"11" березня 2011 р.
Справа № 8/71.
За позовом приватного підприємства "Агроспецпроект", м. Київ
до товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного товариства "Арго", с.Шилівці Хотинський район Чернівецька область
про повернення сплачених коштів, стягнення суми збитків та штрафних санкцій - 5979202,25грн.
Суддя І.В.Марущак
Представники:
Від позивача -Ручко О.М., дов. №56 від 09.03.2011 р.
Від відповідача -Цеханський В.Д., дов. від 22.11.2010 р.
СУТЬ СПОРУ: ПП "Агроспецпроект" звернулося з позовом в якому просить стягнути з ТОВ ВКФ «Арго»3924031,21 грн. сплачених за непоставлений товар, 93155,43 грн. пені та 1962015,61 грн. збитків за непоставлений товар, згідно договору поставки №19 від 25.05.2009 р.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує невиконанням з боку відповідача умов договору поставки № 19 від 25.05.2009 р., відповідно до якого Позивачем було сплачено Відповідачеві за товар 3924031,21 грн., відповідач в свою чергу зобов'язань згідно договору поставки не виконав. Так, вартість оплаченого але не поставленого товару відповідно до Договору поставки №19 складає 3294031,21грн. за що позивачем нараховано відповідачу 93155,43 грн. - пені, 1962015,61 грн. -збитків за непоставлений товар.
Ухвалою від 27.07.2010 року порушено провадження у справі. Ухвалами господарського суду розгляд справи неодноразово відкладався. Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 27.09.2010 р. провадження у справі № 8/71 зупинено до набрання законної сили рішення по справі № 6/436, яка знаходиться в провадженні господарського суду міста Києва, оскільки у справі №8/71 розглядаються позовні вимоги про стягнення збитків на підставі пункту договору, який просить визнати недійсним позивач по справі № 6/436.
Ухвалою від 24.02.2011 р., за клопотанням позивача, поновлено провадження по справі, строк вирішення спору продовжено поза межами двох місяців. Справу до розгляду в судовому засідання призначено на 10.03.2011 р.
У зв'язку із клопотанням представника позивача, здійснюється фіксація судового процесу технічними засобами.
В судовому засіданні 10.03.2011 р. представник позивача надав суду заяву про збільшення розміру позовних вимог в якій просить стягнути з ТОВ ВКФ «Арго»на підставі договору поставки №19 від 25.05.2009 р. 3924031,21 грн. сплачених за непоставлений товар, 1962015,61 грн. збитків за непоставлений товар, 326984,68 грн. -пені, 270758,15 грн. -витрат у зв'язку з інфляцією та 71277,61 грн. 3% річних. Заява про збільшення позовних вимог відповідає вимогам ст. 54, 56 57 Господарського процесуального кодексу України та приймається до розгляду.
Представник позивача підтримав збільшені позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач у поданому відзиві на позовну заяву та його представник в судовому засіданні позовні вимоги визнає частково, а саме в сумі 3924031,21 грн. сплачених за непоставлений товар та просить відмовити позивачу в задоволенні позову в частині стягнення 93155,43 грн. пені та 1962015,61 грн. збитків.
Поряд з цим, представником відповідача подано клопотання про витребування у позивача доказів наявності збитків та докази причинно-наслідкового зв'язку між порушенням зобов'язання з поставки і цими збитками.
Суд відмовив задоволенні даного клопотання, оскільки воно не відповідає вимогам статті 38 Господарського процесуального кодексу України
Представник відповідача не визнає збільшені позовні вимоги, щодо стягнення 326984,68 грн. -пені, 270758,15 грн. -витрат у зв'язку з інфляцією та 71277,61 грн. 3% річних.
Представник відповідача звернувся із клопотанням про оголошення перерви розгляду справи для надання йому часу для підготовки заперечень щодо заяви позивача.
В судовому засіданні 10.03.2011 р. оголошено перерву розгляду справи до 11.03.2011 р. 11 год. 00 хв.
Представник позивача в судовому засіданні 11.03.2011 р підтримав збільшені позовні вимоги в повному обсязі та надав заперечення на відзив на позовну заяву відповідача.
Представник відповідача в судовому засіданні подав заперечення на заяву про збільшення позовних вимоги, в якій позовні вимоги визнає частково, а саме в сумі 3924031,21 грн. сплачених за непоставлений товар та просить відмовити позивачу в задоволенні позову в частині стягнення 1962015,61 грн. збитків, 326984,68 грн. -пені, 270758,15 грн. -витрат у зв'язку з інфляцією та 71277,61 грн. 3% річних.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.
25 травня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне товариство “Арго” та Приватним підприємством “Агроспецпроект” укладено договір поставки № 19 (а.с.10-17).
Відповідно до пункту 2.1 договору поставки № 19 від 25.05.2009 р.: "ТОВ ВКТ “Арго” (постачальник) продає, а ПП “Агроспецпроект” (покупець) купує жерстяну банку розміром 83,3/80,3* 85 мм з жерстяною кришкою діаметром 83,3 мм в кількості 4 045 393 (чотирьох мільйонів сорока п'яти тисяч трьохсот дев'яноста трьох) штук (надалі по тексту - Товар), по ціні , що вказана у Додатку № 1 до договору поставки «Графік поставок та оплати Товару»". "Покупець бере на себе зобов'язання прийняти Товар від постачальника і здійснити за нього оплату в строки та в порядку, що передбачені даним Договором" (пункт 2.2).
Пунктом 3.1. договору поставки № 19 від 25.05.2009 р. передбачено: "Товар повинен поставлятися завчасно погодженими партіями у строки та в кількості, що вказані у Додатку №1 «Графік поставок та оплати Товару», який є невід'ємною частиною цього Договору. Товар вважається поставленим належним чином, коли кількість жерстяної банки дорівнює кількості кришки до неї. Поставлена банка без кришки, або кришка без банки не є Товаром у розумінні цього Договору, якщо інше не буде письмово обумовлене між Сторонами у процесі його виконання".
Згідно пункту 3.5. договору поставка товару повинна здійснюватись на умовах ББР (склад Покупця за адресою: Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Жашківська, 32 або вул. Жашківська, 36), згідно правил Інкотермс-2000.
Вартість товару та порядок розрахунків врегульовані пунктами 6.2 та 6.3 договору поставки № 19 від 25.05.2009 р.: "Загальна вартість Товару за цим Договором складає 3 924 031 (три мільйони дев'ятсот двадцять чотири тисячі тридцять одна) гривня 21 копійка, у тому числі ПДВ - 654 005 гривень 20 копійок. Оплата за Товар здійснюється Покупцем шляхом безготівкового банківського переказу грошових коштів на поточний банківський рахунок Постачальника, що вказаний в реквізитах цього Договору".
У додатку №1 до договору "Графік поставки та оплати товару" сторони узгодили наступний графік поставки та оплати товару: поставка кількість 4045393 шт. по ціні 0,97 грн. за штуку в.т.ч ПДВ, термін поставки до 01.06.2010 року, термін оплати до 05.06.2009 р. сума оплати 3924031,21 грн.
Як вбачається з виписок банківського рахунку позивача 28.05.2009 року позивачем перераховано відповідачу 3924031,75 грн. попередньої оплати за договором поставки № 19 від 25.05.2009 р. та 12911572,74 грн. попередньої оплати за договором поставки № 6/08/0072 від 24.01.2008 р. 28.05.2009 р. відповідачем повернуто помилково перераховані кошти згідно листа №б/н від 28.05.2009 р., даний лист витребовувався судом, однак сторонами не наданий. 01.06.2009 р. позивач перерахував 4000000 грн. попередньої оплати за договором поставки № 6/08/0072 від 24.01.2008 р. 02.06.2009 р. позивач перерахував 450237,26 грн. попередньої оплати за договором поставки № 19 від 25.05.2009 р. та 8911572,74 грн. за договором поставки № 6/08/0072 від 24.01.2008 р. (а.с. 18, 19, 36). Відповідно позивачем перераховано суми попередньої оплати по договорам поставки № 19 від 25.05.2009 р. та № 6/08/0072 від 24.01.2008 р.
Взаємовідносини сторін в тому числі, щодо стягнення суми попередньої оплати, збитків та пені розглядались також в справі №13/151, по якій господарським судом Чернівецької області винесено рішення від 26.05.2010 р., яке сторонами не оскаржувалось та відповідно набрало законної сили (а.с. 49-52).
Рішенням господарського суду Чернівецької області від 26.05.2010 р. по справі №13/151 позов задоволено частково та стягнуто з ТОВ ВКТ “Арго” на користь ПП “Агроспецпроект” 2905538 грн. заборгованості (попередньої оплати), 410777,35 грн. пені, 3441,63 грн. державного мита та 31,86 грн. витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу. Даним рішенням відмовлено у стягненні, в тому числі передоплати в сумі 3924031,21 грн. та збитки ат пеню по договору поставки №19 від 25.05.2009 р., у зв'язку із ненастанням права вимоги.
В рішенні господарського суду Чернівецької області від 26.05.2010 р. по справі №13/151 зазначено: "Як вбачається з досліджених у судовому засіданні оригіналів банківських виписок з розрахункового рахунку позивача, та не заперечується самими сторонами, позивачем в поряду передоплати за договором поставки №6/08/0072 від 24.01.2008 року, та договору поставки №19 від 25.05.2009 року перераховано відповідачу всього 33236414,21 грн., в тому числі 6705910,70 грн. за договором №6/08/0072 та 3924031,21 грн. за договором №19 в рахунок оплати вартості товару, який, згідно з графіками визначеними цими договорами, повинен бути поставлений відповідачем в строк до 01.06.2010 року".
Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що станом на день розгляду справи, відповідачем всупереч умовам договору поставки №19 від 25.05.2009 р. не поставлено позивачу товару на загальну суму 3924031,21 грн.
Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частин першої та другої статі 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а згідно з частиною другою статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
З наведених підстав, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3924031,21 грн., сплачених в рахунок попередньої оплати за товар, що не був поставлений в обумовлені договором поставки №19 від 25.05.2009 р. строки.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Пунктом 7.6. договору поставки №19 від 25.05.2009 р. передбачено: "У випадку невиконання постачальником умов цього Договору в частині поставки Товару (згідно графіку - Додаток № 1 «Графік Поставок та оплати Товару»), постачальник сплачує покупцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості затриманої партії Товару за кожен календарний день прострочення поставки та відшкодовує покупцю завдані збитки, пов'язані з не поставкою або несвоєчасною поставкою у розмірі 50% (п'ятдесяти відсотків) від вартості не поставленого або не вчасно поставленого Товару, згідно строків, вказаних у графіку - Додаток №1 «Графік поставки та оплати Товару», якщо таке прострочення сталася не з вини покупця".
Позивачем оскаржувався пункт 7.6. договору поставки №19 від 25.05.2009 р. Рішенням господарського суду міста Києва від 11.10.2010 року по справі № 6/436 відмовлено у задоволенні позову ТОВ ВКТ “Арго” до П.П. “Агроспецпроект” про визнання недійсним пункту 7.6. договору поставки 19 від 25.05.2009 року (а.с. 89-91). Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2011 р. по справі №6/436 (а.с. 107-111), рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2010 року залишене без змін.
За загальним правилом, встановленим частиною другою статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно з частиною першою статті 225 Господарського кодексу України збитками є: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Позивачем в підтвердження факту понесення збитків надано укладені між ним та закордонними контрагентами контракту 2010/Е01 від 28.01.2010 року (а.с. 69-76).
Однак, притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише за певних, передбачених законом умов, сукупність яких формують склад правопорушення, що є підставою цивільно-правової відповідальності. При цьому, складовими правопорушення, необхідними для відповідальності у вигляді відшкодування збитків, є суб'єкт та об'єкт правопорушення, а також суб'єктивна та об'єктивна сторони.
Суб'єктом цивільного правопорушення є боржник, а об'єктом правопорушення -зобов'язальні правовідносини кредитора та боржника. Суб'єктивну сторону становить вина боржника, а об'єктивну -протиправна поведінка боржника (невиконання або неналежне виконання обов'язку), наявність збитків у майновій сфері кредитора, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Частиною 5 статті 225 Господарського кодексу України передбачено: "Сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами. Не допускається погодження між сторонами зобов'язання щодо обмеження їх відповідальності, якщо розмір відповідальності для певного виду зобов'язань визначений законом".
Щодо вимог частини 5 статті 225 Господарського кодексу України, на яку посилається позивач, то даною нормою передбачено, право сторін господарського зобов'язання за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами.
Разом з тим, позивач, як вже зазначалось, не звільнений від обов'язку довести факт спричинення йому збитків, завданих порушенням зобов'язання, з боку відповідача, та зобов'язаний довести наявність всіх складових цивільного правопорушення, навіть якщо сторонами в договорі погоджено власне розмір таких збитків.
Дана позиція також закріплена в постанові Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2011 р. по справі №6/436. В даній постанові зазначено: "Не заперечуючи тієї обставини, що відшкодування збитків є мірою цивільно-правової відповідальності, до якої сторона, яка порушила зобов'язання, може бути притягнута за наявності усіх складових частин цього порушення , як-от: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача і збитками, вину відповідача, а на позивача покладено обов'язок доведення факту протиправності поведінки відповідача, розміру завданих збитків та прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та збитками. (а.с. 110). Заздалегідь визначений сторонами розмір збитків не звільняє сторону, яка вимагає їх відшкодування, належним чином довести суду факт протиправності поведінки відповідача, фактичний, точний та конкретний розмір заподіяних збитків, незалежно від установленого в договорі, та прямий причинний зв'язок між порушенням зобов'язання та збитками." (а.с. 111).
Щодо посилань відповідача на відсутність вини в його діях як на підставу звільнення його від цивільної відповідальності у зв'язку із рейдерськими атаками на відповідача суд зазначає наступне:
Стаття 617 ЦК України: "Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів."
Відповідач посилається на відсутність своєї вини, обгрунтовуючи постановою про відкриття виконавчого провадження від 28.12.2009 р., постановою про арешт майна боржника від 28.12.2009 р. з додатком, постановою про арешт коштів від 02.02.2010 р., ухвалою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 04.02.2011 р. (а.с. 130-139).
Відповідачем не надано постанову Кіровського районного суду м.Дніпропетровська на підставі якої видано виконавчий лист №2з-240/2009 від 22.12.2009 р. та докази скасування даної ухвали.
А також посилання відповідача на відсутність вини спростовується розділом 9 договору поставки №19 від 25.05.2009 р., яким передбачено:
Пункт 9.1: "Сторона звільняється від визначеної цим Договором та чинним в України законодавством відповідальності за повне чи часткове порушення Договору, якщо вона доведе, що таке порушення сталося внаслідок дії форс-мажорних обставин, визначених у цьому Договорі, за умови, що їх настання було засвідчено у визначеному цим Договором порядку."
Пункт 9.2: "Під непереборною силою у цьому Договорі розуміються будь-які надзвичайні події зовнішнього щодо Сторін характеру, які виникають без вини Сторін, поза їх волею або всупереч волі чи бажанню Сторін, і які не можна за умови вжиття звичайних для цього заходів передбачити та не можна при всій турботливості та обачності відвернути (уникнути), включаючи....видання заборонних або обмежуючих нормативних актів органів державної влади чи місцевого самоврядування, інші законні або незаконні заборонні чи обмежуючі заходи названих органів, які унеможливлюють виконання Сторонами цього Договору або тимчасово перешкоджають такому виконанню."
Пункт 9.3: "Сторона, Для якої неможливе виконання зобов'язання по Договору в зв'язку з виникненням обставин непереборної сили, що перешкоджають повному або частковому виконанню, повинна терміново повідомити іншу Сторону про настання таких обставини та пред'явити відповідну довідку про це з Торгово-Промислової Палати."
Пунктом 9.5 передбачено: "Неповідомлення в строк лишає як покупця, так і постачальника права посилатися на будь-яку з вищезгаданих обставин, як на обставину, що звільняє від відповідальності за невиконання своїх зобов'язань."
Відповідно до ст.204 ЦК України: "Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним".
Пункт 9.5 договору поставки №19 від 25.05.2009 р. не є нікчемним згідно ч.3 ст.614 ЦК України, оскільки даним пунктом не скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов'язання.
Щодо причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками:
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, -наслідком такої протиправної поведінки.
Відтак, якщо в склад реальних збитків включені витрати, які заінтересована особа зазнала або повинна буде здійснити для відновлення порушеного права, такій особі належить довести їх необхідність.
Понесення позивачем збитків обгрунтовується ним необхідністю укладення контракту №2010/Е01 від 28.01.2010 р. з іноземними контрагентами, за яким ним закуплена ідентична продукція, але за вищою ціною.
Відповідно до розрахунку позивача (а.с. 125) ціна однієї банки за контрактом №2010/Е01 від 28.01.2010 р. складає 1,48 грн., а за договором поставки №19 від 25.05.2009 р. 0,97 грн., відповідно збитки за придбання ним 4045800 банок за вищою ціною складають 2071464, 60 грн.
За договором поставки №19 від 25.05.2009 р. позивач купує жерстяну банку розміром 83,3/80,3* 85 мм з жерстяною кришкою діаметром 83,3 мм, а за контрактом №2010/Е01 від 28.01.2010 р. жерстяну банку розміром 83/80* 85 мм з жерстяною кришкою діаметром 83 мм.
Контракт №2010/Е01 від 28.01.2010 р., укладений позивачем до настання терміну поставки (01.06.2010 р.) відповідно додатку №1 "Графік поставки та оплати товару" до договору поставки №19 від 25.05.2009 р.
Також згідно графіку поставок до контрактом №2010/Е01 від 28.01.2010 р. (а.с. 75) іноземний контрагент повинен був поставити позивачу 5000000 штук жестяних банок до настання терміну поставки (01.06.2010 р.) відповідно додатку №1 "Графік поставки та оплати товару" до договору поставки №19 від 25.05.2009 р.
Позивачем не доведено необхідність укладення контракту №2010/Е01 від 28.01.2010 р. у зв'язку із невиконанням відповідачем саме договору поставки №19 від 25.05.2009 р., адже між сторонами також був укладений договір поставки №6/08/0072 від 24.01.2008 р. (а.с. 151-164), за яким рішенням господарського суду Чернівецької області стягнуто суму передоплати пеню та збитки (а.с. 165-167).
Разом з тим, із матеріалів справи не вбачається, що заявлені до стягнення з відповідача реальні збитки у вигляді сплати коштів іноземним контрагентами, знаходяться у необхідному причинно-наслідковому зв'язку з фактом вчиненого відповідачем правопорушення, пов'язаного з затримкою поставки товару та непоставкою товару на суму 1962015,61 грн. Тобто, позивач не довів, що у випадку невчинення відповідачем такого правопорушення, позивач би не укладав контракту №2010/Е01 від 28.01.2010 р.
У запереченні на відзив відповідача поданому представником позивача 11.03.2011 р. (а.с. 146-148) позивач посилається також на те, що його збитки полягають також в неотриманій вигоді, яка складається із суми коштів які позивач розраховував отримати продавши власну продукцію, що мала бути упакована в упаковку не поставлену відповідачем, посилаючись на звичайні ціни на аналогічну продукцію такого роду (консервована кукурудза та зелений горошок), заначаючи, що ним понесені збитки значно більші заявлених. Проте позивачем не надано жодного доказу в підтвердження неотриманої вигоди.
Щодо витрат, які особа мусить зробити в майбутньому судом зазначається, що поняття збитків, наведені у частині п'ятій статті 225 ГК України та у частині другій статті 22 ЦК України, не є тотожними. Згідно з частиною другою статті 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Згідно з частиною першою статті 225 ГК України збитками є: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Таким чином, ГК України встановлює особливості відшкодування збитків в господарських відносинах. ЦК України включає до складу збитків не тільки витрати, які особа зробила, а і ті, що вона мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Натомість ГК України включає до складу збитків лише витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків. Тому у господарських відносинах витрати, які особа мусить зробити в майбутньому, до складу збитків не включаються. (п.41 інформаційного листа ВГСУ від 07.04.2008 р. N 01-8/211).
Крім того, суд, виходячи з аналізу вищезазначених норм цивільного та господарського законодавства, наголошує на тому, що збитки визначаються виходячи не із змісту самого порушення, а з характеру наслідків порушення договірного зобов'язання, що позивачем не доведено.
Частина 5 ст. 225 ГК України та пункт 7.6 договору поставки №19 від 25.05.2009 р. позбавляють позивача обов'язку доводити розмір збитків проте не позбавляють його обов'язку довести наявність всіх елементів цивільного правопорушення в (крім відсутності вини, яку повинен довести відповідач).
Таким чином, позивачем не надано суду доказів наявності причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками, відповідно у стягненні 1962015,61 грн. збитків за непоставлений товар слід відмовити.
Відповідачем також нараховано на підставі пункту 7.6 договору поставки №19 від 25.05.2009 р. пеню в сумі 326984,68 грн., яка підлягає стягненню.
Хоча в розрахунку поданому до заяви про збільшення позовних вимог (а.с. 119) зазначено період нарахування пені з 01.06.2010 р. по 09.03.2011 р., однак відповідно до клопотання позивача (а.с. 124) в розрахунку допущено описку, а пеня нарахована за період з 01.06.2010 р. по 01.12.2010 р. Судом здійснено розрахунок пені (а.с. 167), відповідно до якого позивачем правомірно, відповідно до вимог ч.6 ст.232 ГК України за період з 01.06.2010 р. по 01.12.2010 р. в сумі 326984,68 грн.
Позивачем нараховано відповідачу за період з 01.06.2010 р. по 09.03.2011 р. 270758,15 грн. витрат у зв'язку з інфляцією та 71277,61 грн. 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України, у стягненні яких слід відмовити.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України: "Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом."
Норма ч.2 ст. 625 ЦК України встановлює відповідальність за прострочення виконання грошового зобов'язання, однак у відповідача не грошове, а матеріальне (товарне) зобов'язання перед позивачем
Згідно із ч.3 ст. 693 ЦК України: "На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця." Частиною 2 ст. 536 ЦК України встановлено: "Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства." (дана правова позиція міститься в постанові ВСУ від 27.12.2010 р. №9/67-38).
Статтею 33 ГПК України передбачено що, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
У зв'язку із частковим задоволенням позову, судові витрати належить стягнути із відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 1, 12, 49, 78, 82, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне товариство “Арго” (вул. Миру, 33, село Шилівці, Хотинський район Чернівецька область, р/р 260070171571 у філії ВАТ “Укрексімбанк” у м.Чернівці, МФО 356271, код ЄДРПОУ 22836526,) на користь Приватного підприємства “Агроспецпроект” (провул. Жуковського, 17/25, м. Київ, , р/р 26001005056 у Київській регіональній дирекції “Райффайзен банк Аваль”, МФО 322904 код ЄДРПОУ 31352489) 3924031,21 грн. сплачених за непоставлений товар, 326984,68 грн. пені, 16536,75 грн. державного мита, 153,05 грн. оплати витрат за інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.
За згодою представника позивача в судовому засіданні 11.03.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Оформлене у відповідності до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України рішення підписане 17.03.2011 року.
Суддя І.В. Марущак.