Справа: № 2-а-2738/10/0270 Головуючий у 1-й інстанції: Курко О.П.
Суддя-доповідач: Романчук О.М
Іменем України
"22" лютого 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого: Романчук О.М.,
Суддів: Сорочка Є.О.,
Усенка В.Г.,
при секретарі: Воронець Н.В.,
розглянувши у судовому засіданні апеляційні скарги Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Апеляційного суду Вінницької області про визнання дій протиправними та стягнення заборгованості, -
ОСОБА_3 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом до Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Апеляційного суду Вінницької області про визнання дій протиправними та стягнення заборгованості по заробітній платі та щомісячному грошовому утриманню з урахуванням компенсації за період з 01.07.2008 року по 01.06.2010 року.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2010 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо не нарахування та не виплати в повному обсязі заробітної плати та щомісячного грошового утримання з урахуванням індексації та компенсації втрати частини заробітної плати та щомісячного грошового утримання працюючому судді ОСОБА_3. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства фінансів України щодо не врахування при розробленні проектів Державного бюджету України на 2008 - 2010 роки вимог постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005 р. «Про оплату праці суддів». Стягнуто з Міністерства фінансів України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з Державного казначейства України на розрахункові рахунки Державної судової адміністрації України для виплати заборгованості по заробітній платі за період з 01.07.2008 р. по 01.06.2010 р. та щомісячному грошовому утриманню за період з 01.01.2006 р. по 01.06.2010 р. з урахуванням компенсації за втрату частини заробітної плати та частини щомісячного грошового утримання на користь ОСОБА_3 в загальній сумі 318514,87 грн., з яких 116036,87 грн. заборгованість по заробітній платі та 202478 грн. заборгованість по щомісячному грошовому утриманню. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачі по справі -Державна судова адміністрація України, Міністерство фінансів України подали апеляційні скарги, у яких просили скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
У відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України, в зв'язку із неявкою у судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач з 1986 року є професійним суддею та з 15.07.2002 року і по даний час виконує свої обов'язки на посаді судді Апеляційного суду Вінницької області.
У відповідності до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про статус суддів»від 15 грудня 1992 року № 2862-XII (чинний на момент виникнення спірних правовідносин), Держава гарантує фінансове та матеріально-технічне забезпечення суддів і судів.
Пунктом 1 ст. 11 вказаного Закону встановлено, що незалежність суддів забезпечується матеріальним і соціальним забезпеченням суддів відповідно до їх статусу.
03 вересня 2005 року року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 865 «Про оплату праці судів», якою було затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6. Посадові оклади, передбачені цією постановою, встановлювались виходячи з кількості розмірів мінімальної заробітної плати.
31 грудня 2005 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1310, якою доповнив постанову № 865 від 03.09.2005 року пунктом 4-1 такого змісту: «Установити, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати - 332 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не проводиться».
Заробітна плата виплачувалась позивачу з урахуванням положень постанови КМ України № 1310.
Однак, прийняття зазначених змін до постанови Кабінету Міністрів № 865 було визнано постановою Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року протиправним та скасовано. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2007 року постанова суду першої інстанції по вказаній справі залишена без змін. Зазначені судові рішення залишені без змін судом касаційної інстанції.
У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновоком суду першої інстанції, що нарахування позивачу у подальшому заробітної плати виходячи із розміру мінімальної заробітної плати у 332 грн. є протиправним та порушує його права.
У час спірних правовідносин розмір мінімальної заробітної плати визначався такими нормативно-правовими актами: Законами України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», «Про Державний бюджет України на 2007 рік», «Про Державний бюджет України на 2008 рік», «Про Державний бюджет України на 2009 рік»встановлювались розміри мінімальної заробітної плати: з 1 січня 2006 року -350 грн., з 1 липня 2006 року- 375 грн., з 1 грудня 2006 року- 400 грн., з 1 квітня 2007 року -420 грн., з 1 липня 2007 року -440 грн., з 1 жовтня 2007 року -460 грн., з 1 січня 2008 року- 515 грн., з 1 квітня 2008 року- 525 грн., з 1жовтня 2008 року- 545 грн., з 1 грудня 2008 року- 605 грн., з 1 січня 2009 року розмір мінімальної заробітної плати 605 гривень, з 1 квітня 2009 року - 625 грн., з 1 липня 2009 року - 630 грн, з 1 жовтня 2009 року - 650 грн., з 1 грудня 2009 року - 669 грн., з 01.01.2010 року -869 грн., з 01.04.2010 року -884 грн. на місяць.
Крім того, судом встановлено, що позивач одержує щомісячне грошове утримання працюючого судді з 2004 року, яке передбачено ст. 44 Закону України «Про статус суддів».
Оскільки щомісячне грошове утримання працюючого судді нараховується із сум щомісячної заробітної плати, яка з 01.01.2006 року по даний час не відповідала вимогам постанови КМ України № 865 від 03.09.2005 року, то заборгованість виникла і по щомісячному грошовому утриманню.
Статтею 34 Закону України «Про оплату праці»передбачена компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у звязку із порушенням строків її виплати.
Відповідно до Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у звязку із порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 року № 1427, компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи, починаючи з 01.01.1998 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення»встановлено, що починаючи з березня 2003 року індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, державної допомоги та компенсаційних виплат, крім тих, які зазначені у п. 3 цього Порядку), щомісячне грошове утримання, що виплачується замість пенсії; оплата праці найманих працівників підприємств. Установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з 01.07.2008 р. по 01.06.2010 р. та щомісячному грошовому утриманню за період з 01.01.2006 р. по 01.06.2010 р. з урахуванням компенсації за втрату частини заробітної плати та частини щомісячного грошового утримання в розмірі 318514,87 грн., з яких 116036,87 грн. заборгованість по заробітній платі та 202478 грн. заборгованість по щомісячному грошовому утриманню, є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій України», ст. ст. 120, 126 цього Закону та Положення про Державну судову адміністрацію України, остання з 1 січня 2003 року є головним розпорядником бюджетних асигнувань, які передбачені на утримання судової влади, а Державне казначейство України, відповідно до ст. 48 Бюджетного Кодексу України та п. 1 ч. 4 Положення про Державне казначейство України, здійснює лише розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів.
Крім того, Законами України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», «Про Державний бюджет України на 2008 рік»та «Про Державний бюджет України на 2009 рік»Державній судовій адміністрації України встановлювались відповідні бюджетні призначення за програмою «Виконання рішень судів на користь суддів».
Разом із тим, посилання апелянта -Міністерства фінансів України на те, що вони не розробляють проект закону про Державний бюджет України, а головним розпорядником коштів передбачених у Державному бюджеті на утримання суддів загальної юрисдикції є Державна судова адміністрація України, в звязку з чим вимоги позивача щодо визнання неправомірною бездіяльності Міністерства фінансів України та зобов'язання профінансувати заробітну плату та грошове утримання є безпідставними, колегією суддів не беруться до уваги, оскільки відповідно до Положення про Міністерство фінансів України, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 року № 1837, Мінфін у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України та цим Положенням.
Згідно з даним Положенням Міністерство фінансів України, зокрема, забезпечує підготовку проекту Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період; розроброблення в установленому порядку проекту Закону про Державний бюджет України на відповідний рік, прогнозних показників зведеного бюджету України, організацію роботи, повязаної із складенням та виконанням Державного бюджету України, координацію діяльності учасників бюджетного процесу.
Відповідно до положень ст. 32 Бюджетного кодексу України проект закону про Державний бюджет України розробляє Кабінет Міністрів України. Міністр фінансів України відповідає за складання проекту закону про Державний бюджет України, визначає основні організаційно-методичні засади бюджетного планування, які використовуються для бюджетних запитів і розроблення пропозицій проекту Державного бюджету України.
Головні розпорядники бюджетних коштів, згідно ст. 35 Бюджетного кодексу України організовують розроблення бюджетних запитів для подання Міністерству фінансів України.
Мінфін відповідно до покладених на нього завдань і повноважень на будь-якому етапі складання і розгляду проекту Державного бюджету України проводить аналіз бюджетного запиту, поданого головним розпорядником бюджетних коштів, з точки зору його відповідності меті, пріоритетності, а також ефективності використання бюджетних коштів. На основі результатів аналізу Міністр фінансів України приймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозиції проекту Державного бюджету України перед поданням його на розгляд Кабміну.
Таким чином, Міністерством фінансів України при формуванні проектів Державних бюджетів на 2008-2010 роки не було враховано відповідність бюджетних запитів ДСА України вимогам постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005 року.
Крім того, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог до Державного казначейства України та Апеляційного суду Вінницької області, оскільки в їх діях або бездіяльності не вбачається протиправності щодо допущення заборгованості по заробітній платі позивача.
Отже, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.
Керуючись ст. ст. 41, 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційні скарги Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2010 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий-суддя:
Судді: