Справа: № 2а-1322/10 Головуючий у 1-й інстанції: Шевченко Л.В.
Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.
Іменем України
"24" лютого 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Горяйнова А.М.,
суддів - Безименної Н.В. та Желтобрюх І.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 31 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва про стягнення підвищення до пенсії, -
У грудні 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати неправомірною дії Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва щодо невиконання Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зобов'язати відповідача нарахувати та виплати невиплачену їй як дитині війни щомісячну державну пенсію за період з 01 січня 2006 року по дату винесення рішення та стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 300 грн.
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 31 грудня 2010 року вказаний адміністративний позов було задоволено частково -визнано неправомірними дії відповідача та зобов'язано нарахувати і виплатити підвищення до пенсії у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2007 року по 31 грудня 2010 року.
Не погоджуючись із постановою суду від 31 грудня 2010 року відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що підвищення до пенсії позивачу, як дитині війни, виплачується у розмірі, встановленому постановою КМ України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»№ 530 від 28 травня 2008 року. Також відповідач послався на те, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду з позовом.
Особи, які беруть участь у справі, з клопотаннями про розгляд справи за їх участю -не зверталися. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва -задовольнити частково, постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 31 грудня 2010 року -скасувати в частині та прийняти в цій частині нове рішення про залишення позовної заяви без розгляду виходячи із наступного.
У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право отримання підвищення до пенсії у розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а про порушення своїх прав дізналася лише 02 листопада 2010 року з листа Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Судом встановлено, що позивач є дитиною війни у розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Згідно ст. 6 вказаного Закону дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений у абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Проте, відповідач всупереч ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виплачував позивачу щомісячне підвищення до пенсії у меншому розмірі, який встановлений постановою КМ України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»№ 530 від 28 травня 2008 року.
Колегія суддів вважає дії відповідача щодо виплати позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі, меншому ніж той, що встановлений ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»неправомірними, а висновок суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог за період з 26 листопада 2010 року по 31 грудня 2010 року -законним і обґрунтованим.
Так, судом першої інстанції було зроблено вірний висновок про те, що Закон України «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівняні з постановою КМ України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»№ 530 від 28 травня 2008 року, та є пріоритетним у застосуванні.
Також судом першої інстанції було зроблено висновок про те, що будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, у зв'язку з чим відсутні підстави не застосовувати для розрахунку підвищення пенсії, як дитині війни, розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції судом було правомірно зобов'язано відповідача врахувати, що частину підвищення по пенсії, як дитині війни, позивачу було виплачено раніше.
Разом з тим, адміністративний позов був задоволений поза межами строку звернення до суду, встановленого ст. 99 КАС України.
У відповідності до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд першої інстанції при розгляді даної справи виходив з того, що позивачу стало відомо про порушення права на виплату підвищення до пенсії у розмірі30 відсотків мінімальної пенсії за віком з листа відповідача 02 листопада 2010 року.
Вказаний висновок суду першої інстанції колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на те, що позивач повинна була дізнатися про те, що пенсію їй виплачено у меншому розмірі в момент отримання нею такої пенсії.
У відповідності до ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
З огляду на те, що колегією суддів не встановлено підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду та враховуючи дату подачі даного адміністративного позову позовні вимоги за період з 01 червня 2006 року по 25 травня 2010 року підлягають залишенню без розгляду.
Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, проте в частині задоволення позову за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2007 року по 25 травня 2010 року прийнято з порушенням норм процесуального права. За таких обставин колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва -задовольнити частково, постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 31 грудня 2010 року -скасувати в частині та прийняти в цій частині нове рішення про залишення позовної заяви без розгляду.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва -задовольнити частково.
Постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 31 грудня 2010 року в частині зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва нарахувати і виплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 25 травня 2010 року -скасувати та прийняти нове рішення про залишення адміністративного позову ОСОБА_2 в цій частині без розгляду.
В іншій частині постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 31 грудня 2010 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя А.М. Горяйнов
Судді Н.В. Безименна
І.Л. Желтобрюх