Справа: № 2а-9259/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пилипенко О.Є.
Суддя-доповідач: Мамчур Я.С
Іменем України
"01" березня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді: Мамчура Я.С.
суддів: Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.
при секретарі Ільницькій В.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 червня 2010 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія»(ICTV) до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання недійсним податкових повідомлень - рішень , -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсним податкові повідомлення -рішення від 10 липня 2009 року №0000682307/0 та №0000692307/0.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 червня 2010 року позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення №0000692307 від 10 липня 2009 року в частині суми 128 299,50 грн., з них 85 533,00 грн. основного платежу та 42 766,50 грн. штрафних санкцій. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить дану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено планову перевірку позивача з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2007 року по 31 грудня 2008 року, за результатами якої складено акт від 26 червня 2009 року №365/1-23-07-14323764.
В ході перевірки було виявлено, що позивачем порушено:
- п.п.8.2.2 п.8.2, п.п.8.6.1 п. 8.6 ст.8 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 84 191 грн.
- п.п.7.4.3 п.7.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин), в результаті чого позивачем занижено зобов'язання з податку на додану вартість на суму 109 746грн.
На підставі даного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення -рішення від 10 липня 2009 року №0000682307/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 126 286,50 грн. та податкове повідомлення -рішення від 10 липня 2009 року №0000692307/0, яким позивачу визначено суму зобов'язання з податку на додану вартість та штрафні (фінансові) санкції в сумі 164 619,00 грн.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення -рішення від 10 липня 2009 року №0000682307/0 є правомірним, з огляду на наступне.
Відповідно д п.п.8.2.1 п.8.2 ст.8 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.
Підпунктом 8.2.2 п.8.2 ст.8 «Про оподаткування прибутку підприємств»Основні фонди підлягають розподілу за такими групами: група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них; група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4; група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).
Відповідно до ЗУ «Про телекомунікації»телекомунікаційна мережа - комплекс технічних засобів телекомунікацій та споруд, призначених для маршрутизації, комутації, передавання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, проводових, оптичних чи інших електромагнітних системах між кінцевим обладнанням.
Державним класифікатором України ДК 013-97 «Класифікація основних фондів», затвердженого наказом Держкомстандарту України від 19 серпня 1997 року №507, до коду130203 віднесено «Станції, системи і споруди радіотелевійного зв'язку», які належать до класу 130200 «Будівлі та споруди ліній зв'язку і передач (телевізійні, радіо, телеграфні, телефонні та ін)»та відповідно до підгрупи 130 000 «Передавальні пристрої».
З наведеного вбачається, що витрати комунікаційне обладнання, комунікатори маршрутизатори, джерела безперебійного живлення та його підключення до телекомунікаційної мережі в податковому обліку відображаються як створення основних фондів групи 1 (передавальні пристрої) за умови їх використання в господарській діяльності.
Позивачем було неправомірно включено витрати на дане обладнання до складу 2-ї та 3-ої групи основних засобів, що призвело до завищення суми амортизаційних відрахувань в сумі 336 764 грн., що в свою чергу потягло за собою заниження об'єкту оподаткування з податку на прибуток у відповідних періодах.
Що стосується податкового повідомлення -рішення від 10 липня 2009 року №0000692307/0, то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність його часткового скасування з огляду на наступне.
Відповідно до п.п.3.2.7 п.3.2 ст.3 ЗУ «Про податок на додану вартість»не є об'єктом оподаткування операції, зокрема, з виплат у грошовій формі заробітної плати (іншим прирівняним до неї виплатам), а також пенсій, стипендій, субсидій, дотацій за рахунок бюджетів або Пенсійного фонду України чи фондів загальнообов'язкового соціального страхування (крім тих, що надаються у майновій формі); виплат дивідендів, роялті у грошовій формі або у вигляді цінних паперів, які здійснюються емітентом; надання комісійних (брокерських, дилерських) послуг із торгівлі та/або управління цінними паперами (корпоративними правами), деривативами та валютними цінностями, включаючи будь-які грошові виплати (у тому числі комісійні) фондовим або валютним біржам чи позабіржовим фондовим системам або їх членам у зв'язку з організацією та торгівлею цінними паперами ліцензованими торговцями цінними паперами, а також деривативами та валютними цінностями.
Листом Державної податкової адміністрації України від 05 вересня 2005 року N 17622/7/15-1117 визначено, що покупець придбаває право на використання об'єкта інтелектуальної власності без одержання права власності на нього, то відповідно до пп. 3.2.7 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»винагорода (платежі) за таке використання не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість. При цьому в особи, яка передає об'єкт права в користування та отримує компенсацію за таку операцію, відсутнє право на податковий кредит щодо сум податку на додану вартість, нарахованих (сплачених) за придбані або виготовлені товари (у тому числі при їх імпорті) та послуги, вартість яких відноситься до складу витрат, пов'язаних із здійсненням такої операції. При цьому в особи, яка передає об'єкт права в користування та отримує компенсацію за таку операцію, відсутнє право на податковий кредит щодо сум податку на додану вартість, нарахованих (сплачених) за придбані або виготовлені товари (у тому числі при їх імпорті) та послуги, вартість яких відноситься до складу витрат, пов'язаних із здійсненням такої операції.
Висновки відповідача викладені в акті перевірки щодо завищення податкового кредиту на загальну суму 82 461 грн. (за липень-грудень 2008 року) є безпідставними.
Як вбачається з матеріалів справи, податкове повідомлення - рішення від 10 липня 2009 року №0000692307/0 в частині суми 36319,50 грн., з яких 24 213 грн. основного платежу з податку на додану вартість, погоджене відповідачем.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що податкове повідомлення -рішення від 10 липня 2009 року №0000692307/0 в частині суми 129 299,50 грн., з яких 85 533,00 грн. основного платежу з податку на додану вартість та 42 766,50 грн. штрафу є протиправним та в цій частині підлягає скасуванню.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.
Керуючись статтями 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва -залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 червня 2010 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: Мамчур Я.С.
Судді Горяйнов А.М.
Желтобрюх І.Л.
Ухвалу складено в повному обсязі 04.03.11р.