14.03.2011 року Справа № 18/227-10
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Головка В.Г. (доповідач)
суддів: Логвиненка А.О., Стрелець Т.Г.
при секретарі: Ревковій Г.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Широкий С.В., представник, довіреність від 01.09.2010
від відповідача: Гусак О.Л., довіреність від 01.12.2010
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "НЗ-інвест" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2010р. у справі №18/227-10
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-інвест", смт. Ювілейне, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область
до товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "НЗ-інвест", смт. Ювілейне, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область
про стягнення 105 721,88 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2010р. у справі №18/227-10 (суддя Петрова В.І.) позов товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-інвест" до товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "НЗ-інвест" про стягнення 105 721,88 грн. задоволено.
Не погодившись з зазначеним рішенням господарського суду, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати, посилаючись на наступне:
- у відповідача відсутні правовстановлюючі документи, які посвідчують його право користування земельною ділянкою по вул. Косіора, 1-А у м. Дніпропетровську;
- правочини, що тягнуть перехід права власності на об'єкти нерухомості, одночасно є підставою для переходу права на землю, проте оформлення такого права здійснюється у встановленому закону порядку, тощо
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду -без змін.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Із матеріалів справи вбачається, що згідно договору купівлі-продажу від 08.01.2002р., посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_1., ТОВ „АТБ-інвест” стало власником нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Косіора, 1-а.
У зв'язку з придбанням позивачем будівель, 29.12.2003 року останньому за вищезазначеною адресою була надана в оренду земельна ділянка площею 0,7010га, що підтверджується договором оренди земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2., зареєстрованого в реєстрі за № 9790. Орендарем земельної ділянки за договором є ТОВ "АТБ-інвест".
17.08.2007 року за договором купівлі-продажу від 17.08.2007 року відповідач придбав у власність частину будівлі площею 54,9кв.м.
Відповідно до Проектних пропозицій щодо поділу земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:04:021:0028 за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Косіора, 1-А, площа частини земельної ділянки, що знаходиться у фактичному користуванні відповідача становить 0,2105га, що складає 30% загальної площі земельної ділянки.
Позивач в період з серпня 2007 по липень 2010р. сплачував орендну плату за користування землею, розташованої за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Косіора,1-а, в тому числі за ту частину, якою фактично користувався відповідач, починаючи з моменту придбання ним у власність нерухомого майна.
Це підтверджується відповідними платіжними документами на не заперечується відповідачем у справі.
Позивач листом № 1070 від 02.12.2008р. звернувся до відповідача з вимогою щодо компенсації орендної плати за фактичну зайняту ним земельну ділянку.
Відповідач листом №17 від 15.01.2009р. відмовив позивачу в задоволенні його вимог, посилаючись на відсутність правових підстав для компенсації суми за користування землею, що стало підставою звернення до суду з позовом на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент укладення договору купівлі-продажу від 17.08.2007р.) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Стаття 5 Закону України "Про плату за землю" визначає, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.
Відповідно до ст.120 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент придбання відповідачем нерухомого майна) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового при значення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на час тину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Аналогічне положення містилася у ст.377 Цивільного кодексу України (в редакції, що діяла на момент придбання відповідачем нерухомого майна).
Таким чином, у відповідача в силу прямої вказівки закону, з моменту набуття ним у власність нерухомості по вул. Косіора, 1-А, що розташована на орендованій позивачем земельній ділянці виникла можливість реалізувати власне право користування земельною ділянкою площею 0,2105 га (згідно Проектних пропозицій щодо поділу земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:04:021:0028) та виник обов'язок здійснити плату за користування фактично зайнятої земельною ділянкою на підставі ст.2 Закону України „Про плату за землю”.
Відповідач в 2007-2009р. вносив плату у вигляді земельного податку за користування земельної ділянкою площею 0,13568га по вул.Косіора,1-А, але за його заявою державною податковою службою внесені платежі в сумі 27610,00грн. були повернуті.
Згідно ч.1 та ч.2 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що особа, яка набула майно без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно незалежно від того, чи безпідставне набуття майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Оскільки збереження відповідачем грошей, які не були ним сплачені у якості плати за землю, при тому що користування земельною ділянкою, на якій розташоване належне відповідачу майно, відбувалось за рахунок позивача, то відповідач зобов'язаний повернути ці кошти позивачу.
Отже, рішення господарського суду є обґрунтованим та винесеним у відповідності до норм матеріального права.
Доводи апеляційної скарги щодо того, що відповідач не є землекористувачем спірної земельної ділянки не приймаються до уваги з огляду на ст.120 Земельного кодексу України.
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення справи по суті.
Враховуючи викладене, підстав для скасування рішення суду відповідно до ст.104 Господарського процесуального кодексу України не вбачається.
Керуючись ст.99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2010 року по справі №18/227-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий В.Г.Головко
Судді Т.Г. Стрелець
А.О.Логвиненко