних підсумків розрахункових операцій здійснених на протязі робочої зміни касира та підлягає щоденному друку.
Пунктом 9 ст. 3 Закону № 265/95-ВР встановлено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані щоденно друкувати на РРО (за винятком автоматів з продажу товарів (послуг)) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в КОРО.
Зазначена норма враховує особливості роботи реєстраторів, які повинні забезпечувати друкування таких звітів за кожний робочий день.
Згідно пункту 4.4 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 року № 614 (Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2001 року за № 107/5298), передбачено, що реєстрація продажу товару (оплати послуг) через РРО проводиться одночасно з розрахунковою операцією; розрахунковий документ має видаватися покупцеві не пізніше завершення цієї операції; вона вважається проведеною через РРО, якщо дані про її обіг уведено в режимі реєстрації.
Відповідно до п. 4.6 зазначеного Порядку, суб'єкт господарювання повинен забезпечити, зокрема, друкування X-звітів, Z-звітів та інших документів (крім розрахункових), що передбачено експлуатаційною документацією на РРО. При виконанні Z-звіту обнуляється інформація в оперативній пам'яті та заноситься до фіскальної пам'яті РРО.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2002 р. № 199 затверджено Вимоги щодо реалізації фіскальних функцій РРО для різних сфер застосування (за текстом -Вимоги № 199).
Так, відповідно до ч. 11 п.2 зазначених Вимог, під поняттям Z-звіту розуміють денний звіт з обнулінням інформації в оперативній пам'яті та занесенням її до фіскальної пам'яті реєстратора.
В свою чергу п.17 Вимог передбачено, що всі підсумки та суми у Z-звіті обчислюються за зміну.
Під поняттям зміни, в контексті ч.15 п.2 Вимог, розуміють період роботи реєстратора від реєстрації першої розрахункової операції після виконання Z - звіту до виконання наступного Z - звіту. Максимальна тривалість зміни РРО не повинна перевищувати 24 години. При цілодобовій роботі підприємства Z - звіт необхідно виконувати не пізніше 24 години з моменту реєстрації першої розрахункової операції, виконаної після попереднього Z - звіту. Відлік тривалості зміни РРО починається з моменту реєстрації першої розрахункової операції після виконання попереднього Z - звіту, а не спочатку робочого дня.
Так, в матеріалах даної справи міститься наказ ТОВ “Астек-Сервіс” від 25 квітня 2008 року №25/04/08 про введення розпорядку робочих днів за травень 2008 року, а саме робочими днями є: 06, 07, 08, 12, 20, 22, 23, 26 та 30 травня 2008 року; наказом від 25 травня 2008 року №25/05/08 встановлено, що робочими днями є 19, 23, 24, 25, 26 та 27 червня 2008 року; наказом від 25 червня 2008 року №25/06/08 встановлено, що робочими днями є 04, 18, 22, 23, 24, 25, 28, 29 та 31 липня 2008 року; наказом від 25 липня 2008 року №25/07/08 визначено робочими днями 02, 04, 07, 11, 12, 14, 19, 21, 22, 26 та 29 серпня 2008 року; решта днів травня, червня, липня та серпня 2008 року є вихідними.
Вказане дає підстави зробити висновок про наявність у позивача обов'язку друкувати фіскальні звітні чеки тільки у робочі дні, визначені ним у відповідних наказах.
Як вбачається з Акта перевірки та наказу ТОВ “Астек-Сервіс” про розпорядок робочих днів, 22 та 23 травня є робочими днями. Копії КОРО та фіскальних звітних чеків від 22 травня 2008 року №0078 та від 23 травня 2008 року №0079 підтверджують ту обставину, що в робочі дні 22 та 23 травня 2008 року фіскальні звітні чеки звіти друкувалися.
Таким чином, колегія суддів вважає, що Z-звіт повинен друкуватися щоденно лише на тих РРО, які вмикалися або на яких упродовж робочого дня була зареєстрована хоча б одна розрахункова операція.
Що стосується питання застосування до спірних правовідносин положень статті 250 Господарського кодексу України, колегія суддів виходить з наступного.
Частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України передбачено застосування санкцій лише судом. Це правило відповідає положенням статті 41 Конституції України, згідно з якими конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Оскільки санкції, передбачені цією частиною, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в дохід держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими, оскільки відповідають визначенню, закріпленому у частини 1 статті 238 Господарського кодексу України. Тому такі санкції можуть застосовуватися лише протягом строків, установлених статтею 250 Господарського кодексу України, початком перебігу яких є дата вчинення суб'єктом господарювання порушення.
Відповідно до положень ст. 239 Господарського кодексу України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть крім інших, застосовувати до суб'єктів господарювання таку адміністративно-господарську санкцію як адміністративно-господарський штраф.
Згідно ст. 250 Господарського кодексу України, адміністративного-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Як вбачається з матеріалів справи, днем виявлення порушення позивачем пункту 9 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” є 30 квітня 2010 року, тобто дата складення акту перевірки.
Оскільки позивач допустив порушення у період із травня по серпень 2008 року; застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій 18 травня 2010 року є протиправним, оскільки перевищує один рік з дня порушення ТОВ “Астек-Сервіс” правил здійснення господарської діяльності.
Викладені обставини свідчать про правомірність заявлених позивачем вимог, які є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, а відтак є такими, що підлягають до задоволення.
Отже, висновки суду першої інстанції колегія суддів знаходить правильними та такими, що не спростовуються доводами апелянта.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 листопада 2010 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: ___________Вівдиченко Т.Р.
Судді: ___________ Беспалов О.О.
___________Федорова Г.Г.
Повний текст ухвали виготовлений 23 лютого 2011 року.