"15" березня 2011 р.Справа № 30/187-10-5179
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Колоколова С.І.
суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.
при секретарі судового засідання: Підгурському Д.Л.
за участю представників сторін:
від позивача: Василькевич В.В. -директор (паспорт серії КЕ № 864849 виданий 12.12.1997 року);
Цинєв А.О. (довіреність б/н від 15.02.2011 року)
від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність № 24-01-2011 від 24.01.2011 року)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю „ВІГ”
на рішення господарського суду Одеської області від „07” лютого 2011 року
по справі № 30/187-10-5179
за позовом Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю „ВІГ”, Одеська область, Біляївський район, смт. Хлібодарське
до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4, м. Одеса
про стягнення 108 442 грн.
Виробничо-комерційне товариство з обмеженою відповідальністю „ВІГ” (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 (далі по тексту -відповідач) заборгованості по орендній платі за користування торговельним місцем у сумі 73442 грн., 35000 грн. -моральної шкоди та судові витрати.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення укладеного сторонами договору оренди свої зобов'язання по сплаті орендної плати в період з 01 січня по 31 грудня 2009 року виконував неналежним чином, у зв'язку з чим і утворилася відповідна заборгованість.
Рішенням господарського суду Одеської області від 07.02.2011 року (суддя Рога Н.В.) по справі № 30/187-10-5179 позовні вимоги ВК ТОВ „ВІГ” задоволені частково, у зв'язку з тим, що додаткові платежі, узгодженого сторонами Додатку до договору оренди №7 від 01.11.2008 року, який був підписаний 01.11.2008 року є одноразовими і можуть бути сплаченими Орендарем у будь-який час починаючи з 01.01.2009 року до закінчення строку дії Договору оренди.
Також господарським судом Одеської області було відмовлено позивачу в стягненні моральної шкоди з відповідача у сумі 35000 грн., в зв'язку з недоведеністю вини у завдання цієї шкоди позивачу.
Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ВК ТОВ „ВІГ” звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.
Фізична особа -підприємець ОСОБА_4 надав до суду відзив на апеляційну скаргу та в судовому засіданні його представник просив залишити апеляційну скаргу ВК ТОВ „ВІГ” без задоволення, а оскаржуване рішення -без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим та відповідаючим матеріалам справи.
Розглянувши та перевіривши матеріали справи і апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2008 року між ВК ТОВ „ВІГ” (Орендодавець) та фізичної особою -підприємцем ОСОБА_4 (Орендар) був укладений договір оренди торговельного місця для здійснення торговельної діяльності (а.с.6).
Відповідно до розділу 1 Договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає у користування торговельне місце в строкове платне користування, для здійснення торговельної діяльності товарами народного споживання або використовує як склад на міні-ринку, розташованого за адресою: Тираспольське шосе 10-а, с. Хлібодарське, Біляївського району.
Пунктом 2.1 розділу 2 Договору Орендодавець передає підготовлене торгове місце, а Орендар приймає його, підтримає у належному стані, не перешкоджає землекористувачам торгувати, зобов'язується збирати сміття, дотримуватися та виконувати санітарні вимоги на торговельному та біля торговельного місця, виконувати протипожежні вимоги згідно ст.5 Закону України „Про пожежну безпеку” (п.2.2 договору).
Пунктом 3.1 Договору сторони встановили, що Орендар за надане торговельне місце сплачує договірну орендну плату у розмірі 500грн. в місяць, оплата здійснюється щомісячно в строк до 3-го числа поточного місяця, по перерахуванню на розрахунковий рахунок Орендодавця, в разі заборгованості по платежам сплачується пеня у розмірі 3% від суми заборгованості за кожний день прострочки. Ринковий збір Орендар сплачує авансом на розрахунковий рахунок за поточний місяць за 11 торговельних місць, по 2,55грн. за кожне торговельне місце в день (п.3.2 договору).
Додатком від 01.11.2008 року до Договору № 7 від 01.11.2008 року пункт 3.1 Договору доповнено наступним текстом: „Орендар з 01.01.2009 року додатково сплачує орендну плату 750 доларів США в грн. по курсу (а.с.7).
Пунктом 4.1 розділу 4 Договору встановлено, що цей Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2009 року. У разі розірвання договору однією із сторін, робиться повідомлення другій стороні за один місяць до його розірвання.
Між тим, під час дії договору № 7 від 01.11.2008 року відповідач орендну плату сплачував не в повному обсязі, в зв'язку з чим утворилася відповідна заборгованість.
26.05.2010 року ВК ТОВ „ВІГ” направило підприємцю ОСОБА_4 лист № 3/05, згідно з яким повідомило відповідача про те, що у зв'язку з тим, що Орендарем протягом дії договору оренди не в повному обсязі виконувалися істотні умови договору в частині перерахування орендної плати. Також позивач цим листом просив відповідача негайно погасити заборгованість по орендної платі в сумі 73500грн. та по ринковому збору в сумі 6453грн. При невиконанні вимог будуть застосовані мери відповідно до Закону України (а.с.23).
07.06.2010 року за №1/06 ВК ТОВ „ВІГ” вдруге направило на адресу відповідача лист, за яким повідомило про заборгованість по орендній платі (а.с.22).
Згідно з усіма розрахунками ВК ТОВ „ВІГ”, заборгованість відповідача з орендної плати за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року складає 73442грн.
Між тим, така сума боргу залишена відповідачем непогашеною.
Судова колегія частково погоджується з позовними вимогами ВК ТОВ „ВІГ”, частково не погоджується з висновками місцевого господарського суду та вважає, що позовна заява та апеляційна скарга ВК ТОВ „ВІГ” підлягають частковому задоволенню, а рішення місцевого господарського суду -зміні, виходячи з наступного.
Згідно із пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 526, 525 Цивільного кодексу України).
Статтею 283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (пункти 1-2, 6).
Пунктом 3 статті 285 ГК України Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Згідно з статтею 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Отже, як встановлено під час розгляду даної справи, у відповідності із цими нормами чинного законодавства, між сторонами -ВК ТОВ „ВІГ”, як Орендодавцем, та підприємцем ОСОБА_4, як Орендарем, склалися правовідносини пов'язані з орендою торговельних місць, розташованих за адресою: АДРЕСА_2, про що 01.11.2008 року було укладено відповідний договір № 7 та доповнення до договору від 01.11.2008 року.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості по орендній платі, господарський суд виходив з того, що у додатку до договору сторонами не зазначено, що платіж встановлений додатком у сумі 750 доларів США у гривні по курсу, Орендар має здійснювати щомісячно або з будь-якою іншою періодичністю, а тому цей платіж є одноразовим і може бути сплачений Орендарем у будь-який час починаючи з 01.01.2009 року до закінчення строку дії договору.
Колегія суддів не погоджується з висновками господарського суду в тій частині рішення з наступних підстав.
Як було вище зазначено, за умовами договору, а саме пункту 3.1, Орендар за надане торгове місце сплачує договірну орендну плату у розмірі 500грн. у місяць, оплата здійснюється щомісячно в строк до 3-го числа поточного місяця, по перерахуванню на розрахунковий рахунок Орендодавця у випадку заборгованості платежу Орендар сплачує пеню у розмірі 3% від суми за кожний день прострочення.
01.01.2008 року сторонами укладено додаток до договору оренди №7, у якому домовились доповнити п.3.1 договору таким змістом: Орендар з 01.01.2009 року додатково сплачує орендну плату 750 доларів США в гривні за курсом.
Таким чином, пунктом 3.1 договору встановлений обов'язок Орендаря сплачувати саме щомісячно орендну плату у сумі 500 грн., а з 01.01.2009 року згідно із додатком до договору додатково сплачувати орендну плату у розмірі 750 доларів США в гривні за курсом.
Отже, господарським судом невірно витлумачено умови додатку до договору від 01.11.2008 року, що і призвело до прийняття невірного рішення в цій частині.
Між тим, матеріалами справи встановлено, що підприємець ОСОБА_4 в порушення умов договору №7 від 01.11.2008 року та додатка до нього від 01.11.2008 року, вищезазначених норм чинного законодавства, свої зобов'язання в частині повної та своєчасної сплати орендної плати в період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року належним чином не виконав, у зв'язку з чим і утворилася відповідна заборгованість у розмірі 73442 грн. Така заборгованість залишається непогашеною відповідачем і поданий час, а тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в примусовому порядку.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди в сумі 35000грн. в зв'язку з тим, що позивачем дійсно не доведено факту неправомірних дій чи бездіяльності відповідача, які б свідчили про зниження престижу, підриву ділової репутації позивача.
Сторони ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надали, а тому зазначені вище факти під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які сторони посилалися як на підстави своїх вимог, доводів і заперечень.
За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 07.02.2011 року по справі № 30/187-10-5179 частково не відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, а тому підлягає зміні, а апеляційна скарга ВК ТОВ „ВІГ” -частковому задоволенню.
Відповідно до статті 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита за розгляд позовної заяви, витрати по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги та витрати на ІТЗ судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
1.Апеляційну скаргу Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю „ВІГ” задовольнити частково.
2.Рішення господарського суду Одеської області від „07” лютого 2011 року по справі № 30/187-10-5179 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:
„Позов Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю „ВІГ” задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 (65074, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю „ВІГ” (67600, Одеська область, Біляївський район, смт. Хлібодарське, Тіраспольське шосе,10-а, код 13910778) 73 442 грн. -заборгованості по орендній платі, 734,42 грн. -державного мита за розгляд позовної заяви та 159,82 грн. -витрат на ІТЗ судового процесу.
В решті позовних вимог -відмовити”.
3. Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 (65074, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю „ВІГ” (67600, Одеська область, Біляївський район, смт. Хлібодарське, Тіраспольське шосе,10-а, код 13910778) 340,78 грн. -державного мита за розгляд апеляційної скарги.
4. Видачу наказів за постановою доручити господарському суду Одеської області.
5. Повернути Виробничо-комерційному товариству з обмеженою відповідальністю „ВІГ” (67600, Одеська область, Біляївський район, смт. Хлібодарське, Тіраспольське шосе,10-а, код 13910778) зайве сплачене державне мито за розгляд апеляційної скарги у сумі 39,77 грн., згідно квитанції № 51 від 15.02.2011 року, про що видати відповідну довідку.
Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя С.І. Колоколов
Суддя Г.П. Разюк
Суддя М.С. Петров
Повний текст постанови
складено „16” березня 2011 року.