03.03.2011 року Справа № 12/125
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Верхогляд Т.А (доповідача),
суддів: Науменка І.М., Білецької Л.М.
при секретарі: Коваль Ю.Ю.
представники сторін:
від відповідача-1: Мухіна Н.В., довіреність №б/н від 20.09.10, представник;
від позивача та відповідачів-2,3 представники у судове засідання не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства “Всеукраїнський Акціонерний Банк” на рішення господарського суду Кіровоградської області від 23.12.2010 року у справі № 12/125
за позовом публічного акціонерного товариства “Всеукраїнський Акціонерний Банк”, м. Київ
до відповідачів:
1 -відкритого акціонерного товариства “Кіровоградський кар'єр”, с. Соколівське, Кіровоградська область
2 -товариства з обмеженою відповідальністю “Созидатель -1”, м. Кіровоград
3 -відкритого акціонерного товариства “Кіровоградське будівельно-монтажне управління № 5”, м. Кіровоград
про визнання недійсним договору поруки
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 23.12.2010 року у справі №12/125 (суддя Макаренко Т.В.) в задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення мотивовано відсутністю передбачених чинним законодавством України підстав для визнання недійсним договору поруки від 02.02.2009 року, укладеного між ВАТ “Кіровоградський кар'єр” та ТОВ “Созидатель -1”, за умовами якого ВАТ “Кіровоградський кар'єр” поручився перед ТОВ “Созидатель -1“ за виконання ВАТ “Кіровоградське будівельно-монтажне управління № 5“ грошового зобов'язання за договором поставки від 02.02.2009 року.
Судом зазначено, що позивач, звертаючись до суду з позовом про визнання недійсною угоди, стороною у якій він не є, обрав неналежний спосіб захисту порушеного права; не надав суду доказів на підтвердження фіктивності оспорюваного правочину; неможливості задоволення Банком вимог до Позичальника (відповідача-1) за рахунок предмету застави, штучним збільшенням відповідачем-1кредиторської заборгованості перед Банком.
Не погодившись з даним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність викладених у рішенні висновків фактичним обставинам справи, просить дане рішення скасувати та прийняти у справі нове рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що:
- господарський суд не надав належної оцінки правовим підставам, за якими позивач звернувся з позовом про визнання договору поруки недійсним;
- не встановив обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення спору;
- не взяв до уваги наданий позивачем аудиторський звіт з аналізом фінансово-майнового стану ВАТ “Кіровоградський кар'єр” за 2008-2010 роки;
- не взяв до уваги той факт, що на момент укладення оспорюваного правочину всі активи відповідача-1 перебували під обтяженням позивача, отже, належного відповідачеві-1 майна для виконання взятих на себе зобов'язань за оспорюваним договором поруки було недостатньо.
В судове засідання представник позивача не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали апеляційного суду про прийняття апеляційної скарги.
Представники відповідача-2 та відповідача-3 наданим їм статтею 22 ГПК України правом участі у судовому засіданні не скористались, відзив на апеляційну скаргу, не надали. Належне повідомлення останніх про час та місце розгляду справи підтверджено повідомленнями про вручення поштової кореспонденції (а.с.34-35 том 4).
Представник відповідача-1 відзив на апеляційну скаргу не надав, в усних поясненнях суду заперечував проти її доводів та просив залишити вимоги скаржника без задоволення.
Заслухавши представника відповідача-1, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає в силу наступного:
Як вбачається з матеріалів справи, 02.02.2009 року між ТОВ “Созидатель-1“ (відповідач-2) та ВАТ “Кіровоградський кар'єр” (відповідач-1) був укладений договір поруки, за умовами якого відповідач-1 зобов'язався перед відповідачем-2 відповідати в повному обсязі за своєчасне та повне виконання ВАТ “Кіровоградське БМУ №5” (відповідач-3) грошових зобов'язань за договором поставки від 02.02.2009 року, укладеним між відповідачами -2,-3.
Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 02.04.2010 року порушено провадження у справі №11/19 про банкрутство ВАТ “Кіровоградський кар'єр“ (відповідач-1).
Відповідач-2 в порядку ст.14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, після опублікування в газеті “Голос України“ оголошення про порушення відносно ВАТ “Кіровоградський кар'єр” провадження у справі про банкрутство, подав до господарського суду Кіровоградської області заяву про визнання грошових вимог до ВАТ “Кіровоградський кар'єр”, в тому числі і на суму зобов'язання, забезпеченого спірним договором поруки.
Підставою недійсності правочину позивач - ПАТ “Всеукраїнський Акціонерний Банк”, в який перейменовано ВАТ “Всеукраїнський Акціонерний банк” вважає порушення сторонами оспорюваного ним договору вимог ст.203 ЦК України, а саме:
-укладення поруки ВАТ “Кіровоградський кар'єр” всупереч умовам укладених ним з Банком кредитних договорів від 24.07.2007 року, №7/2007-К(А), №8/2007-К(А), №9/2007-К(А), від 04.12.2007 року №18/2007-К, №19/2007-К, від 24.07.2008 року, №6/2008-К, від 28.05.2008 року, №5/2008-К, від 31.03.2009 року №1/2009-К, згідно п.3.3.8 яких відповідач-1 не мав права надавати гарантій та порук протягом дії кредитних договорів без попереднього письмового погодження з Банком;
-укладення відповідачем-1 спірного договору поруки без згоди Банку призвело до збільшення кредиторської заборгованості перед позивачем, що, в свою чергу, зменшує шанси останнього на отримання наданих ним кредитних коштів;
-оспорюваний договір укладений генеральним директором ВАТ “Кіровоградський кар'єр” з перевищенням наданих йому Статутом та вищим органом управління повноважень, з порушенням вимог ст.203 ЦК України, не був спрямований на створення та настання правових наслідків та містить ознаки фіктивного правочину, оскільки активи ВАТ “Кіровоградський кар'єр” на момент укладення ним договору поруки перебували під обтяженням Кредитодавця (позивача), в той час коли саме акціонерне товариство достатніх оборотних коштів, товарів, майна, необхідних для виконання ним взятих за договором поруки зобов'язань не мало;
-справжньою метою укладення договору поруки було штучне збільшення кредиторської заборгованості ВАТ “Кіровоградський кар'єр“ перед кредиторами, в тому числі й перед позивачем, з метою незаконного заволодіння майном акціонерного товариства в рамках провадження у справі про банкрутство та ухилення його від виконання зобов'язань за кредитними договорами.
Господарський суд зазначеним доводам позивача, які вказує він і в апеляційній скарзі, надав належну оцінку, з якою погоджується колегія суддів апеляційного господарського суду з огляду на наступні положення чинного законодавства:
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин згідно з ч.3 ст.215 ЦК України може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Стаття 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Відповідно положень вказаної статті зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Таким чином, вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарському суду належить встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, зокрема, відповідність змісту правочину вимогам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правоздатність сторін правочину; свободу волевиявлення учасників правочину та відповідність волевиявлення їх внутрішній волі; спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Водночас, частина 1 ст.216 ЦК України містить положення, згідно з яким по недійсній угоді кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі -відшкодувати його вартість у грошах.
Отже, в даному випадку, права позивача (Банку) не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсним угоди (договору поруки), стороною якої він не є, із застосуванням передбаченого ч.1 ст.216 ЦК України правового механізму. При цьому наведене не залежить від відповідності чи невідповідності спірного правочину закону.
Так, згідно зі ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом порушеного права та обрати спосіб такого захисту. Водночас, результатом задоволення господарським судом позову ПАТ “Всеукраїнський Акціонерний Банк” про визнання договору поруки від 02.02.2009 року недійсним мало б стати застосування наслідків недійсності цієї угоди, що, в свою чергу, стосується виключно сторін оспорюваного правочину (відповідачів у справі) та на права позивача не поширюється.
Таким чином, господарський суд Кіровоградської області дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач, звертаючись до суду з позовом про визнання недійсною угоди, стороною у якій він не є, обрав неналежний спосіб захисту порушеного права, належно з'ясував обставини спору та, у підсумку, правомірно встановив відсутність підстав, з якими закон пов'язує можливість визнання договорів недійсними.
Не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України посилання скаржника (позивача) на те, що оспорюваний договір порушує його охоронювані законом права та інтереси, адже укладений в порушення п.3.3.8 кредитних договорів, тобто, без попередньої письмової згоди Позикодавця та спрямований на збільшення кредиторської заборгованості відповідача-1, виходячи з наступного:
Дійсно, укладення ВАТ “Кіровоградський кар'єр” оспорюваного договору поруки всупереч п.3.3.8 кредитних договорів без згоди Позикодавця є порушенням зобов'язання. За ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Порушенням зобов'язання, як встановлено ст.610 цього Кодексу, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В свою чергу, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, передбачені ст.611 ЦК України. Водночас, норми вказаної статті таких наслідків, як недійсність договору або його частини не передбачають.
Таким чином, укладення відповідачами оспорюваного договору поруки без згоди на це ПАТ “Всеукраїнський Акціонерний Банк” підставою визнання даного правочину недійсним, в розумінні ч.1 ст.215 ЦК України, слугувати не може.
Отже, неповідомлення Позичальником (відповідачем-1) Кредитодавця (позивача) про проведення загальних зборів акціонерів є порушенням відповідачем-1 зобов'язань за кредитними договорами, проте, не підставою для визнання оспорюваного договору поруки недійсним.
Крім того, неприйняття Банком участі у загальних зборах відповідача-1, зважаючи на відсутність у нього права голосу, жодним чином не впливає на прийняті загальними зборами рішення, а, отже, не може вплинути й на чинність укладеного відповідачами договору поруки.
Не є підставою для визнання оспорюваного договору поруки недійсним також твердження скаржника про збільшення внаслідок укладення останнього кредиторської заборгованості ВАТ “Кіровоградський кар'єр”. Наявні у справі матеріали, як-то, безпосередньо позовна заява та апеляційна скарга збільшення такої заборгованості з причин укладення оспорюваного договору не доводять.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.553, ч.1 ст.554 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку частково або в повному обсязі, і у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Отже, сам по собі договір поруки не є підставою для заміни боржника у зобов'язанні. Відповідальність поручителя настає тільки у разі невиконання зобов'язання боржником і є солідарною із відповідальністю боржника. До того ж моменту, коли боржник з якихось причин не виконає зобов'язання перед кредитором, зобов'язання, що забезпечені договором поруки у поручителя (солідарно із боржником) не виникає.
Тобто, саме по собі укладання ВАТ “Кіровоградський кар'єр” договору поруки розцінювати як збільшення його кредиторської заборгованості не можна. Згідно ч.1 ст.215 ЦК України наслідки відповідальності поручителя перед кредитором за порушення зобов'язання боржником не є підставою для визнання такого договору недійсним.
Не можна визнати доказом неплатоспроможності й наданий арбітражним керуючим аналіз фінансово-майнового стану ВАТ “Кіровоградський кар'єр”, що здійснений на час укладання оспорюваного договору поруки, оскільки оцінка реальної можливості ВАТ “Кіровоградський кар'єр” виконати зобов'язання за договором поруки ніяким чином не впливає на дійсність цього договору, як не впливає на його дійсність і збільшення кредиторської заборгованості позивача.
Спростованими документально виявились також посилання скаржника в якості підстав для визнання договору поруки недійсним на підписання останнього заступником генерального директора ВАТ “Кіровоградський кар'єр” Дудкою А.А. з перевищенням наданим йому Статутом та вищим органом управління даної юридичної особи повноважень.
Так, згідно з ч.1 ст.92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Відповідно до норм ст.161 ЦК України виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом; виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства; виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства у межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом.
До матеріалів справи ВАТ “Кіровоградський кар'єр” надало протокол засідання наглядової Ради акціонерного товариства від 01.02.2009 року, згідно якого прийнято рішення про укладення договору поруки з ПП “Юліус” та ВАТ “КБМУ № 5“ із наданням повноважень на підписання даного договору заступнику генерального директора ВАТ “Кіровоградський кар'єр“ Дудці А.А.
Щодо доводів скаржника з приводу наявності у оспорюваного правочину ознак фіктивного, слід зазначити наступне:
Для визнання правочину фіктивним ознака вчинення його лише для вигляду має бути властива всім сторонам такого правочину. Позивач мав довести відсутність у всіх учасників правочину наміру створити юридичні наслідки, у тому числі, з боку ПП “Созидатель-1”. Таких доказів позивачем господарському суду надано не було.
Твердження скаржника про те, що справжньою метою оспорюваного договору було штучне збільшення кредиторської заборгованості з метою незаконного заволодіння майном ВАТ “Кіровоградський кар'єр” в рамках провадження у справі про банкрутство належними доказами також не підтверджено. Крім того, провадження у справі про банкрутство унеможливлює незаконне заволодіння майном боржника, оскільки воно ведеться судом і задоволення вимог кредиторів у такому провадженні провадиться у грошовій формі.
Слід також врахувати, що виконання кредитних договорів ВАТ “Кіровоградський кар'єр” забезпечено, зокрема, заставою та іпотекою. При цьому, заставна вартість майна на дату укладення договорів іпотеки та застави становить 142 918 226,85 грн., що перевищує реальну заборгованість відповідача-1 перед Банком майже в три рази. В той же час, докази на підтвердження неможливості Кредитодавцем (позивачем) задовольнити свої вимоги до Позичальника за рахунок предметів застави, тим самим зменшити кредиторську заборгованість останнього, відсутні.
З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що господарським судом повно, всебічно та об'єктивно розглянуті всі обставини справи та їм надана належна правова оцінка. Таким чином, оскаржуване рішення господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства України та підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Кіровоградської області від 23.12.2010 року у справі № 12/125 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий Т.А. Верхогляд
Суддя Л.М. Білецька
Суддя І.М. Науменко
Підписано в повному обсязі 12.03.2011 року.