16.03.2011 року Справа № 39/224-10
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Головка В.Г. (доповідач)
суддів: Логвиненка А.О., Стрелець Т.Г.
при секретарі: Ревковій Г.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Коваленко А.Ф., директор, Бур”янська В.В., довіреність від 15.03.2011
від відповідача: ОСОБА_3, підприємець, ОСОБА_4, довіреність від 29.10.2010
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2010р. у справі №39/224-10
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю „БК-груп”, м. Дніпропетровськ
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Дніпропетровськ
про: виселення з не житлового приміщення та стягнення заборгованості за договором оренди в сумі 101 449грн. 85коп.
та за зустрічним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Дніпропетровськ
до товариства з обмеженою відповідальністю „БК-груп”, м. Дніпропетровськ
про стягнення вартості необхідних витрат на проведення невідокремлюваних поліпшень майна в розмірі 724 383грн. 52коп.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2010р. у справі №39/224-10 (головуючий: Ліпинський О.В., судді: Дубінін І.Ю., Красота О.І.) первісний позов задоволено. Стягнуто заборгованість з орендної плати та виселено фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 з не житлових приміщень (бокс А площею 183,0кв.м та бокс Б площею 204,0кв.м), розташованих за адресою: АДРЕСА_1. В задоволені зустрічного позову відмовлено повністю.
Не погодившись з зазначеним рішенням господарського суду, відповідач за первісним позовом звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати, посилаючись на наступне:
- товариства з обмеженою відповідальністю „БК-груп” умисно скрило стан приміщень та неможливість їх використання для здіснення господарської діяльності;
- на акті приймання-передачі від 13.11.2009р. стоїть не підпис ФОП ОСОБА_3;
- місцевий суд необґрунтовано застосував ст.782, 785 Цивільного кодексу України, визначивши розірваним договір оренди нерухомого майна з 04.06.2010р. та стягнувши неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення в сумі 57083грн. 80коп. При вирішенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю „БК-груп” в цій частині суд повинен був застосувати ст.188, 291 Господарського кодексу України, тощо.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу-без задоволення.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, судова колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами у справі 13.11.2009 року був укладений договір оренди нерухомого майна №02.09, відповідно до умов якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно: підсобні приміщення, площа яких складає: Бокс-А - 182,0кв.м, та Бокс-Б - 204,0кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, балансовою вартістю 195207грн.
За змістом п.2.1. договору, вступ Орендаря в тимчасове користування майном настає одночасно з підписанням сторонами даного Договору та акта приймання-передачі орендованого майна.
Майно було передано відповідачу 13.11.2009 року, що підтверджується актом приймання передачі нежитлового приміщення (а.с.21 т.1).
Пунктом 7.1. Договору, в редакції додаткової угоди № 1 від 16.11.2009 року, сторони встановили строк дії договору з 14.12.2009 року по 13.11.2010 року.
Відповідно до розділу 3 Договору, за користування орендованим майно, відповідач зобов'язався щомісячно до 5 числа поточного місяця сплачувати на користь позивача орендну плату в розмірі 12 000грн. на місяць.
Орендні платежі відповідачем сплачувались за грудень 2009 року, січень-лютий 2010 року несвоєчасно, а за березень-травень 2010 несплачені взагалі.
Відповідно до п.4.1.2 договору Орендодавець має право розірвати достроково договір оренди і висилити Орендаря з приміщення в установленому порядку у разі затримки орендної плати і других платежів більше ніж на 30 календарних днів.
Враховуючи, що відповідач свої зобов'язання по сплаті орендної плати належним чином не виконав, позивач 01.06.2010р. надіслав йому вимогу щодо звільнення орендованого приміщення, що відповідало умовам договору та не суперечило ст.782 Цивільного кодексу України.
У зв'язку з тим, що вимоги позивача за первісним позовом відповідачем не були виконані, це стало підставою звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості та виселення з спірного приміщення.
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно розрахунку позивача заборгованість зі сплати орендних платежів за період березень, квітень травень та вісім днів червня 2010 року становить 39 200грн.
Зазначений розрахунок відповідачем в установленому порядку не спростовано, доказів належного виконання обов'язків щодо своєчасної та повної сплати орендної плати за договором оренди не надано.
Пунктом 3.4. договору передбачено, що в разі несвоєчасного або не в повному обсязі перерахування орендних платежів, Орендар має сплатити на користь Орендодавця пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.
Виходячи з розміру заборгованості та періоду її виникнення, була заявлена вимога про стягнення з відповідача пені в сумі 3597грн. 81коп.
Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи з строків невиконання зобов'язань щодо повернення грошових коштів, розмір 3 % річних за розрахунком позивача склав 618грн. 72коп. та інфляційні збитки в розмірі 849грн. 52коп.
Зазначені суми були стягнуті судом з відповідача на користь позивача за первісним позовом.
Разом з тим, судом при прийняті рішення не були враховані строки введення в дію договору оренди відповідно до додаткової угоди від 16.11.2009р. (а.с.22 т.1).
Відповідно до уточненого розрахунку позивача на вимогу суду сума заборгованості зменшилась по основному боргу до 38266,38грн., пені -1268,19грн., інфляційним втратам -231,04грн., 3% річних -185,58грн., проти якого не заперечив відповідач у судовому засіданні.
У зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне стягнути саме зазначені суми, змінивши в цій частині рішення суду.
Одночасно суд не може погодитися зі збільшенням позовних вимог щодо стягнення неустойки за користування річчю відповідно до вимог ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України в сумі 57109,68грн., оскільки ці вимоги в зазначеному розмірі не були предметом розгляду у суді першої інстанції.
Стосовно вимог позивача за первісним позовом щодо виселення відповідача з нежитлових приміщень, то колегія суддів погоджується з судовими рішеннями в цій частині, виходячи з обставин справи та норм чинного законодавства.
Відповідно до ст.782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. Частиною другою зазначеної статті встановлено, що у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Відповідач отримав вимогу щодо звільнення орендованого приміщення 04.06.2010 року, що підтверджується поштовими відправленнями (а.с.26 т.1).
Однак спірне приміщення до цього часу не звільнено, що підтвердили сторони у судовому засіданні, отже рішення суду в частині виселення відповідача є законним та обґрунтованим.
Посилання в апеляційній скарзі на порушення судом вимог ст.188, 291 Господарського кодексу України не можуть бути прийняті до уваги, оскільки сторони в договорі обумовили випадки дострокового розірвання договору.
Заперечуючи наявність заборгованості зі сплати орендних платежів протягом трьох місяців підряд, відповідач зазначив, що ним за власний рахунок було проведено капітальний ремонт орендованого майна, в зв'язку з чим, вартість понесених витрат, згідно ч.3 ст.776 ЦК України підлягає зарахуванню в рахунок плати за користування орендованим майном і це стало підставою звернення до суду з зустрічним позовом про стягнення вартості необхідних витрат на проведення невідокремлюваних поліпшень майна в розмірі 724 383грн. 52коп.
Суд вірно та обґрунтовано, пославшись на норми ст.778 ЦК України, відмовив в задоволенні зустрічних позовних вимог, оскільки позивач за зустрічним позовом не довів отримання згоди наймодавця на проведення капітального ремонту.
Згідно із ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Скаржник, тобто позивач за зустрічним позовом, не надав доказів отримання дозволу на капітальний ремонт орендованого приміщення, у тому числі на вимогу суду.
За таких обставин доводи апеляційної скарги в цій частині не приймаються до уваги, оскільки є безпідставними.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду -зміні в частині стягнення заборгованості з орендної плати відповідно до ст.104 Господарського процесуального кодексу України.
Судові витрати покласти на обидві сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Клопотання апелянта щодо зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи та вирішення питання по кримінальній справі не підлягає задоволенню з огляду на те, що сторони приступили до виконання спірного договору і рішення в іншій справі не може вплинути на вирішення даної справи.
Питання щодо призначення експертизи судом не розглянуто у зв'язку з тим, що в судовому засіданні заявник відмовився від її проведення в рамках даної справи.
Керуючись ст.99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2010 року по справі №39/224-10 змінити, виклавши резолютивну частину щодо первісного позову в наступній редакції: “Первісний позов задовольнити частково.
Виселити фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з нежилих підсобних приміщень (бокс А площею 183,0кв.м та бокс Б площею 204,0кв.м), розташованих за адресою: АДРЕСА_1.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь товариства з обмеженою відповідальністю „БК-груп” (код 33857556) 38266,38грн. основного боргу, 1268,19грн. пені, 231,04грн. інфляційних витрат, 185,58грн. 3% річних, 57083,8грн неустойки, 970,33грн. державного мита та 226,56грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті вимог за первісним позовом відмовити.
Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду Дніпропетровської області.
В решті рішення суду залишити без змін
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий В.Г.Головко
Судді А.О. Логвиненко
Т.Г. Стрелець