14.03.2011 року Справа № 8/207-10
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: судді Науменка І.М. (доповідача)
суддів: Верхогляд Т.А., Голяшкіна О.В.,
при секретарі судового засідання: Ковзикові В.Ю.,
за участю представників сторін:
від позивача: Овчинніков Б.С., довіреність №32 від 01.01.11, юрисконсульт;
від відповідача представник у судове засідання не з"явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного підприємства “Придніпровська залізниця”, м.Дніпропетровськ, на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2010р. у справі №8/207-10
за позовом державного підприємства “Придніпровська залізниця”,
м.Дніпропетровськ
/пр.Карла Маркса, 108, м.Дніпропетровськ, 49600/.
до відкритого акціонерного товариства “Криворізький залізорудний
комбінат”, м.Кривий Ріг Дніпропетровської області
/вул.Симбірцева, 1-а, м.Кривий Ріг Дніпропетровської області, 50029/.
про стягнення заборгованості по сплаті за користування вагонами
в сумі 2 205,84 грн.,
ДП “Придніпровська залізниця” звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ВАТ “Криворізький залізорудний комбінат” про стягнення з останнього 2 205,84 грн. плати за користування вагонами.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2010р. (суддя Дубінін І.Ю.) у справі №8/207-10 в задоволенні позову відмовлено повністю.
Обґрунтовуючи дане рішення, суд виходив з неможливості прийняття наданих позивачем на підтвердження позовних вимог доказів, як належних. Зокрема, на думку господарського суду першої інстанції, факт користування відповідачем залізничними вагонами матеріалами справи не доведений, отже, відсутні й підстави для стягнення з останнього 2 205,84 грн. плати за користування ними.
Не погодившись з вищезгаданим рішенням, скаржник звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій називає дане рішення безпідставним, таким, що прийнято з порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Зокрема, скаржник вважає помилковими висновки господарського суду стосовно того, що відсутність підпису уповноваженого представника відповідача на Пам'ятці форми ГУ-45 №№76,84 свідчить про те, що приймально-здавальні операції між сторонами фактично не відбулися, вагон №65303547 відповідачеві /Вантажовласник/ не подавався та останнім не використовувався; наявне в матеріалах справи Повідомлення форми ВУ-23М та ВУ-36М підтверджує технічне обслуговування працівниками залізниці /позивача/ спірного вагону №65303547 до моменту пред'явлення його власнику під'їзної колії /відповідач/, тобто, технічну придатність вагону під навантаження на експорт. Разом з цим документи на підтвердження зворотного в матеріалах справи відсутні.
У зв'язку з наведеним, скаржник просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти у справі нове рішення, повністю задовольнивши позовні вимоги, як обґрунтовані та доведені наявними у справі доказами.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, колегія суддів дійшла висновку щодо правомірності викладених в апеляційній скарзі заперечень, з огляду на наведене нижче:
Згідно листа Вищого господарського суду України від 29.11.2007р. N01-8/917 “Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства”, господарський суд при вирішенні справи по суті може і зобов'язаний надавати оцінку комерційному акту, акту загальної форми та іншим складеним залізницею актам.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
На цій підставі господарський суд при вирішенні спору по суті має право і повинен надавати оцінку будь-яким доказам, - в тому числі комерційному акту, актам загальної та інших форм, іншим складеним залізницею та вантажоодержувачем, вантажовідправником, документам з огляду на їх відповідність вимогам Статуту залізниць України, Правилам перевезення вантажів, інших нормативно-правових актів.
Отже, згідно п.2 розділу І Правил користування вагонами і контейнерами (ст.119-126 Статут залізниць України), за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, громадяни -суб'єкти підприємницької діяльності /далі-вантажовласники/ вносять плату.
Облік часу за користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станції відправлення та призначення за “Відомістю плати за користування вагонами (контейнерами)” форми ГУ-46, яка складається на підставі “Пам'яток про користування вагонами (контейнерами) форми ГУ-23”, “Актів про затримку вагонів” форми ГУ-23а, “Актів загальної форми ГУ-23”. Час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника. Час подачі та забирання вагонів зазначається у Пам'ятці про користування вагонами (контейнерами), яка заповнюється під час подачі та забирання вагонів (контейнерів). Пам'ятка підписується відповідальною особою станції і вантажовласника.
Дійсно, наявні в матеріалах справи Пам'ятка №76 про подавання вагонів від 13.01.2010р., а також, Пам'ятка про забирання вагонів №84 від 19.01.2010р., вантажовласником /відповідач/ не підписані. /а.с.17,18 том 1/. У зв'язку з викладеним, працівниками станції в односторонньому порядку було складено акти загальної форми №264 та №308 про відмову вантажовідправника /відповідач/ від підпису Пам'яток. /а.с.19-20 том 1/.
Водночас, Правилами технічної експлуатації залізниць України, що затверджені наказом міністерства транспорту України від 25.02.1997р. №50/1854, забороняється випускати в експлуатацію і допускати до руху в поїздах рухомий склад, у тому числі спеціальний рухомий склад, що має несправності, які загрожують безпеці руху, порушують охорону праці, а також, ставити в поїзди вантажні вагони, стан яких не забезпечує збереження вантажів, що перевозяться.
В свою чергу, у випадках, коли під завантаження подано несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від його використання шляхом складення відповідного акту загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами складання актів (ст.129 Статуту залізниць).Проте, такий акт відповідачем складений не був /докази зворотного відсутні/. Інших доказів неготовності/непридатності/ вагону №65303547 до подачі під завантаження, що передбачені вищезгаданими Правилами, відповідачем суду не надано.
Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що перед подачею на під'їздну колію, відповідно до ст.31 Статуту залізниць України, спірний вагон №65303547 був оглянутий працівниками вагонного господарства залізничної станції в технічному та комерційному відношенні та підготовлений до завантаження. Час закінчення технічного обслуговування зафіксований у книзі ф.ВУ-14 та підтверджений повідомленнями про ремонт вагону ф.ВУ-23, ВУ-36. /а.с.22-23/.
До того ж, слід зауважити, що 19.01.2010р. зазначений вище вагон №65303547 без перешкод та зауважень був завантажений контрагентом відповідача /ВАТ “Суха Балка”/, підтвердженням чого є наявний в матеріалах справи корінець дорожньої відомості №45988318, що також спростовує твердження відповідача про його технічну непридатність. /а.с.21 том 1/.
Враховуючи наведене, висновки господарського суду першої інстанції щодо відсутності у позивача підстав для нарахування відповідачеві плати за користування вагоном №65303547 у період з 02 год. 00 хв. 13.01.2010р. по 04 год. 30 хв. 19.01.2010р. (згідно обґрунтованому розрахунку ціни позову), колегія суддів вважає передчасними. Натомість, надані позивачем у позовній заяві та апеляційній скарзі доводи є обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, у зв'язку чим, керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-
Апеляційну скаргу державного підприємства “Придніпровська залізниця”, м.Дніпропетровськ, - задовольнити.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2010р. у справі №8/207-10 -скасувати.
Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Криворізький залізорудний комбінат” на користь державного підприємства “Придніпровська залізниця” 2 205,84 грн. заборгованості.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Криворізький залізорудний комбінат” на користь державного підприємства “Придніпровська залізниця” 153,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у дванадцятиденний строк.
Головуючий суддя І.М. Науменко
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя О.В. Голяшкін