09.03.2011 року Справа № 17/78
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий -суддя Голяшкін О.В. (доповідач),
судді -Мороз В.Ф., Науменко І.М.,
секретар судового засідання -Колесник Д.А.,
за участю представників сторін:
від відповідача-1 -Мухіна Н.В., довіреність від 20 вересня 2010 року б/н;
від позивача та відповідачів-2, 3 -не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином;
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Всеукраїнський Акціонерний Банк”, м.Київ
на рішення господарського суду Кіровоградської області від 25 січня 2011 року у справі 17/78
за позовом Публічного акціонерного товариства “Всеукраїнський Акціонерний Банк”, м.Київ
до Відкритого акціонерного товариства “Кіровоградський кар'єр”, с.Соколівське Кіровоградського району Кіровоградської області
Товариства з обмеженою відповідальністю “Созидатель-1”, м.Кіровоград
Відкритого акціонерного товариства “Кіровоградське будівельно-монтажне управління №5”, м.Кіровоград
про визнання недійсним договору, -
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 25 січня 2011 року у справі № 17/78 (суддя Шевчук О.Б.) в задоволенні позовних вимог ПАТ “Всеукраїнський Акціонерний Банк” про визнання недійсним договору поруки від 01 липня 2009 року, укладеного між ВАТ “Кіровоградський кар'єр” та ТОВ “Созидатель-1”, - відмовлено.
При прийнятті рішення господарський суд виходив із відсутності підстав для визнання недійсним оскаржуваного позивачем договору.
Не погодившись із вказаним рішенням, позивач -ПАТ “Всеукраїнський Акціонерний Банк”, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального права, невідповідність викладених в рішенні висновків обставинам справи, просить рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.
В апеляційній скарзі позивач зазначає, що внаслідок укладення оскаржуваного договору збільшилася кредиторська заборгованість відповідача-1 перед іншими кредиторами, що призвело до порушення провадження у справі про банкрутство ВАТ “Кіровоградський кар'єр” та неможливості виконання вказаним підприємством зобов'язань за кредитними договорами. Вказує, що на момент укладення спірного договору поруки відповідач-1 знаходився у тяжкому фінансовому становищі, був повністю залежним від кредитних коштів, а договір був укладений з метою штучного збільшення кредиторської заборгованості відповідача з метою доведення останнього до банкрутства. Вважає, що дії відповідачів з укладення спірного договору, ухилення відповідача-1 від виконання умов укладених з позивачем кредитних договорів свідчать про зловживання відповідачами своїм правом та порушення принципів добросовісності, розумності та справедливості. Крім того, позивач вказує про неправомірність рішення наглядової ради ВАТ “Кіровоградський кар'єр” про надання дозволу в.о.генерального директора Дудці А.А. на укладення оскаржуваного договору.
Відповідач-1 -ВАТ “Кіровоградський кар'єр” проти апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а рішення господарського суду без змін. У поданому відзиві зазначає, що складне фінансове становище та можливість невиконання умов договору не є підставою для визнання договору недійсним, позивачем не надані докази неможливості задоволення своїх вимог у разі невиконання зобов'язань позичальником за рахунок предметів застави, а звернення відповідача-2 з грошовими вимогами у справі №11/19 про банкрутство ВАТ “Кіровоградський кар'єр” свідчить про існування наміру на створення юридичних наслідків.
Позивач -ПАТ “Всеукраїнський Акціонерний Банк” та відповідачі-2, 3 -ТОВ “Созидатель-1” та ВАТ “Кіровоградське будівельно-монтажне управління №5”, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином /а.с.17, 18, 20 т.4/, своїм правом участі в судовому засіданні не скористалися, явку представників в судове засідання не забезпечили. Відповідачі відзиви на апеляційну скаргу не надали. Враховуючи те, що наявні в справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутність позивача та відповідачів-2 і 3.
Вислухавши пояснення представника відповідача-1, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як вбачається з матеріалів справи, 01 липня 2009 року між відповідачем-1 -ВАТ “Кіровоградський кар'єр” (поручитель) та відповідачем-2 -ТОВ “Созидатель-1” (кредитор) укладено договір поруки, згідно з умовами якого поручитель поручився перед кредитором за виконання відповідачем-3 -ВАТ “Кіровоградське БМУ № 5” (боржник) зобов'язань, що випливають з договору купівлі-продажу від 01 липня 2009 року, укладеного між кредитором та боржником /а.с.96 т.3/.
Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 02 квітня 2010 року за заявами ПП “Енергопромстрой” та ПАТ “Концерн Галнафтогаз” порушено провадження у справі №11/19 про банкрутство ВАТ “Кіровоградський кар'єр” /а.с.116-117 т.1/.
Відповідач-2 -ТОВ “Созидатель-1” в порядку ст.14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” після опублікування у газеті “Голос України” 07 травня 2010 року оголошення про порушення справи про банкрутство ВАТ “Кіровоградський кар'єр” подало до господарського суду Кіровоградської області заяву про визнання грошових вимог до боржника, в якій посилаючись на договір поруки від 01 липня 2009 року, а також на те, що договір боржником виконано не було, просить визнати ТОВ “Созидатель-1” кредитором ВАТ “Кіровоградський кар'єр” та включити його до реєстру кредиторів.
У вересні 2010 року позивач -ПАТ “Всеукраїнський Акціонерний Банк” звернувся до господарського суду Кіровоградської області з позовом про визнання недійсним договір поруки від 01 липня 2009 року на підставі ст.203, 215 ЦК України.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови.
Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Отже, вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарському суду належить встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, зокрема, недодержання вимог, встановлених ст.203 ЦК України.
Як вірно зазначено господарським судом, порушення з боку відповідача-1 зобов'язань за кредитними договорами щодо заборони надання гарантій і порук не є підставою для визнання оспорюваного договору недійсним на підставі ч.1 ст.215 ЦК України, оскільки у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, передбачені ст.611 ЦК України, норми якої, як і положення кредитних договорів, не передбачають наслідків недійсності договору або його частини.
Вказане стосується і доводів позивача щодо обов'язків позичальника з повідомлення банку про проведення загальних зборів та засідань колегіальних органів товариства. Та обставина, що представник банку без права голосування не брав участі у загальних зборах відповідача-1, ніяким чином не впливає на прийняті загальними зборами рішення, та не впливає на чинність укладеного відповідачами договору поруки.
Також підлягають відхиленню доводи позивача про те, що внаслідок укладення оспорюваного договору збільшилася кредиторська заборгованість відповідача-1 перед іншими кредиторами, що призвело до порушення провадження у справі про банкрутство ВАТ “Кіровоградський кар'єр” та неможливості виконання вказаним підприємством зобов'язань за укладеними з позивачем кредитними договорами, оскільки наведене не є підставою для визнання договору недійсним. Укладання відповідачем-1 оспорюваного договору не є збільшенням його кредиторської заборгованості. Доказів, які б свідчили про те, що саме з причини укладення оспорюваного договору збільшено заборгованість відповідача-1 перед позивачем за кредитними договорами, позивачем не надано. Крім того, як вказує позивач в апеляційній скарзі, на момент укладення оспорюваного договору активи підприємства перебували під обтяженням позивача, тобто виконання кредитних договорів було забезпечено. Отже, збільшення кредиторської заборгованості відповідача-1 за кредитними договорами не впливає на дійсність договору поруки.
Що стосується доводів банку щодо фіктивності оспорюваного договору з посиланням на те, що на момент його укладення відповідач-1 був повністю залежним від кредитних коштів, які надавалися позивачем, активи підприємства перебували під обтяженням позивача, підприємство не мало достатніх оборотних коштів, товарів, майна, необхідних для виконання таких зобов'язань, виконавчими службами були накладені арешти та заборони на майно та грошові кошти товариства, а також на те, що у діях сторін оспорюваного договору відсутня головна ознака правочину -спрямованість на встановлення, припинення або іншу видозміну цивільних правовідносин, а фактично відбулася лише імітація правочину, то вказані твердження позивача судовою колегією відхиляються з огляду на недоведеність позивачем належними доказами фіктивності правочину з боку усіх сторін оспорюваного договору, в тому числі і ТОВ “Созидатель-1”. Судова колегія вважає, що звернення відповідача-2 у справі про банкрутство № 11/19 з грошовими вимогами до боржника (відповідача-1) доводить намір створення юридичних наслідків.
Щодо обставин визнання договору поруки недійсним з підстав підписання його з боку ВАТ “Кіровоградський кар'єр” неуповноваженою особою судова колегія зауважує на наступне.
Відповідно до ст.92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через органи, які діють відповідно до установчих документів та закону; порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.
Згідно п.15.1 Статуту ВАТ “Кіровоградський кар'єр” виконавчим органом товариства є дирекція. Відповідно до п.15.2 Статуту дирекція утворюється загальними зборами акціонерів строком на 3 (три) роки у кількості трьох осіб, і є підзвітною зборам, наглядовій раді та організовує виконання їх рішень. До складу дирекції входять: генеральний директор, перший заступник генерального директора та заступник генерального директора. Персональний склад дирекції, окрім генерального директора призначається та звільняється Наглядовою радою товариства за поданням генерального директора. Генеральний директор призначається зборами товариства.
У відповідності з п.15.5.2 Статуту до компетенції дирекції, зокрема, належить прийняття рішення про укладення договорів (угод) на суму від 100000 до 300000 грн. включно.
Повноваження генерального директора ВАТ “Кіровоградський кар'єр” закріплені у п.15.6 Статуту. Генеральний директор має право без довіреності представляти інтереси товариства та вчиняти від його імені юридичні дії в межах компетенції, визначених статутом. Відповідно до п.п.3 п.15.6 Статуту генеральний директор має право підписувати довіреності, договори та інші документи від імені товариства, рішення про укладення (видачу) яких прийнято уповноваженим органом Товариства в межах його компетенції відповідно до положень цього статуту.
Пунктом 14.5.2 Статуту до повноважень Наглядової ради віднесено прийняття рішення про укладення договорів на суму, що перевищує 300000 грн.
Як то встановлено ч.3 ст.237 ЦК України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Відповідно до протоколу засідання від 01 липня 2009 року Наглядовою радою ВАТ “Кіровоградський кар'єр” було прийнято рішення про укладення договору поруки з ВАТ “Кіровоградське БМУ № 5” та ТОВ “Созидатель-1” із наданням повноважень на підписання договору в.о.генерального директора ВАТ “Кіровоградський кар'єр” Дудці А.А. /а.с.101 т.3/.
Також, відповідно до протоколу засідання Наглядової ради ВАТ “Кіровоградський кар'єр” від 20 травня 2009 року виконання обов'язків генерального директора ВАТ “Кіровоградський кар'єр” покладено на першого заступника генерального директора товариства Дудку А.А. з 21 травня 2009 року терміном до з'ясування питання щодо підтвердження чи спростування наявності порушень контракту генеральним директором товариства Хліманко М.М. /а.с.137 т.3/.
Отже, спірний договір поруки з боку відповідача-1 підписано виконуючим обов'язки генерального директора ВАТ “Кіровоградський кар'єр”, першим заступником генерального директора товариства Дудкою А.А., уповноваженим на такі дії Наглядовою радою товариства.
Крім цього, як встановлено ч.1 ст.241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку від представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.
Жодних обставин на підтвердження того, що відповідач-1 не схвалено договір поруки від 01 липня 2009 року, судом не встановлено і відповідних доказів суду не подано.
Отже, підстав для визнання спірного договору недійсним у зв'язку з недотриманням сторонами при його укладенні вимог ч.2 ст.203 ЦК України не вбачається.
Твердження позивача про те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тій обставині, що оскаржуваний договір укладено з порушенням вимог ч.1 ст.71 Закону України “Про акціонерні товариства” між пов'язаними особами, які були заінтересовані в укладенні такого правочину, також не приймаються до уваги судовою колегією, оскільки позивачем не доведено в порядку ст.ст.33, 34 ГПК України належними доказами наявність умислу посадових осіб в укладенні та подальшому невиконанні оспорюваного договору.
З урахуванням вищевикладеного судова колегія вважає вірним висновок господарського суду про те, що підстави для визнання оспорюваного договору за викладеними позивачем обставинами -відсутні. Доводи, наведені позивачем в обґрунтування своїх вимог щодо недійсності договору поруки, правомірно і обґрунтовано відхилені господарським судом як безпідставні.
Доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, фактично збігаються з доводами, викладеними ним у позовній заяві, і висновків господарського суду, покладених в обґрунтування рішення, не спростовують.
Судова колегія вважає, що господарським судом повно, всебічно та об'єктивно розглянуті всі обставини справи та їм надана належна правова оцінка, рішення господарського суду відповідає вимогам закону і підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.103, 105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
Рішення господарського суду Кіровоградської області від 25 січня 2011 року у справі №17/78 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Всеукраїнський Акціонерний Банк” -без задоволення.
Головуючий О.В.Голяшкін
Судді В.Ф.Мороз
І.М.Науменко