14.03.2011 року Справа № 9/141
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: судді Науменка І.М. -доповідача
суддів: Голяшкіна О.В., Мороза В.Ф.,
при секретарі судового засідання: Ковзикові В.Ю.,
за участю представників сторін:
від позивача: Зима П.Х., нотаріально-посвідчена довіреність №180 від 17.01.11, представник;
від відповідача представник у судове засідання не з"явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
розглянувши апеляційну скаргу споживчого товариства “Маловисківське сільське споживче товариство”, Кіровоградська область, на рішення господарського суду Кіровоградської області від 18.01.2011р. у справі №9/141
за позовом публічного акціонерного товариства “Кредитпромбанк”, м.Київ,
в особі Кіровоградського відділення Херсонської філії
ПАТ “Кредитпромбанк”
/вул.Пашутінська, 69, м.Кіровоград, 25006/.
до споживчого товариства “Маловисківське сільське споживче товариство”,
Кіровоградська область
/вул.Жовтнева, 74, м.Мала Виска Кіровоградської області, 26200/.
про звернення стягнення на предмет іпотеки в сумі 852 901,55 грн.,
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2011р. (суддя Шевчук О.Б.) у справі №9/141 позовні вимоги ПАТ “Кредитпромбанк”, м.Київ, в особі Кіровоградського відділення Херсонської філії ПАТ “Кредитпромбанк” - задоволено повністю.
В рахунок погашення кредитної заборгованості у розмірі 852 901,55 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме, належне відповідачеві на праві власності нерухоме майно загальною площею 1 463,86 кв.м, що знаходиться за адресою: вул.Жовтнева, 74, м.Мала Виска Маловисківського району Кіровоградської області.
З відповідача, СТ “Маловисківське сільське споживче товариство”, Кіровоградська область, на користь ПАТ “Кредитпромбанк”, м.Київ, в особі Кіровоградського відділення Херсонської філії ПАТ “Кредитпромбанк”, стягнуто 8 529,01 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Підставою прийняття вищезгаданого рішення стала достатність наданих позивачем доказів для визнання спірної заборгованості доведеною та такою, що підлягає до стягнення.
Не погодившись з даним рішенням, скаржник звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій наполягає тому, що господарським судом першої інстанції при його прийнятті були порушені норми процесуального права. Зокрема, скаржник не погоджується з тим, що спір було вирішено без участі уповноваженого представника відповідача та лише в одне судове засідання, за результатами якого і було прийнято оскаржуване рішення. Таким чином, на думку скаржника, судом першої інстанції його було позбавлено права на захист своїх охоронюваних законом прав та інтересів, що є підставою для скасування даного рішення.
Окрім того, в апеляційній скарзі відповідач не погоджується із нарахованою йому позивачем у справі сумою кредитної заборгованості у розмірі 852 901,55 грн., вважає, що фактично його кредитна заборгованість перед банком /позивач/ дорівнює лише 615 371,47 грн.
Відповідно до ст.101 ГПК України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідач участі у розгляді апеляційної скарги не приймав, про час та місце слухання справи належним чином повідомлений, що підтверджено наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням. /а.с.30 том 2/.
Надане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, з огляду на знаходження голови правління СТ “Маловисківське сільське споживче товариство” на лікарняному, колегією суддів відхилено, як необґрунтоване, адже доказів на підтвердження викладених у клопотанні обставин до останнього не додано, в той же час кількість уповноважених представників, що можуть представляти інтереси сторін господарським процесуальним кодексом не обмежено.
Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення уповноваженого представника позивача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Як видно із матеріалів справи, 07.09.2007р. між ВАТ "Кредитпромбанк", правонаступником якого по всіх зобов'язаннях, згідно протоколу №1 позачергових загальних зборів акціонерів ВАТ "Кредитпромбанк" від 23.02.2010р. виступає ПАТ "Кредитпромбанк" (надалі - банк) та Маловисківським сільським споживчим товариством (надалі - позичальник) укладено кредитний договір №31/08/07-КЛТ, за умовами якого Банк зобов'язується надати Позичальникові кредит у межах загальної суми 700 000,00 грн., а Позичальник, зі свого боку, взяв на себе зобов'язання зі своєчасного повернення кредитної заборгованості у терміни, що визначені відповідними додатковими угодами, проте, не пізніше 06.09.2010р. та сплати встановленої у відповідній додатковій угоді процентної ставки за користування кредитом.
В забезпечення виконання зобов'язань за вищезгаданим кредитним договором, 07.09.2007р. між сторонами був укладений договір іпотеки належного відповідачеві /Позичальник/ на праві власності нерухомого майна загальною площею 1 463,86 кв.м, що знаходиться за адресою: вул.Жовтнева, 74, м.Мала Виска Маловисківського району Кіровоградської області.
Відповідно до с.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа /кредитодавець/ зобов'язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Отже, з матеріалів справи вбачається, що, на виконання умов кредитного договору №31/08/07-КЛТ від 07.09.2007р., Банком було надано Позичальникові кредитні кошти у загальному розмірі 698 230,00 грн. /а.с.28-31 том 1/.
Тобто, позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав належним чином, натомість, відповідач взятих на себе зобов'язань зі своєчасного повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом не дотримався.
Згідно наданому позивачем обґрунтованому розрахунку, на дату звернення із позовом, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за кредитом у розмірі 698 230,00 грн., а також, заборгованість по відсотках за користування кредитними коштами у сумі 128 608,24 грн. за період з 01.05.2010р. по 08.11.2010р.
Окрім того, за п.3.4.8., за прострочення виконання кредитних зобов'язань, позивачем відповідачу нараховану також 18 680,13 грн. пені за прострочення повернення кредиту за період з 07.09.2010р. по 08.11.2010р. та пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 7 383,18 грн. за аналогічний період.
У спробі досудового врегулювання спору, 24.09.2010р. позивачем на адресу відповідача було направлено письмову вимогу №556 про погашення простроченої кредитної заборгованості у розмірі 837 839,48 грн., з яких 698 230,00 грн. простроченої заборгованості за кредитом, 128 608,24 грн. простроченої заборгованості по відсотках та 11 001,24 грн. пені, а також, попередженням про відповідальність, що передбачена п.3.1.6. кредитного договору. /а.с.35 том 1/.
Відповідно до п.3.1.6. кредитного договору, у разі недотримання Позичальником умов цього договору та додаткових угод до нього, а також, у разі погіршення фінансового стану Позичальника, Банк вправі вимагати дострокового повернення кредитних коштів, сплати нарахованих відсотків за користування ним, відшкодування збитків, заподіяних Банку внаслідок невиконання Позичальником кредитних зобов'язань. У випадку ж невиконання Позичальником зазначених вище вимог, Банк вправі звернути стягнення на предмет іпотеки.
Дана вимога відповідачем була отримана 29.09.2010р., проте, останнім не задоволена, що стало приводом для звернення позивача до суду за захистом порушеного права шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. /а.с.36 том 1/.
Згідно ст.39 Закону України “Пор іпотеку”, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду, зазначаються, зокрема: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки та спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.
Отже, враховуючи надані позивачем на підтвердження обґрунтованості позовних вимог докази, як-то, кредитний договір №31/08/07-КЛТ від 07.09.2007р., договір іпотеки від 07.09.2007р., детальний розрахунок заборгованості, виписки з особового рахунку відповідача на підтвердження надання останньому кредитних коштів, лист-вимогу №556 від 24.09.2010р., а також, з огляду на відсутність в матеріалах справи з боку відповідача жодних доказів погашення спірної заборгованості, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо обґрунтованості позовних вимог.
Натомість, викладені в апеляційній скарзі заперечення в ході апеляційного провадження свого підтвердження не знайшли.
Наразі, безпідставним судова колегія вважає твердження відповідача /апелянт/ з приводу позбавлення його судом першої інстанції права на захист охоронюваних законом прав та інтересів, оскільки спір було вирішено в одне судове засідання та за його відсутності.
Так, в матеріалах справи наявне рекомендоване поштове повідомлення з підтвердженням належного сповіщення відповідача про час та місце розгляду справи. /а.с.61 том 1/, отже, ніщо не заважало останньому скористатись передбаченим ст.ст.22,28 ГПК України правами та надати суду письмові докази, заперечення, докази, тощо, або направити для участі у судовому засіданні уповноваженого представника.
Що ж до вирішення спору в одному судовому засіданні, то, на думку судової колегії, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано, в матеріалах справи є докази його належного повідомлення про час та місце розгляду справи, а наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, вирішення спору за відсутності уповноваженого представника відповідача за наявними у справі матеріалами чинному законодавству України, зокрема, ст.75 ГПК, не суперечить.
Відповідно до вимог ст.ст.33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Належність і допустимість доказів Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, не приймаються в якості належних доказів, в розумінні вищезгаданих статей ГПК України, викладені в апеляційній скарзі заперечення відповідача з приводу незгоди останнього із нарахованою йому сумою кредитної заборгованості у розмірі 852 901,55 грн. замість фактичних 615 371,47 грн., адже жодного підтвердження викладених заперечень, як-то, обґрунтованого розрахунку заборгованості, доказів погашення кредитних платежів, тощо, скаржником суду не надано. У судове засідання для розгляду апеляційної скарги, за умов належного повідомлення про час та місце слухання, скаржник також не з'явився.
З огляду на наведене, судова колегія вважає рішення господарського суду Кіровоградської області від 18.01.2011р. у справі №9/141 таким, що прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства України та за умов надання належної юридичної оцінки наявним у справі доказам, у зв'язку з чим підстав для його скасування не знаходить.
Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-
Рішення господарського суду Кіровоградської області від 18.01.2011р. у справі №9/141 -залишити без змін, а апеляційну скаргу споживчого товариства “Маловисківське сільське споживче товариство”, Кіровоградська область, - без задоволення.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у двадцятиденний строк.
Головуючий суддя І.М. Науменко
Суддя О.В. Голяшкін
Суддя В.Ф. Мороз