Іменем України
09 березня 2011 року
Справа № 5002-21/5476-2010
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Проценко О.І.,
суддів Фенько Т.П.,
Ткаченка М.І.,
за участю представників сторін:
позивача: Борецька Лілія Романівна, довіреність № 98 від 09.03.11, Одеська національна юридична академія;
відповідача: не з'явився, Міністерства у справах молоді, сім'ї та гендерної політики Автономної Республіки Крим;
третьої особи: Аметов Сіран Дурсінович, довіреність № 23-Д від 27.01.11, Фонд майна Автономної Республіки Крим;
розглянувши апеляційну скаргу Міністерства у справах сім'ї та молоді Автономної Республіки Крим на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чонгова С.І.) від 13 січня 2011 року у справі № 5002-21/5476-2010
за позовом Одеської національної юридичної академії (вул.Фонтанська дорога, 23,Одеса,65009)
до Міністерства у справах молоді, сім'ї та гендерної політики Автономної Республіки Крим (вул. Гоголя/Пушкіна, 9/16,Сімферополь,95011)
3-тя особа:
Фонд майна Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 17,Сімферополь,95015)
про визнання недійсним договору оренди
Одеська національна юридична академія звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Міністерства у справах молоді, сім'ї та гендерної політики Автономної Республіки Крим, в якому просила визнати недійсним договір оренди приміщень загальною площею 60,5 кв. м., які розташовані за адресою: м. Сімферополь, вул.. Гоголя, 9 (3 поверх будівлі), від 30 листопада 2005 року, також просила стяг нути з відповідача судові витрати, пов'язані з оплатою державного мита і ви трати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що укладений договір оренди між позивачем та відповідачем не відповідає вимогам діючого цивільного законодавства, а саме: статтям 215, 638 Цивільного кодексу України та статтям 10, 11 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.
06 грудня 2010 року в ході розгляду справи у суду першої інстанції відповідачем був наданий відзив на позовну заяву за вх.№2584, у якому відповідач вимоги позову не визнав та просив відмовити позивачу у позові (а. с. 18).
У відзиві на позовну заяву відповідач із посиланням на статті 238, 284 Господарського кодексу України, на статті 638, 640 Цивільного кодексу України та положення Закону України „Про оренду державного та комунального майна” зазначав, що договір оренди нерухомого майна укладений між сторонами, був підписаний із дотриманням усіх істотних умов договору передбачених Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, також спростовував доводи позивача, щодо недотримання вимог по передачі майна, надавши у підтвердження своїх доводів акт прийому-передачі майна, у зв'язку із наведеним, просив суд у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 07 грудня 2010 року до участі в справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спо ру, на стороні відповідача, було залучено Фонд майна Автономної Республіки Крим.
Від Фонду майна Автономної Республіки Крим до суду першої інстанції були надані пояснення, з яких вбачалося, що договір укладений між позивачем та відповідачем з Фондом майна Автономної Республіки Крим не погоджений. Також у поясненнях зверталася увагу суду на те, що Міністерство у справах молоді, сім'ї та гендерної політики Автономної Республіки Крим не мало права виступати орендодавцем нерухомого майна, оскільки відповідно до „Методики розрахунку, розподілу та порядку використання плати за оренду майна, що належить Автономній республіці Крим”, затвердженої постановою Верховної Ради Автономної республіки Крим від 19.11.1998 № 274-2/98 (у редакції, що діяла на момент укладення договору оренди) воно не входить до визначеного переліку осіб, які можуть виступати орендодавцями нерухомого майна Автономній Республіці Крим.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чонгова С.І.) від 13 січня 2011 року у справі №5002-21/5476-2010 позов задоволено.
Визнано недійсним договір оренди нежитлових приміщень загальною площею 60,5 кв.м., розташованих за адресою: місто Сімферополь, вул. Гоголя, 9 (3 поверх будівлі) від 30 листопада 2005 року укладений між Міністерством у справах сім'ї та молоді Автономної Республіки Крим та Одеською національною юридичною академією.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду мотивовано тим, що договір укладений між сторонами не відповідає приписам статті 11 Закону країни «Про оренду державного та комуналь ного майна», а також відповідачем порушено норми діючого законодавства, згідно яких він не мав права виступати орендодавцем у даному договорі.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Міністерство у справах сім'ї та молоді Автономної Республіки Крим звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити резолютивну частину рішення господарського суду Автономної Республіки Крим виклавши її новій редакції: визнати недійсним договір оренди нежитлових приміщень загальною площею 60,5 кв. м. розташованих за адресою: місто Сімферополь, вул.Гоголя,9 (3 поверх будівлі) від 30 листопада 2005 року, укладений між Міністерством у справах сім'ї та молоді Автономної Республіки Крим та Одеською національною юридичною академією на майбутнє. В решті частині рішення залишити без змін.
В апеляційній скарзі правова позиція заявника зводиться до того, що судом першої інстанції рішення постановлене без дотримання ст.84 ГПК України, неповно з'ясовані обставини, які мають значення по справі та не вжито заходів щодо встановлення дійсних обставин справи та правовідносин сторін, що зробило неможливим здійснення юридичних висновків, які б ґрунтувались на матеріалах справи.
Також доводи апеляційної скарги ґрунтуються на пункті 3.2 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України за №02-5/111 від 12 березня 1999 року «Про деякi питання практики вирiшення спорiв, пов'язаних з визнанням угод недiйсними», відповідно до яких, за загальними правилами угода, визнана недійсною, вважається такою з моменту її укладення. У деяких випадках, виходячи зі змісту зобов'язання, воно може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ними, у такому випадку одночасно з визнанням угоди недійсною господарський суд повинен зазначити у рішенні, що вона припиняється на майбутнє, у зв'язку з цим заявник вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає зміни.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09 лютого 2011 року апеляційну скаргу прийнято до провадження суду апеляційної інстанції, справу призначено до розгляду на 09 березня 2011 року.
В судовому засіданні 09 березня 2011 року представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що посилання відповідача на вищевказаний пункт Роз'яснення Вищого арбітражного суду України застосовуються до статті 59 Цивільного кодексу України (в ред.1963 року), але до правовідносин, які регулюються Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 року застосовуватися не можуть. У зв'язку з цим позивач просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представник Фонду майна Автономної Республіки Крим також заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, тому що вважав його таким, що прийняте у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України явка у судове засідання -це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
30 листопада 2005 року між Міністерством у справах молоді, сім'ї та гендерної політики Автономної Республіки Крим та Одеською національною юридичною академією був укла дений договір оренди нерухомого майна, що належить Автономній Республіці Крим (а.с.11-15).
Відповідно до умов укладеного договору Міністерство зі справ молоді, сім'ї та гендерної політики Автономної Республіки Крим (орендодавець) передає нежитлові примі щення загальною площею 60,5 кв. м., розташовані за адресою: м. Сімферополь, вул.. Гоголя, 9, (третій поверх будівлі), що знаходяться на його балансі, а Одеська національна юридична академія (орен дар) приймає їх у строкове платне користування за актом приймання-передачі (додаток 1 а.с.20). Майно передається в оренду з ціллю - розміщення офісних приміщень. Вартість майна визначеного у відповідності з актом оцінки вартості об'єкта, складеного на підставі вимог Ме тодики оцінки вартості об'єктів оренди, затвердженої постановою Кабінету Мі ністрів України від 10.08.1995 р. № 629 із змінами та доповненнями, та складає станом на 30 листопада 2005 р. - 139600 грн. (додаток 2).
Підставою для звернення до господарського суду з відповідним позовом стало необґрунтоване нарахування орендної плати відповідачем, а також невідповідність вказаного договору діючому законодавству.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Також згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно статті 1 Закону країни «Про оренду державного та комуналь ного майна»цей закон регулює: організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснова них на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів; майнові від носини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або пере буває у комунальній власності.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендодавцями є:
- Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду партнерам наукових парків;
- органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності; - підприємства - щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна, загальна площа яких не перевищує 200 кв. м на одне підприємство, а з дозволу органів, зазначених в абзацах другому та третьому цієї статті, - також щодо структурних підрозділів підприємств (філій, цехів, дільниць) та нерухомого майна, що перевищує площу 200 кв. м.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до положень Методики розрахунку, розподілу та порядку використання плати за оренду майна, що належить Автономній Рес публіці Крим, затвердженої постановою Верховної Ради АР Крим від 19.11.1998 р. № 274-2/98 (у редакції що діяла на час укладання угоди), оре ндодавцями нерухомого майна, що належить Автономній Республіці Крим, могли виступати: Фонд майна Автономної Республіки Крим, підприємство при попе редньому одержанні дозволу виступати орендодавцем від органу, уповноваже ного управляти відповідним майном, за узгодженням з Фондом майна, Управ ління справами Верховної Ради АР Крим.
Як вбачається з матеріалів справи, орендодавцем нерухомого майна по спірному договору є Міністерство у справах молоді, сім'ї та гендерної політики Автономної Республіки Крим (а.с.11-15), на балансі якого знаходиться передане у оренду майно.
Із письмових пояснень Фонду майна Автономної Республіки Крим вбачається, зазначений договір не був погоджений з Фондом майна Автономної Республіки Крим (а.с.21-22) до того ж у Фонді відсутні відомості щодо укладеного договору, що підтверджується листом Фонду від 27 жовтня 2009 року за вих.№08-06/9858, якій був направлений на адресу Міністерства у справах молоді, сім'ї та гендерної політики Автономної Республіки Крим (а.с. 88).
Таким чином, проаналізувавши зазначені вище нормативні акти та наведені вище обставини справи, судова колегія дійшла висновку що Міністерство у справах молоді, сім'ї та гендерної політики Автономної Республіки Крим не мало правових підстав укладати договір оренди державного та комунального майна, яке належить Автономній республіці Крим та виступати орендадавцем за договором, що у свою чергу є підставою для визнання правочину недійсним.
Статтею 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” зазначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької діяльності.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках: приватизації та іншого відчуження у випадках, встановлених законом, оренди, обміну, страхування державного майна, майна, що є у комунальній власності, а також повернення цього майна на підставі рішення суду.
Як зазначено у статті 11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»оцінка об'єкту оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Оцінка об'єкту оренди передує укладенню договору оренди.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, та не спростовувалося сторонами, оцінка, відповідно до вимог діючого законодавства, не проводилася, вартість об'єкту договору визначалася без обґрунтування такої суми.
Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінювачами можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог цього Закону.
Але згідно розрахунку, якій мається в матеріалах справи оціночна вартість приміщень, які були передані в оренду, була проведена головним бухгалтером Міністерства у справах молоді, сім'ї та гендерної політики Автономної Республіки Крим, тобто особою, неповноважною на проведення оцінки, що суперечить вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
З урахуванням вищенаведеного, судова колегія дійшла висновку про те, що вказаний договір не відповідає вимогам Закону України «Про оренду державного та ко мунального майна»та Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», а тому підлягає визнанню недійсним, у зв'язку з чим судова колегія погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог Одеської національної юридичної академії.
Доводи апеляційної скарги, щодо посилання на пункт 3.2 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України за №02-5/111 від 12 березня 1999 року «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними», суд знаходить неспроможними та не може покласти їх у основу рішення, виходячи з наступного.
Як вже зазначалося вище, судова колегії, погоджуючись із висновками суду першої інстанції, вважає, що Міністерство у справах молоді, сім'ї та гендерної політики Автономної Республіки Крим не могло виступати орендодавцем у спірному договорі, а тому і не мало підстав на одержання орендної плати за цім договором, поза увагою суду не може залишитися і те, що всупереч вимогам діючого законодавства, визначалася вартість орендованого майна та орендна платня, отже взаєморозрахунки сторін за нею є неможливими, у зв'язку з чим, на думку колегії суддів, в даному випадку угода не може бути припинена судом на майбутнє.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Апеляційну скаргу Міністерства у справах молоді, сім'ї та гендерної політики Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
2.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 13 січня 2011 року у справі №5002-21/5476-2010 залишити без змін.
Головуючий суддя О.І. Проценко
Судді Т.П. Фенько
М.І. Ткаченко
Розсилка:
1.Одеська національна юридична академія (вул.Фонтанська дорога,23,Одеса,65009)
2.Міністерства у справах молоді, сім'ї та гендерної політики Автономної Республіки Крим (вул. Гоголя/Пушкіна, 9/16,Сімферополь,95011)
3.Фонд майна Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 17,Сімферополь,95015)