01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
03.03.2011 № 49/46
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів:
За участю представників:
від позивача: Бортницький Ю.С. (за дов.),
від відповідача: ОСОБА_2 (за дов.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1
на рішення Господарського суду м.Києва від 22.11.2010
у справі № 49/46 ( )
за позовом ТОВ "Тульчинм"ясо"
до ФОП ОСОБА_1
про стягнення заборгованості
В лютому 2010 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 26.05.2010, а.с. 62) про стягнення 32 401, 21 грн. - заборгованості за невиконання зобов'язань по Договору купівлі-продажу №448 від 19.09.2008.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.11.2010 у даній справі позов задоволено повністю.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та припинити провадження у справі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідач не отримував продукцію зазначену в товарно-транспортних накладних (а.с. 7-20) та не підписував Договір №448 від 19.09.2008, а висновок судової почеркознавчої експертизи, взятий за основу оскаржуваного рішення, не є належним доказом у даній справі, оскільки проводився без надання експерту експериментальних зразків почерку відповідача.
Скаржник також зазначає, що між сторонами був укладений Договір №224 від 12.03.2007, правовідносини за яким були припинені 31.03.2009, про що було складено Акт про залік взаємних вимог, де зазначено, що між сторонами відсутня будь-яка заборгованість.
Крім того, відповідач посилається на те, що станом на дату ухвалення оскаржуваного рішення, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 припинив свою діяльність, що підтверджується витягом з ЄДРЮОФОП від 11.08.2010. У зв'язку з цим, суд повинен припинити провадження у справі на підставі пункту 6 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегією суддів встановлено наступне.
19 вересня 2008 року між ТОВ «Тульчинм'ясо» (продавець) та Фізична особа - підприємця ОСОБА_1 (покупець) був укладений Договір купівлі-продажу № 448 (далі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується надати м'ясопродукцію в асортименті, по ціні, в кількості і в терміни згідно додатків, які є невід'ємною частиною цього договору, а покупець прийняти і сплатити за продукцію.
Відповідно до пункту 4.1. Договору продавець зобов'язаний згідно вчасно поданого покупцем замовлення виготовити продукцію по кількості та асортименті.
Пунктом 4.2 договору передбачено, що продавець зобов'язаний забезпечити продукцію всіма необхідними супроводжуючими документами (рахунок-фактура, товаро-транспортна накладна, податкова накладна, якісне свідоцтво.
Замовлення передається по телефону, факсу чи електронній пошті з обов'язковим зазначенням на примірниках П.І.П особи, що прийняла та передала замовлення (пункт 5.2).
На виконання умов Договору № 448 від 19.09.2008 позивач передав, а відповідач прийняв товар, що підтверджується товарно-транспортними накладними: № ТМ-0012157 від 16.03.2009; №ТМ-0012893 від 20.03.2009; №ТМ-0013673 від 25.03.2009; №ТМ-0014794 від 01.04.2009; №ТМ-0015123 від 03.04.2009; №ТМ-0015640 від 07.04.2009; № ТМ-0017006 від 15.04.2009; ТМ-0017007 від 15.04.2009; №ТМ-0017008 від 15.04.2009; №ТМ-0017009 від 15.04.2009; №ТМ-0017010 від 15.04.2009, № ТМ-0017011 від 15.04.2009; ТМ-0018467 від 28.04.2009; №ТМ-0018468 від 28.04.2009. Факт прийняття відповідачем товару за договором № 448 за товарно-транспортними накладними, перелік яких вищенаведений, свідчить підпис відповідача в накладних у графі «тримав (ла)».
За умовами Договору № 448 від 19.09.2008 (пункти 5.4. та 5.5.) покупець зобов'язувався провести розрахунок за одержаний товар в гривнях шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок продавця через уповноважені банки. Покупець проводить оплату за одержаний товар протягом 14 календарних днів з моменту одержання товару.
Позивач стверджує, що відповідач неналежним чином виконав зобов'язання щодо оплати отриманої продукції.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з претензією № 1 від 25.05.2009 про сплату заборгованості у розмірі 31 681,21 грн. На підтвердження надсилання на адресу відповідача вказаної претензії, позивач надав повідомлення про вручення поштового повідомлення, відповідно до якого претензія була отримана відповідачем 03.07.2009. Претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Згідно розрахунку Заборгованості (а.с. 38), станом на 22.01.2010 заборгованість відповідача за Договором становить 32 401, 21 грн.
Заперечення відповідача щодо того, що Договір № 448 від 19.09.2008 та товарно-транспортні накладні додані до матеріалів справи сфальсифіковані позивачем, оскільки відповідач вказані документи не підписував, спростовуються висновком судово-почеркознавчої експертизи за № 5599/10-11 від 02.11.2010.
Судовий експерт у висновку № 5599/10-11 від 02.11.2010 встановив, що підписи від імені Куриласа Руслана Миколайовича в графі «Покупець:»в рядку «Директор»на останньому аркуші договору № 448 купівлі-продажу товару від 19.09.2008, в графі «Отримав (ла) в товарно-транспортних накладних № ТМ-0012157 від 16.03.2009; №ТМ-0012893 від 20.03.2009; №ТМ-0013673 від 25.03.2009; №ТМ-0014794 від 01.04.2009; №ТМ-0015123 від 03.04.2009; №ТМ-0015640 від 07.04.2009; № ТМ-0017006 від 15.04.2009; ТМ-0017007 від 15.04.2009; №ТМ-0017008 від 15.04.2009; №ТМ-0017009 від 15.04.2009; №ТМ-0017010 від 15.04.2009; № ТМ-0017011 від 15.04.2009; ТМ-0018467 від 28.04.2009; №ТМ-0018468 від 28.04.2009 виконані самим Курилас Русланом Миколайовичем.
Посилання відповідача на те, що експертиза не є належним доказом у справі, судова колегія не приймає до увагу, оскільки у судової колегії не викликає сумніву достовірність встановлених експертом обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.
Крім того судова колегія зважає на компетентність експерта, який не вийшов за межі своїх повноважень, на те, що ним було додержано вимог законодавства при проведенні експертизи, на повноту та категоричність відповідей на поставлені питання та їх відповідність іншим фактичним даним, узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи, обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.
Окрім того, суд не приймає до уваги наданий відповідачем акт про залік взаємних вимог від 31.03.2009 по договору № 224 від 12.03.2007, оскільки останній не підтверджує відсутності будь-яких відносин з позивачем за договором № 448 від 19.09.2008.
Отже, факт прострочення відповідачем оплати за поставлену продукцію по Договору підтверджується матеріалами справи та не спростований відповідачем.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного:
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 526, 525 Цивільного кодексу України).
В силу положень статті 629 Цивільного кодексу України Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи встановлене судом прострочення відповідача та відсутність доказів повної оплати за поставлений товар, вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 32 401,21 грн. визнаються судом обґрунтованими, заборгованість у вказаній сумі підлягає стягненню на користь позивача.
Щодо посилань відповідача на те, що станом на дату прийняття оскаржуваного рішення - 22.11.2010, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 припинив свою підприємницьку діяльність, у зв'язку з чим, суд повинен припинити провадження у справі на підставі пункту 6 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія зазначає наступне.
Як визначено Вищим господарським судом України у його Листі №01-8/556 від 23.10.2000 «Про деякі приписи чинного законодавства, що регулює підприємницьку діяльність громадян», з моменту скасування державної реєстрації громадянина як суб'єкта підприємницької діяльності, зокрема, за його особистою заявою, спори за участю такого громадянина, у тому числі пов'язані із здійсненням ним раніше підприємницької діяльності, підвідомчі судам загальної юрисдикції, за винятком випадків, коли провадження у відповідних справах було порушено до настання згаданих обставин (пункт 3.3.).
Провадження у даній справі було порушено Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2010.
Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців запис щодо державної реєстрації про припинення підприємницької діяльності відповідача за його рішенням, було внесено 05.08.2010.
Тобто державна реєстрація припинення підприємницької діяльності відповідача відбулась вже після порушення провадження у даній справі.
Крім того, як зазначив Вищий господарський суд України у своїй постанові від 27.01.2009 у справі №4/89(2-1011/08 (2-5298/07)), ліквідація юридичної особи і припинення підприємницької діяльності фізичної особи ні за своєю правовою суттю, ані за юридичними наслідками не є тотожними в розумінні пункту 6 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Таку ж правову позицію викладено і у постанові Верховного Суду України від 07.11.2006 по справі №16-9/225-04-7490, де зазначено про необхідність вирішення господарським судом спору по суті й після втрати відповідачем - суб'єктом підприємницької діяльності зазначеного статусу.
Таким чином, спір у даній справі підвідомчий господарському суду і повинен розглядатись ним по суті, а припинення підприємницької діяльності відповідача не тягне за собою наслідків, передбачених пунктом 6 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
За таких обставин, суд не може прийняти до уваги посилання відповідача на припинення його підприємницької діяльності.
Апеляційна скарга не спростовує висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2010 по справі № 49/46 є обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд-
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2010 у справі № 49/46 залишити без змін.
Матеріали справи № 49/46 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом 20-ти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя
Судді