"15" березня 2011 р.Справа № 11/179-10
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Колоколова С.І.
суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.
(Згідно із розпорядженням голови Одеського апеляційного господарського суду № 202 від 14.03.2011 року колегію суддів у складі С.І. Колоколова, Г.П. Разюк, Т.Я. Гладишевої замінено на колегію суддів у складі С.І. Колоколова, Г.П. Разюк, М.С. Петрова)
при секретарі судового засідання: Підгурському Д.Л.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4
на рішення господарського суду Херсонської області від „25” січня 2011 року
по справі № 11/179-10
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Гармонія”, м. Херсон
до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4, м. Херсон
про стягнення 17 009,74 грн.
24.11.2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Гармонія” (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 (далі по тексту -відповідач) про стягнення 17 009,74 грн., з яких 13 344 грн. -сума заборгованості за поставлений товар, 2 874,75 грн. -збитки від інфляції, 790,99 грн. -3 % річних. Також позивач просив стягнути з відповідача витрати по сплаті державного мита за розгляд позовної заяви та витрати на ІТЗ судового процесу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення відносин сторін за усним договором від 17.07.2005 року відповідач не оплатив 13 344 грн. з вартості ліків, отриманих за накладними № 156 від 21.09.2005 року та № 199 від 23.11.2005 року. Ця заборгованість неоплачена і на даний час, в зв'язку з чим на суму боргу нараховані відповідні штрафні санкції: 2 874,75 грн. на відшкодування втрат від інфляції з 30.11.2008 року по 31.10.2010 року та 790,99 грн. в якості 3 % річних з періоду прострочки платежу з 30.11.2008 року по 14.11.2010 року.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 25.01.2011 року по справі № 11/179-10 (суддя Чернявський В.В.) позовні вимоги ТОВ „Гармонія” задоволені частково. Стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь позивача 13 344 грн. -боргу, 1 184,95 грн. -збитків від інфляції, 410,19 грн. -3 % річних, 149,39 грн. -державного мита за розгляд позовної заяви та 207,27 грн. -витрат на ІТЗ судового процесу. В решті позову - відмовлено.
Такий висновок суду мотивований тим, що відповідач не надав доказів сплати на користь позивача спірних 13 344 грн. та не довів тези про те, що товар отримував у відношеннях, в яких не передбачалось обов'язку оплачувати отриманий товар; доказів цієї тези відповідач суду не надав. Тому встановлені та наведені в рішенні обставини і норми є підставами для задоволення позову щодо стягнення боргу в сумі 13 344 грн. Між тим, суми збитків від інфляції та 3 % річних судом перераховано та зменшено у зв'язку з невірно проведеними позивачем розрахунками таких штрафних санкцій.
Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ФОП ОСОБА_4 звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в повному обсязі та прийняти нове, яким відмовити ТОВ „Гармонія” у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми чинного законодавства, в зв'язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.
За твердженням скаржника, 17.07.2005 року договір поставки сторонами нинішнього спору не укладався. Раніше у судовій справі № 7/123-10 цей же позивач стверджував, що цей же борг утворився за нібито укладеним сторонами договором доручення від 01.01.2005 року.
Скаржник не заперечує отримання товарів за накладними № 155 від 20.09.2005 року та № 199 від 22.11.2005 року, однак стверджує, що ліки отримувались не при виконанні господарського договору, а безкоштовно для організації соціальної допомоги пенсіонерам, інвалідам, ветеранам війни та праці Херсонщини.
На думку скаржника, між сторонами склалися доручення на підставі усної домовленості. Зміст цих відносин складався з того, що відповідач (повірений) зобов'язався від імені та за рахунок позивача (довірителя) доставити отримані медикаменти до м. Херсона, сформувати певний споживчий набір ліків (на розсуд відповідача) та організувати безоплатну передачу цих наборів пенсіонерам, інвалідам, ветеранам війни та праці як з числа постійних споживачів аптеки відповідача, так і будь-яким іншим громадянам, що потребують медикаментів. Це доручення виконано протягом грудня 2005 року -березня 2006 року. Склад наборів ліків та прізвища отримувачів відображались відповідачем у відповідних реєстрах, які через відсутність в них потреби не збереглися.
Позивач надав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_4 без задоволення, а оскаржуване рішення -без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим та відповідаючим матеріалам справи.
Сторони в судове засідання не з'явилися без поважних причин, про причини неявки суд не повідомили, будь-яких клопотань не заявляли, хоча були належним чином повідомлені про час та місце слухання справи, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями б/н від 02.03.2011 року та б/н від 01.03.2011 року, а тому судова колегія вважає за можливе розглянути справу за їх відсутністю.
Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_4 є суб'єктом підприємницької діяльності із задекларованими видами діяльності щодо роздрібної торгівлі фармацевтичними товарами, роздрібної торгівлі медичними й ортопедичними виробами, роздрібної торгівлі парфумерією та косметичними товарами, інших індивідуальних послуг (а.с.73).
За накладною № 155 від 20.09.2005 року ФОП ОСОБА_4 отримала від ТОВ „Гармонія” ліки за переліком із зазначенням назв, кількості, ціни на загальну вартість 5 424 грн. (а.с.11-12).
За накладною № 199 від 22.11.2005 року ФОП ОСОБА_4 отримала від ТОВ „Гармонія” ліки за переліком із зазначенням назв, кількості, ціни на загальну вартість 10 720 грн. (а.с.13).
Накладні № 155 від 20.09.2005 року та № 199 від 22.11.2005 року містять підписи та печатки сторін (відповідач без печаті).
Всього за двома зазначеними накладними ТОВ „Гармонія” передало, а ФОП ОСОБА_4 отримала ліки на загальну суму 16 144 грн.
В свою чергу, ФОП ОСОБА_4 за отриманий товар розрахувалася з ТОВ „Гармонія” лише частково -в сумі 2 800 грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками (а.с.14-21).
ТОВ „Гармонія” неодноразово зверталося до ФОП ОСОБА_4 з листами, зокрема, віл 10.11.2009 року та 25.11.2009 року (а.с.8, 68-69, 71), згідно з якими просило погасити заборгованість за поставлений товар у сумі 13 344 грн.
Між тим, такі прохання та вимоги ТОВ „Гармонія” залишені ФОП ОСОБА_4 без задоволення та взагалі без відповіді.
Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог ТОВ „Гармонія” та вважає, що доводи, заперечення і вимоги ФОП ОСОБА_4, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Згідно із пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 526, 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Статтею 205 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (пункти 1 та 2).
Згідно із статтею 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає його або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Таким чином, ТОВ „Гармонія”, поставивши ФОП ОСОБА_4 товар на загальну суму 16 144 грн., а ФОП ОСОБА_4, в свою чергу, прийнявши товар та частково перерахувавши на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти за отриманий товар в розмірі 2 800 грн., вчинили правочин (договір купівлі-продажу) в усній формі, що підтверджується відповідними накладними № 155 від 20.09.2005 року на суму 5 424 грн. та № 199 від 22.11.2005 року на суму 10 720 грн., які містять підписи та печатки сторін, а також банківськими виписками,
Отже, ТОВ „Гармонія”, передавши ФОП ОСОБА_4 товар, виконало покладені на нього усно укладеним договором купівлі-продажу та нормами чинного законодавства обов'язки.
Згідно з вимогами ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а відповідно до вимог ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як встановлено матеріалами справи, строк виконання відповідачем свого обов'язку щодо оплати товару позивачу сторонами не встановлений, а товар був поставлений позивачем відповідачу 21.09.2005 року та 23.11.2005 року. Поряд з цим з вимогою оплати товару, позивач звернувся до відповідача листом від 10.11.2009 року (квитанція про відправку від 11.11.2009 року).
Між тим, ФОП ОСОБА_4, в свою чергу, в порушення умов усно укладеного договору купівлі-продажу та вищезазначених норм чинного законодавства, свої зобов'язання належним чином не виконало, а саме за отриманий від ТОВ „Гармонія” товар в повному обсязі не розрахувалось, залишивши і наданий час не погашеною заборгованість у розмірі 13 344 грн., а тому така заборгованість і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в примусовому порядку.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За приписами статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (частин 1 та 2).
Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням зазначеного індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Розрахунок 3 % річних та інфляційних витрат повинен здійснюватися та відповідати Цивільному кодексу України та Листу Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року з рекомендаціями відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ.
Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про здійснення перерахунку сум 3 % річних та збитків від інфляції, оскільки відповідач є таким, що прострочив виконання спірного грошового зобов'язання лише з 22.11.2009 року (отримання листа позивача з вимогою про сплату боргу), а тому і нарахування позивачем таких штрафних санкцій на суму боргу до цієї дати є безпідставним.
На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку, що на суму непогашеної заборгованості (13 344 грн.) повинні бути нараховані 410,19 грн. -3 % річних (за період з 22.11.2009 року по 14.11.2010 року за 374 дні) та 1 184,95грн. -збитки від інфляції (за період з грудня 2009 року по жовтень 2010 року), що також підлягають стягненню в примусовому порядку з відповідача на користь позивача.
Судова колегія також вважає, що усі доводи, заперечення та вимоги ФОП ОСОБА_4, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними та підлягають відхиленню з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.
Сторонами встановлено, передбачено і досягнуто усі необхідні істотні умови договору, що підтверджується зазначеними вище накладними, в яких зазначено предмет договору і його ціну.
Крім того, само по собі недотримання письмової форми договору не тягне за собою його недійсність, якщо це прямо не передбачено в законі. Згідно із ч.2 ст.218, якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.
Отже, договір купівлі-продажу медичних товарів між ТОВ „Гармонія” та ФОП ОСОБА_4 на суму 16 144 грн. у будь-якому випадку є дійсним, оскільки сторони здійснили відповідні дії по його виконанню.
ФОП ОСОБА_4 ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надала, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підставу своїх вимог, доводів і заперечень.
Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про часткове задоволення позовних вимог ТОВ „Гармонія”.
За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Херсонської області від 25.01.2011 року по справі № 11/179-10 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ФОП ОСОБА_4 -без задоволення.
Керуючись статтями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення
2. Рішення господарського суду Херсонської області від „25” січня 2011 року по справі № 11/179-10 залишити без змін.
3. Повернути Фізичній особі -підприємцю ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) зайве сплачене державне мито за розгляд апеляційної скарги у сумі 10,35 грн., згідно квитанції № 10 від 07.02.2011 року, про що видати відповідну довідку.
Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя С.І. Колоколов
Суддя Г.П. Разюк
Суддя М.С. Петров
Повний текст постанови
складено „17” березня 2011 року.