"17" березня 2011 р.
Справа № 30-12/225-09-5251
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Т.А Величко, суддів: Л. І. Бойко, О.О. Журавльова (згідно розпорядження заступника голови суду № 208 від 16.03.2011р.)
при секретарі Павлюк О. М. за участю представників сторін:
від Ізмаїльської міської ради Одеської області -Самусєва О.М.;
представники Ізмаїльського багатопрофільного ТОВ “ІНВЕСТОР-ДУНАЙ” та Багатопрофільного приватного підприємства “Спортивний клуб “Пехліван” в судове засідання не з'явились, розглянувши апеляційні скарги Багатопрофільного приватного підприємства “Спортивний клуб “Пехліван” та Ізмаїльського багатопрофільного ТОВ “ІНВЕСТОР-ДУНАЙ” на рішення господарського суду Одеської області від 18.01.2011р по справі № 30-12/225-09-5251за позовом Багатопрофільного приватного підприємства “Спортивний клуб “Пехліван”до Ізмаїльської міської ради Одеської області про визнання права власності та за позовом третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору - Ізмаїльського багатопрофільного ТОВ “ІНВЕСТОР-ДУНАЙ” до Багатопрофільного приватного підприємства “Спортивний клуб “Пехліван”,
Ізмаїльської міської ради Одеської області про визнання права власності
Багатопрофільне приватне підприємство “Спортивний клуб “Пехліван” м. Ізмаїл звернулося в вересні 2009р. до господарського суду Одеської області з позовними вимогами до Приватного багатопрофільного підприємства „Агросвіт”, Ізмаїльської міської Ради про визнання права власності на будівлю магазину, який розташовано за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Суворова, кут вул. Гоголя, будинок № 48, загальною площею 15, 3 кв. м.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що будівля магазину була придбана позивачем за договором купівлі-продажу № 233 від 22.06.1999р. з радгоспом „Трудовий”, правонаступником якого є БПП „Агросвіт”. Позивач вважає, що вказана будівля магазину є самочинно збудованою, а тому для реєстрації права власності на неї необхідне рішення суду, а Ізмаїльська міська Рада, як власник земель територіальної громади, не заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка використовує самочинно збудовану будівлю на його земельній ділянці або якщо це не порушує права інших осіб.
Також позивач вважає за необхідне застосовувати положення ст. 344 ЦК України щодо набуття права власності за набувальною давністю.
У відзиві на позов Ізмаїльська міська Рада позовні вимоги не визнала, посилаючись на те, що у позивача, як і у радгоспу „Трудовий” і його правонаступника БПП „Агросвіт”, відсутні дозвільні документи на будівництво магазину по пр. Суворова, кут вул. Гоголя, 48, відсутні будь-які документи щодо виділення землі, а тому вказана будівля є самочинною.
Правових підстав для визнання судом права власності на вказану самовільну будівлю немає. Також відсутні підстави для застосування положень ст. 344 ЦК України.
Приватне багатопрофільне підприємство „Агросвіт” не заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Заявою від 05.07.2010р. позивач просив припинити провадження справі в частині визнання права власності щодо ПБП „Агросвіт” на підставі п. 1.1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору, залишивши лише одного відповідача - Ізмаїльську міську Раду.
Рішенням господарського суду Одеської області від 15.02.2010р. (суддя Цісельський О. В.) позов задоволено. Визнано за БПП “Спортивний клуб “Пехліван” право власності на будівлю магазину, який розташовано за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, пр. Суворова кут вул. Гоголя, 48 загальною площею 15,3 кв. м.
Судове рішення мотивоване тим, що позивачем набуто право власності на спірну будівлю відповідно до вимог Цивільного кодексу України в ред. 18.07.1963р. Договір купівлі-продажу № 233 від 22.06.1999р., укладений в простій письмовій формі. За змістом ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЦК України до позивача переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій розміщене відповідне майно. Покупці нерухомого майна, з огляду на приписи ст. 182, ч. 2 ст. 331, ст. 657 ЦК України, вправі вимагати оформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.04.2010р. рішення господарського суду Одеської області від 15.02.2010р. залишено без змін.
Доводи апеляційної інстанції ґрунтуються на тому, що позивач правомірно вимагає, в зв'язку з невизнанням його прав відповідачем, захисту цього невизнаного права, оскільки радгосп „Трудовий” з моменту завершення будівництва був власником новоствореного нерухомого майна і правомірно передав його у відповідності з договором купівлі-продажу від 22. 06.1999р. № 233 у власність БПП “Спортивний клуб “Пехліван”.
Постановою ВГСУ від 31.08.2010р. вказані судові рішення скасовані, справа передана до господарського суду Одеської області на новий розгляд.
За висновками касаційної інстанції, визнання у судовому порядку права власності на річ за загальним правилом є способом захисту наявного цивільного права, а не підставою його виникнення. Судове рішення про визнання права власності не може підмінити собою правочин щодо переходу права власності.
Судом не досліджено, що має місце: порушення законного права власності позивача чи неможливість належно оформити правовстановлюючі документи на магазин. Судами залишено поза увагою доводи відповідача щодо відсутності у радгоспу „Трудовий” (правонаступником якого є ПБП „Агросвіт”) права власності на спірне майно. Заявляючи вказаний позов, сам позивач визначив спірне майно, як самочинно забудоване, та послався, в обґрунтування своїх позовних вимог, на ст. 376 ЦК України.
При новому розгляді 03.11.2010р. до господарського суду Одеської області надійшла позовна заява від 3-ої особи з самостійними вимогами на предмет спору - Ізмаїльського багатопрофільного ТОВ “ІНВЕСТОР-ДУНАЙ” до БПП “Спортивний клуб “Пехліван”, Ізмаїльської міської Ради про визнання права власності на майно, придбане на підставі Акту купівлі-продажу від 24.02.1992р., а саме: на кафе -павільйон "Синичка", який розташований за адресою: пр. Суворова кут вул. Гоголя, 48.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне майно є власністю ТОВ “ІНВЕСТОР-ДУНАЙ”, факт придбання у власність павільйона за вказаною адресою за Договором від 21.02.1992р. у Ізмаїльського районного центру молоді „Контакт” підтверджується Актом купівлі-продажу від 24.02.1992р. та квитанцією до прибуткового касового ордеру № 21 від 24.02.1992р. З 1992р. ТОВ “ІНВЕСТОР-ДУНАЙ” зверталося за оформленням права власності до Ізмаїльського МБТІ, але у державній реєстрації було відмовлено, оскільки павільйон "Синичка" є тимчасовою спорудою. В 2001р. ТОВ “ІНВЕСТОР-ДУНАЙ” отримало технічний висновок від Ізмаїльського ДП "НДІпроектреконструкція" про те, що павільйон "Синичка" є капітальною спорудою та знаходиться у задовільному стані.
В реєстрації права власності ТОВ відмовлялося в зв'язку з відсутністю права власності на це майно (лист №17/988 від 26.06.1998р.), а 07.062010р. -в зв'язку з тим, що заявлене право вже зареєстроване за іншою особою.
Як зазначає ТОВ “ІНВЕСТОР-ДУНАЙ”, з 1992р. спірна будівля бару "Синичка" перебуває в експлуатації у товариства, здійснюється оплата земельного податку, приміщення павільйону використовувалося для ведення торгівельної діяльності кафе-павільйону.
Ізмаїльська міська Рада вимоги БТОВ “ІНВЕСТОР-ДУНАЙ” також не визнало, посилаючись на те, що об'єкт, розташований в м. Ізмаїл, пр. Суворова кут вул. Гоголя, 48 за молодіжним центром „Контакт” оформлено не було, а отже він не міг розпоряджатися майном, яке йому не належить і передати БПП “ІНВЕСТОР-ДУНАЙ”. Акт вводу кафе в експлуатацію відсутній, будь-які правовстановлюючі документи на спірне приміщення у позивачів по справі відсутні.
Рішенням господарського суду Одеської області від 18.01.2011р. (суддя Рога Н. В.) в задоволенні позовних вимог БПП “Спортивний клуб “Пехліван” та Ізмаїльського Б ТОВ “ІНВЕСТОР-ДУНАЙ” -відмовлено.
Судове рішення мотивоване недоведеністю позивачами обставин, на підставі яких господарський суд мав би підстави для задоволення позовних вимог.
Так, матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що Радгосп „Трудовий” був власником об'єкта купівлі-продажу, а, отже, він не мав повноважень щодо розпорядження магазином загальною пл. 15,3 кв. м. шляхом продажу його іншій особі.
Положення ст. 344 ЦК України до даних правовідносин не застосовуються (п. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
Із наданих БТОВ “ІНВЕСТОР-ДУНАЙ” документів не вбачається, що у Управління громадського харчування виникло право власності на побудований останнім тимчасовий об'єкт торгівлі -павільйон, який призначався для реалізації соків, води, морозива, так як Управління громадського харчування діяло як виконавчий орган Ізмаїльської міської Ради, в зв'язку з чим побудований в 1986р. павільйон був державною власністю.
Не погоджуючись з висновками суду, Багатопрофільне приватне підприємство “Спортивний клуб “Пехліван” та Ізмаїльське багатопрофільне ТОВ “ІНВЕСТОР-ДУНАЙ” звернулися з апеляційним скаргами, в яких просять рішення господарського суду скасувати, задовольнити позовні вимоги кожного окремо.
При цьому, Багатопрофільне приватне підприємство “Спортивний клуб “Пехліван” посилається на те, що придбало спірне нерухоме майно 22.06.1999р. і продовжує володіти ним на теперішній час, договір купівлі-продажу між ПБП „Агросвіт” та БПП “Спортивний клуб “Пехліван” не розірвано та не визнано недійсним, а тому останній є добросовісним володільцем вказаного майна.
ІБТОВ “ІНВЕСТОР-ДУНАЙ” також вважає, що павільйон "Синичка" ніколи не перебував на обліку як об'єкт комунальної власності, був споруджений Управлінням громадського харчування, який, відповідно до Акту прийому в експлуатацію від 30.04.1986р. виступав замовником будівництва. В 1991р. павільйон "Синичка" був безоплатно переданий у власність Ізмаїльському районному центру молоді „Контакт”. Листом від 18.06.1996р. АТ „Харчування” (правонаступник Управління громадського харчування) підтверджується, що павільйон "Синичка" дійсно був безоплатно переданий у власність з правом повного господарського ведення Ізмаїльському районному центру молоді „Контакт”.
З моменту укладання договору від 21.02.1992р. та Акту купівлі-продажу № 21 між Ізмаїльським районним центром молоді „Контакт” та ІБТОВ “ІНВЕСТОР-ДУНАЙ” Управління громадського харчування та Ізмаїльська міська Рада не заперечували проти передачі у власність павільйону "Синичка" - ІБТОВ “ІНВЕСТОР-ДУНАЙ”.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали справи (фактичні обставини справи) на предмет правильності їх юридичної оцінки господарським судом та заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника Ізмаїльської міської ради, дійшла висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначають, що кожна особа має право звертатися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який посвідчує його право власності.
З наведених норм Цивільного кодексу України випливає, що позов про визнання права власності подається у випадках, коли належне певній особі право або набуття цією особою права не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй такого права.
Підстави набуття права власності встановлені ст. 328 ЦК України, згідно якої право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів, а до 01.01.2004р. - гл. 28 ЦК УРСР та Законом України „Про власність”.
В залежності від підстав набуття права власності, визначається і момент набуття права власності (ст. ст. 331, 334 ЦК України).
При цьому, набуття права власності за договором можливе тоді, коли відповідне право власності існувало у контрагента за договором, оскільки не можна передати в результаті правочину неіснуюче право.
Як вважають позивачі на підставі наданих документів, у Багатопрофільного приватного підприємства “Спортивний клуб “Пехліван” право власності на нерухоме майно -магазин, що знаходиться: Одеська область, м. Ізмаїл, пр. Суворова, кут вул. Гоголя, 48 загальною площею 15,3 кв. м. -виникло за договором № 233 купівлі-продажу від 22.06.1999р., акта приймання-передачі майна від 22.06.1999р. між Радгоспом „Трудовий” і ПБП “Спортивний клуб “Пехліван”.
Ізмаїльське БТОВ“ІНВЕСТОР-ДУНАЙ” вважає, що у нього право власності на майно, а саме -кафе -павільйон "Синичка" по пр. Суворова, кут вул. Гоголя, 48 виникло на підставі Акту купівлі-продажу від 24.02.1992р., укладеного з Ізмаїльським районним Центром молоді „Контакт”.
Як підставно вказав господарський суд, обґрунтовуючи підстави для відмови позивачам у задоволенні позовних вимог, БПП “Спортивний клуб “Пехліван” не надано докази того, що спірне майно належало на підставі власності радгоспу „Трудовий” і останній мав повноваження на розпорядження цим майном. Такі дані не містяться і в умовах договору № 233 купівлі-продажу від 22.06.1999р.
Посилання БПП “Спортивний клуб “Пехліван” на ст. ст. 376, 344 ЦК України також підставно відхилені судом, оскільки ці норми регулюють різні підстави і порядок набуття права власності.
Апеляційна інстанція звертає увагу і на те, що в матеріалах справи відсутні дані про наявність спору між БПП “Спортивний клуб “Пехліван” і Ізмаїльською міською Радою з даного питання, оскільки позивачем не надано доказів звернення до Ізмаїльської міської Ради з спірного питання в порядку, визначеному чинним законодавством і відмови відповідача в його вирішенні.
В період з 1999р. і по 2009р. БПП “Спортивний клуб “Пехліван” не зверталося за оформленням права власності і докази здійснення стосовно спірного майна будь-яких дій як власника -відсутні.
Стосовно ІБ ТОВ “ІНВЕСТОР-ДУНАЙ”, господарський суд також підставно вказав на те, що цим позивачем також не надано доказів наявності у Молодіжного центру „Контакт” Ізмаїльського РК ЛКСМУ права на продаж майна -павільйона, розташованого в м. Ізмаїл, пр. Суворова кут вул. Гоголя, 48.
Відповідно до листа виконавчого комітету Ізмаїльської міської Ради від 27.02.2001р. № 17/05-1240т на адресу БТОВ “ІНВЕСТОР-ДУНАЙ”, придбаний останнім павільйон "Синичка" за актом купівлі-продажу від 24.02.1992р. був встановлений Управлінням громадського харчування згідно рішення виконкому Ізмаїльської міської Ради № 487 від 11.09.1985р. і був призначений для реалізації соків, води, морозива в літній період. Рішення щодо його переобладнання, відчуження не приймалися, земельна ділянка не виділялася, що свідчить про тимчасовість спірної споруди на момент її відчуження.
Технічний паспорт, на який посилається БПП “Спортивний клуб “Пехліван” було складено 23.04.1992р. на житлову будівлю індивідуального житлового фонду, і цей документ не є правовстановлюючим і таким, що підтверджує право власності Радгоспу „Трудовий” на цю будівлю.
25.02.2010р. БТОВ “ІНВЕСТОР-ДУНАЙ” також було виготовлено технічний паспорт на громадську будівлю -павільйон, як користувачу, що також не може розглядатися як підстава належного права користування приміщенням, оскільки це технічний, а не правовстановлюючий документ.
Будь-яких даних про те, що спірне приміщення використовувалося і використовується як магазин чи павільйон "Синичка", що в ньому відбувається якась діяльність, позивачами не надано.
Враховуючи, що рішення господарського суду, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог, ґрунтується на повному і всебічному з'ясуванні всіх фактичних обставин, яким дана належна юридична оцінка, висновок суду ґрунтується на правильному застосуванні норм чинного законодавства про власність, тому воно підлягає залишенню в силі.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України,
колегія суддів постановила:
Рішення господарського суду Одеської області від 18.01.2011р. у справі №30-12/225-09-5251 залишити без змін, апеляційні скарги без задоволення.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Т.А. Величко
судді : Л. І. Бойко
О.О. Журавльов
Повний текст постанови складено і підписано 18.03.2011р.