17.02.2011 року Справа № 5/209-10
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Верхогляд Т.А.(доповідача)
суддів: Білецької Л.И., Тищик І.В.
при секретарі: Коваль Ю.Ю.
Представники сторін:
від відповідача - 1: Накорчевський С.В., нотаріально посвідчена довіреність №2439-0 від 28.05.10, представник;
від позивача та відповідача-2 представники у судове засідання не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “РЕГИОН” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2010 року у справі № 5/209-10
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “РЕГИОН”, м. Єнакієве Донецької області
до відповідачів:
1 - публічного акціонерного товариства Комерційного банку “Приватбанк”, м. Дніпропетровськ
2 - товариства з обмеженою відповідальністю “Українське Фінансове Агентство “Верус”, м. Дніпропетровськ
про визнання недійсним договору поруки
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2010 року у справі № 5/20910 (суддя Первушин Ю.Ю.) в задоволенні позову відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що можливість укладення договору поруки з метою забезпечення зобов'язання за кредитним договором між позивачем та відповідачем -1 передбачена договором №36/07 від 27.04.2007 року. Згода боржника на укладення оспорюваного договору поруки згідно положень ст.553 ЦК України не вимагається. Тому підстав для визнання його таким, що суперечить вимогам ст.203 ЦК України, суд не вбачав.
Не погодившись з зазначеним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Посилається на неповне дослідження судом обставин справи, порушення норм процесуального та матеріального права. Просить скасувати оскаржуване рішення повністю та прийняти нове про задоволення позову.
В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначає на відсутність доказів погодження позивача на покладення на нього певних обов'язків, що виникли при укладення між відповідачами спірного договору поруки.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач-1 спростовує доводи скаржника. Вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим. Просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Представник відповідача-2 відзив на апеляційну скаргу не надав, наданими йому процесуальними правами не скористався, у судовому засіданні був відсутній. Про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Дослідивши наявні докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Як вбачається з матеріалів справи, між ЗАТ КБ “Приватбанк” (далі -відповідач-1) та ТОВ “РЕГИОН” (далі - позивач) було укладено наступні договори:
- кредитний договір №36/07 від 27.04.2007 року, згідно пункту А5 якого сторони передбачили, що зобов'язання позичальника (позивача) забезпечуються договором застави майнових прав, договором твердої застави, договором поруки;
- договір №14-О/08 про надання овердрафтового кредиту від 10.04.2008 року, згідно пункту А6 якого передбачено, що зобов'язання за ним забезпечуються договором застави товарів в обороті та договорами поруки;
- кредитний договір №91-В/07 від 18.12.2007 року, згідно пункту А5 якого зобов'язання позивача забезпечуються договорами застави майна, застави товарів в обороті та поруки.
12.01.2009 року між відповідачем - 1 та відповідачем - 2 було укладено договір поруки №467, відповідно до якого відповідач - 2 поручився перед відповідачем - 1 за виконання позивачем своїх зобов'язань за вищезгаданими кредитними договорами в частині 1 000,00 грн. від основної суми кожного зобов'язання.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Підставою позову та доводів апеляційної скарги позивач зазначив порушення вимог ч.1 ст.203 ЦК України при укладені оспорюваного ним договору: укладення його з порушенням вимог ст.180 ГК України, ч.3 ст.528, ст.554, ст.628, 638 ЦК України.
Колегія суддів вважає, що господарський суд надав належну оцінку доводам позивача та дійшов правильного висновку про відсутність зазначених в позові порушень чинного законодавства при укладенні спірного договору.
Згідно ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Поручитель може поручитися за виконання основного зобов'язання в повному обсязі або частково.
Статтею 554 ЦК України унормовано, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Відповідно до вимог ст. 556 ЦК України, до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі і ті, що забезпечували його виконання.
Із наведених норм вбачається, що укладання договору поруки є способом покладення на поручителя солідарної відповідальності за невиконання боржником основного зобов'язання.
Він не передбачає виникнення або, навпаки, припинення будь-яких прав та обов'язків боржника.
Згода боржника на укладення договору поруки законом прямо не вимагається.
У відповідності до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною 2 ст. 21 ГПК України позивачами у судовому процесі є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Позивачем не доведено, яким чином договір поруки порушує його права, адже розмір його заборгованості за кредитними договорами у зв'язку із укладанням договору поруки перед відповідачем-1 не змінюється.
Діючим законодавством не передбачено визнання недійсним договору через можливість виникнення обов'язків у майбутньому, у тому числі і у випадку, коли у майбутньому до поручителя, який виконав зобов'язання, перейдуть права кредитора, що також спростовує доводи апелянта про виникнення зобов'язань у нього перед відповідачем-2.
Договір поруки №467 від 12.01.2009 року укладений із додержанням всіх вимог ст. 203 ЦК України.
Його умови не порушують права позивача, а тому у задоволенні позовних вимог суд правомірно відмовив.
Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини справи, надана їм правильна юридична оцінка. Тому рішення суду не підлягає скасуванню, а в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2010 року у справі № 5/209-10 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий Т.А. Верхогляд
Суддя Л.М. Білецька
Суддя І.В. Тищик
Підписано в повному обсязі 12.03.2011 року.
З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що
Аналогічної точки зору дотримується Вищий господарський суд України (постанова від 31.08.2010 року у справі № 27/296-09), якою визнано дійсним договір поруки, аналогічний оскаржуваному в даній справі.
Договір поруки укладений із додержанням всіх вимог ст. 203 Цивільного кодексу України.
У відповідності з наведеним обов'язковою умовою для визнання договору недійсним є наявність порушених прав у Позивача. З матеріалів справи вбачається, що ні Позивач, ні суд першої інстанції
Позивач не доводить, яким чином договір поруки порушує його права, адже розмір його заборгованості перед відповідачем-1 не змінюється у зв'язку із укладанням договору поруки.
Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини справи, надана їм правильну юридичну оцінку, тому рішення суду не підлягає скасуванню. В задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2010 року у справі № 5/209-10 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий Т.А. Верхогляд
Суддя Л.М. Білецька
Суддя І.В. Тищик
Підписано в повному обсязі 12.03.2011 року.