14 березня 2011 року Справа № 38/34-10
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Ю.О. Могилєвкін, суддя Л.М. Бабакова, суддя О.В. Плужник,
при секретарі Казаковій О.В.
за участю представників сторін:
прокурора -Пилипенко О.Г. -посв. № 17 від 11.01.2011р.
позивача -не з'явився
відповідача -Садич О.І. -дор. № 250211 від 25.01.2011р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу прокуратури Харківської області (вх. № 555Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 24.03.2010р. по справі № 38/34-10
за позовом ФОП ОСОБА_2, м. Ізюм
до Ізюмської районної державної адміністрації, м. Ізюм
про стягнення 51220,64 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 24.03.2010 р. (суддя Жельне С.Ч.) позовні вимоги задоволені. Стягнуто з Ізюмської державної адміністрації Харківської області на користь ФОП ОСОБА_2 заборгованість в розмірі 51220,64 грн., 512,20 грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Прокуратура Харківської області з рішенням суду першої інстанції не погодилась, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 24.03.2010 р. по справі № 38/34-10, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Прокурор в обґрунтування своєї апеляційної скарги посилається на те, що позивачем обрано незаконний засіб заміни сторони у зобов'язанні, оскільки заміна мала здійснюватись у межах виконавчого провадження шляхом звернення до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником, в порядку встановленому ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження»та ст. 25 ГПК України.
Позивач, ФОП ОСОБА_2, в судове засідання не з'явився, про причини неявки Харківський апеляційний господарський суд не сповістив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 07.02.2011р., яке мається в матеріалах справи.
10.03.2011р. на адресу суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийнято у чіткій відповідності з нормами чинного законодавства, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи. Позивач зазначив, що він, звернувшись до суду з відповідним позовом щодо стягнення грошової суми, діяв законно, оскільки керуватись нормами ст. 25 ГПК України в даному випадку не є можливим.
Відповідач, Ізюмська районна державна адміністрація, у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу прокуратури Харківської області задовольнити, скасувати рішення господарського суду Харківської області від 24.03.2010р. по справі № 38/34-10 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Відповідач вважає, що позивачем обрано незаконний спосіб заміни сторони у зобов'язанні, оскільки вона мала здійснюватись у межах виконавчого провадження шляхом звернення до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником в порядку ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження». Також, відповідач зазначив, що в даному випадку позивачем до суду не було надано документів, які засвідчують права, що передані новому кредитору, а саме, доказів, на підставі яких у відповідача виникли зобов'язання перед первісним кредитором.
12.03.2011р. від відповідача надійшла заява про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -Харківську обласну державну адміністрацію.
Судова колегія вважає за необхідним зазначити, що для вирішення даної справи по суті не має необхідності залучати до справи Харківську обласну державну адміністрацію, тому, дане клопотання відповідача не підлягає задоволенню.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Харківської області від 08.07.2009р. по справі № 38/168-09 було задоволено позов ВАТ «Ізюмська райагрохімія»до Ізюмської райдержадміністрації та стягнуто з райдержадміністрації на користь ВАТ «Ізюмська райагрохімія»50403,17 грн. збитків, 505 грн. витрат по сплаті державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На виконання даного рішення господарським судом Харківської області був виданий наказ від 20.07.2009р. по справі № 38/168-09, який ВАТ «Ізюмська райагрохімія»було пред'явлено до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області для примусового виконання. 13.08.2009р. державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу.
В подальшому право вимоги, що підтверджується наказом господарського суду Харківської області від 20.07.2009р., ліквідатором ВАТ «Ізюмська райагрохімія»було продано ФОП ОСОБА_2 відповідно до договору купівлі-продажу вимоги від 26.08.2009р. У зв'язку з купівлею права вимоги ФОП ОСОБА_2 звернулась до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Ізюмської райдержадміністрації боргу в розмірі 51220,64 грн., який судом першої інстанції був задоволений.
Однак, судова колегія не погоджується з висновками господарського суду Харківської області з нижчевикладених підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями ст. 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ст. 514 вказаного Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до цієї норми цивільного законодавства відступати можна право, що основане на цивільно-правовому матеріальному зобов'язанні.
Після прийняття рішення судом, яке вступило в законну силу, зі спору, предметом якого є стягнення заборгованості за договором, припиняються цивільно-правові відносини між сторонами та виникають нові правовідносини, засновані на державному примусі, що регулюються виключно нормами господарського процесуального та виконавчого законодавства.
Таким чином, припиняються зобов'язання за договором в частині, що була предметом судового спору, та одночасно виникають зобов'язання боржника з виконання судового рішення та право стягувача на звернення до органів державної виконавчої служби.
Виконання судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше як на підставах та у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України та Законом України "Про виконавче провадження".
Стаття 25 ГПК України допускає заміну сторони у разі її вибуття у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні, але виключно з підстави, коли це сталося внаслідок реорганізації підприємства чи організації. Відповідне положення містить частина 4 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження", яка регламентує порядок вибуття стягувача та заміни його правонаступником і передбачає, що у разі вибуття однієї з сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником.
Отже, дані норми регулюють процесуальне правонаступництво.
Для юридичних осіб правонаступництво можливе лише у разі реорганізації підприємства або організації.
Слід зазначити, що правонаступництво передбачає перехід від однієї особи до її правонаступника як прав, так і обов'язків. У разі здійснення відступлення права вимоги до набувача вимоги переходять тільки права, а саме право вимоги.
Ні чинне господарське процесуальне, ні виконавче законодавство не передбачають відступлення права виконання судового рішення.
Таким чином, правовий аналіз відповідних положень чинного законодавства дозволяє зробити висновок про те, що позивачем обрано незаконний засіб заміни сторони у зобов'язанні, оскільки вона мала здійснюватись у межах виконавчого провадження шляхом звернення до суду з заявою про зміну сторони її правонаступником в порядку, встановленому ст. 11 Закону України “Про виконавче провадження”, а не шляхом пред'явлення до боржника нового позову.
На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги знайшли підтвердження в матеріалах справи.
Судова колегія вважає, що викладені в рішенні суду першої інстанції висновки не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим рішення господарського суду Харківської області від 24.03.2010р. по справі № 38/34-10 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга -задоволенню.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення господарського суду Харківської області від 24.03.2010р. по справі № 38/34-10 скасувати та прийняти нове рішення.
В позові відмовити.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя О.Ю. Могилєвкін
Суддя Л.М. Бабакова
Суддя О.В. Плужник
Повний текст постанови підписаний 15.03.2011р.