17.03.2011 року Справа № 9/118
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді -Тищик І.В. (доповідач)
суддів - Верхогляд Т.А., Павловський П.П.
при секретарі -Литвин Г.П.
за участю представників сторін:
позивач: не з'явився
відповідач-1: Варяничко С.В.
відповідач-2: не з'явився
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Азарія", м. Кіровоград на рішення господарського суду Кіровоградської області від 14.12.2010р. у справі № 9/118
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Азарія", м. Кіровоград
до В-1 відкритого акціонерного товариства комерційний банк „Надра”, м. Київ
В-2 відкритого акціонерного товариства „Кіровоградпродтовари”, м. Кіровоград
про визнання недійсним кредитного договору,
У жовтні 2010 року позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про визнання недійсним кредитного договору № 21/1/2003/980-К/29 від 28.03.2003р., укладеного між ВАТ КБ „Надра” та ВАТ „Кіровоградпродтовари” .
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 14.12.2010 року у справі № 9/118 (суддя Шевчук О.Б.) в задоволенні позову відмовлено.
Вмотивовуючи рішення, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання договору недійсним.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. При цьому скаржник посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Окрім того, скаржник вважає порушеними його охоронюваний законом інтерес, який у даному випадку полягає у відновленні можливості брати участь у вирішенні найважливіших питань діяльності товариства, а саме, вирішувати питання укладання чи відмови від укладання правочинів з метою отримання прибутку товариства, а відповідно, і виплати з нього дивідендів акціонерам.
Відповідачами відзив на апеляційну скаргу наданий не був.
Про час та місце судового засідання сторони були повідомлені належним чином, однак, позивач та відповідач-2 наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду апеляційної інстанції не скористалися.
Враховуючи, що наявні в справі документи дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності останніх.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Як убачається з матеріалів справи, 28.03.2003р. між ВАТ КБ “Надра” м. Київ (Банк) та ВАТ “Кіровоградпродтовари” (Позичальник) був укладений кредитний договір № 21/1/2003/980-к/29 від 28.03.2003 р., відповідно до умов якого Банк відкрив позичальнику кредитну лінію з лімітом кредитування в сумі 19 300 000 грн. на строк з 28.03.2003 р. по 28.03.2004 р. зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 21,2 % річних.
Відповідно до умов договору видача кредиту здійснюється окремими траншами, строки повернення кожного з яких узгоджуються відповідними додатковими угодами до договору.
Одночасно сторонами договору в забезпечення кредитних зобов'язань був укладений договір застави, предметом якого являлося майно ВАТ „Кіровоградпродтовари”, заставна вартість якого становила 20 443 260,0 грн.
Вищевказані договори з боку ВАТ „Кіровоградпродтовари” підписані головою правління Юрлова В.Л., обраного на посаду голови правління рішенням загальних зборів від 18.09.2002 року; протокол загальних зборів від 18.09.02р. та прийняті на них рішення (у тому числі щодо обрання головою правління Юрлова В.Л.) визнаний не чинним рішенням Кіровоградського районного суду м. Кіровограда від 23.10.2006р.
За вказаних обставин позивач вважає, що кредитний договір, підписаний Юрловим В.Л., як головою правління, не має юридичної сили, зазначеним кредитним договором порушуються його права та охоронювані законом інтереси та просить визнати останній недійсним на підставі ст. 203 ЦК України.
Господарським судом відмовлено у задоволенні позовних вимог і колегія суддів поділяє висновок місцевого суду.
Відповідно до п.1 ст. 202 ЦК України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 2 ст. 203 ЦК України встановлено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Частиною 1 ст. 48 Закону України “Про господарські товариства” передбачено, що Голова правління акціонерного товариства вправі без довіреності здійснювати дії від імені товариства.
Відповідно до постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2008 р. № 13 “Про практику розгляду корпоративних спорів” при вирішенні спорів щодо визнання недійсними правочинів, укладених виконавчим органом господарського товариства, рішення загальних зборів про обрання якого на посаду визнано у судовому порядку недійсним, судам необхідно керуватися частиною третьою статті 92, статтею 241 ЦК. Зокрема, у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Це положення є гарантією стабільності майнового обороту і загальноприйнятим стандартом у світовій практиці, зокрема відповідно до Першої директиви 68/151/ЄЕС Ради Європейських співтовариств від 9 березня 1968 р.
Позивачем не доведено, що на момент укладання кредитного договору № 21/1/2003/980-К/29 від 28.03.2003 р. голова правління ВАТ “Кіровоградпродтовари” Юрлов В.Л. не мав відповідних повноважень на підписання спірного кредитного договору.
Згідно ст. 167 Господарського кодексу України, корпоративні права - права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останнього відповідно до закону, а також інші правомочності передбачені законом та статутними документами.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосується акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерного товариства.
В силу ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства мають право брати участь в управлінні справами товариства, розподілі прибутку товариства, одержувати інформацію про діяльність товариства. Вказані положення чинного законодавства свідчить про те, що до складу повноважень учасника господарського товариства (акціонера) при реалізації своїх корпоративних прав не відноситься право визнавати недійсними правочини, що були укладені самим господарським товариством.
Звертаючись до господарського суду з позовом про визнання кредитного договору №21/1/2003/980-К/29 від 28.03.2003 р. недійсним, товариство з обмеженою відповідальністю "Азарія" повинне довести, яким чином даний договір вплинув на порушення чи порушив права та охоронювані законом інтереси цього підприємства.
Дане твердження співпадає і з позицією Президії Вищого господарського суду України, викладеною в рекомендаціях від 28.12.2007 р. № 04-5/14, відповідно до яких законодавством не передбачено право акціонера звертатись до суду за захистом прав акціонерного товариства, крім випадків, коли він уповноважений на це відповідним акціонерним товариством або якщо таке право надається йому статутом акціонерного товариства.
Відповідно до статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, в установленому порядку набули статус підприємницької діяльності мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Виходячи з цього, господарським судам у вирішенні спорів, що виникають з корпоративних відносин, слід з'ясовувати чи були порушені корпоративні права позивача внаслідок недотримання товариством норм законодавства або вимог установчих документів.
Законодавством не передбачено право акціонера звертатися до суду за захистом прав акціонерного товариства, крім випадків, коли він уповноважений на це відповідним акціонерним товариством, або якщо таке право надається йому статутом акціонерного товариства.
У Рішенні Конституційного суду України № 18-рп/2004 від 1 грудня 2004 р. у справі № 1-10/2004 щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) зазначено, що “акціонер може захищати свої безпосередні права чи охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оспорювання чи невизнання самим акціонерним товариством, учасником якого він є, органами чи іншими акціонерами цього товариства. Порядок судового захисту порушених будь-ким, у тому числі третіми особами, прав чи охоронюваних законом інтересів акціонерного товариства, які не можуть вважатися тотожними простій сукупності індивідуальних охоронюваних законом інтересів його акціонерів, визначається законом”.
Отже, суди у вирішенні спорів за позовами акціонерів про захист прав акціонерного товариства, в тому числі про визнання недійсними угод, укладених товариством, повинні досліджувати, чи уповноважений акціонер на представництво інтересів акціонерного товариства. Відсутність такого уповноваження може бути підставою для відмови у задоволенні позову.
Під корпоративними правами маються на увазі відносини, які складаються з двох різних за своєю природою правомочностей, це право на одержання прибутків господарського товариства (дивіденди), та право на участь в управлінні товариства, - адміністративні функції.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання позивача на порушення його майнових прав щодо частки майна ВАТ "Кіровоградпродтовари", не відповідає нормам діючого законодавства, так як позивачем не надано господарському суду доказів, що позивач уповноважений на здійснення дій щодо визнання недійсним кредитного договору №21/1/2003/980-К/29 від 28.03.2003 р.
При цьому, несхвалення спірного договору повторно проведеними загальними зборами акціонерів ВАТ "Кіровоградпродтовари" від 17.05.2007 р. не може вважатись такою підставою, з огляду на відсутність чіткої вимоги, про визнання його недійсним, саме до позивача.
Таким чином, підстави, передбачені Цивільним кодексом України, з настанням яких можливо визнати недійсним кредитний договір №21/1/2003/980-К/29 від 28.03.2003 р., укладеного між ВАТ КБ "Надра" та ВАТ "Кіровоградпродтовари", а також підстави звернення з позовом про визнання такого договору недійсним у ТОВ "Азарія'' відсутні.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає правомірною відмову місцевого суду в задоволенні позову, рішення господарського суду відповідає обставинам справи та чинному законодавству, тому підстави для його зміни чи скасування відсутні, а доводи, з яких рішення оскаржується, спростовуються вищевикладеним.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд
Рішення господарського суду Кіровоградської області від 14.12.2010 року у справі № 9/118 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Азарія" - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий І.В. Тищик
Судді: Т.А.Верхогляд
П.П.Павловський