Головуючий у 1 інстанції - Єрьомін Д.О.
Суддя-доповідач - Малашкевич С.А.
17 березня 2011 року справа №2а-401/11/0552
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Малашкевича С.А.
суддів Юрченко В.П. , Чебанова О.О.
за участю секретаря судового засідання - Сухоцької Д. Ю., позивача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Центрально-Міської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області на постанову Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 26 січня 2011 року у справі № 2а-401/11/0552 за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Центрально-Міської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести перерахунок та сплатити кошти на оздоровлення в належному розмірі, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Центрально-Міської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести перерахунок та сплатити кошти на оздоровлення в належному розмірі з 2000 р. по 2010 р. у розмірі 21215 грн.
Постановою Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 26 січня 2011 року позов задоволений частково, внаслідок чого:
Визнані неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Центрально-Міської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області щодо відмови у виплаті ОСОБА_2 сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2003-2005, 2007-2010 роки у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат;
Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Центрально-Міської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області на користь ОСОБА_2 недоотримані суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2002 рік у розмірі 998,30 грн., за 2003 рік у розмірі 1158,30 грн., за 2004 рік у розмірі 1283,30 грн., за 2005 рік у розмірі 1560 грн., за 2007 рік у розмірі 1900 грн., за 2008 рік у розмірі 3025 грн., за 2009 рік у розмірі 3345 грн., за 2010 рік у розмірі 4610 грн., всього 17879,90 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом норм матеріального права. На думку відповідача виплати, передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у тому числі виплати щорічної допомоги на оздоровлення, і які базуються на розмірі мінімальної заробітної плати, виплачуються у розмірах, встановлених в Постановах КМУ № 836 від 26.06.1996 р. та № 562 від 12.07.2005 р.
Позивач в судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечив, просив скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 має статус учасника ліквідації аварії на ЧАЕС 2-ї категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 13.03.1987 р., у зв'язку з чим має право на пільги та компенсації, передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ передбачена щорічна допомога на оздоровлення особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції 2 категорії у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідачем неправомірно здійснена виплата разової щорічної допомоги на оздоровлення за 2002-2005, 2007-2010 роки, виходячи з розмірів, встановлених постановами Кабінету Міністрів України №836 від 26 липня 1996 року «Про компенсацію виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та № 562 від 12.07.2005 р. «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В той же час, вирішуючи спір, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги позивача за межами передбаченого ст. 99 КАС України шестимісячного строку звернення до суду, ніяким чином не обґрунтував поновлення позивачу строку звернення до суду.
Суд першої інстанції не звернув увагу на ту обставину, що в своїх письмових запереченнях на позов відповідач посилався на пропуск позивачем строку звернення до суду, передбаченого ст. 99 КАС України (арк. справи 20-21).
Відповідно до частини першої статті 99 КАС адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою цієї статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Чинними положеннями частини першої статті 100 КАС передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Статтею 268 Цивільного кодексу України від 16.01.2003, № 435-IV передбачено, що позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Аналізуючи зазначені норми, колегія суддів приходить до висновку, що виплата щорічної допомоги на оздоровлення не пов'язана із відшкодуванням шкоди заподіяну, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я, тому колегія суддів вважає, що не підлягають застосуванню положення ст. 268 ЦК України у спірних правовідносинах.
Таким чином, колегія суддів вважає, що позовну заяву ОСОБА_2 слід залишити без розгляду, оскільки позовна заява подана з пропущенням шестимісячного строку, встановленого на звернення до адміністративного суду.
Не беруться колегією суддів до уваги посилання позивача на те, що про порушення своїх прав, а саме виплати щорічної допомоги на оздоровлення у неналежному розмірі, йому стало відомо лише у листопаді 2010 року з листа УПСЗН від 01.11.2010 р., оскільки позивачу щорічно виплачується вказаний вид допомоги, тому про порушення свого права позивач повинен був дізнатися при виплаті йому відповідачем відповідного платежу. Звернення позивача до відповідача із заявою в порядку Закону України від 02.10.1996 № 393/96-ВР “Про звернення громадян” з проханням сплатити певну суму грошей (виконати вимоги закону тощо) не є передбаченою законом можливістю досудового порядку вирішення спору в розумінні частини четвертої статті 99 КАС України.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 11, 99,100, 195-196, ст. 198, ст. 203, ст.207, ст. 211, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Центрально-Міської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області на постанову Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 26 січня 2011 року у справі № 2а-401/11/0552 -задовольнити частково.
Постанову Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 26 січня 2011 року у справі № 2а-401/11/0552 - скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Центрально-Міської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести перерахунок та сплатити кошти на оздоровлення в належному розмірі з 2000 р. по 2010 р. у розмірі 21215 грн.- залишити без розгляду.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя С. А. Малашкевич
Судді В. П. Юрченко
О. О. Чебанов