"02" березня 2011 р. Справа № 9/85.
За позовом Малого приватного підприємства «Фактор»м. Шепетівка Хмельницької області
третя особа без самостійних вимог спору на стороні позивача -Спільне українсько - російське підприємство ВКФ «Скорпіон»с. Кліводин Кіцманського району Чернівецької області
До 1.) публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово -інвестиційний банк»в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанку в м. Чернівці»
2). приватного нотаріусу ОСОБА_1.
про неналежне виконання умов договору, розірвання договору іпотеки та зняття заборони на відчуження.
Суддя М.І. Ніколаєв
Представники сторін:
від позивача -Польянова Н.А. директор
від третьої особи - Польянова Н.А. генеральний директор
від відповідача-1 -Сопрович І.З. дов. від 11.06.2010 року
від відповідача-2 -не з'явився
СУТЬ СПОРУ: Мале приватне підприємство «Фактор»м. Шепетівка звернулося із позовом до публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово -інвестиційний банк» в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанку в м. Чернівці», в якому просить:
- визнати незаконними дії відповідача-1 щодо відмови від вивільнення з-під забезпечення та зняття заборони на відчуження квартири, що знаходиться за адресою вул. Чапаєва, 48/12 та належить на праві приватної власності позивачу і передана в іпотеку згідно договору іпотеки від 09 вересня 2008 року, що посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_1., на виконання умов кредитного договору № 1065 від 29 серпня 2008 року,
- розірвати вищевказаний Договір Іпотеки з застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя
- зобов'язати приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_1. зняти заборону на відчуження майна.
Відповідач-1 проти позовних вимог заперечує, посилаючись при цьому на те, що відповідно до умов спірного договору іпотеки позивач як майновий поручитель зобов'язувався в повній мірі відповідати по зобов'язанням ВКФ «Скорпіон»за кредитним договором від 29.08.2008 року №1065. Крім того, пунктом 7.3 договору іпотеки передбачено, що він діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором від 29.08.2008 року №1065 або до припинення права іпотеки. У свою чергу, жодна з подій, що має наслідком припинення іпотеки не настала.
Ухвалою від 27.10.2010 року порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 10.11.2010 року за участю представників сторін.
Ухвалою суду від 20.12.2010 року залучено до участі у справі в якості іншого відповідача приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_1.
Справа слухалась судом неодноразово.
У судовому засіданні 01.03.2011 року оголошено перерву до 02.03.2011 року.
Заслухавши представників сторін, розглянувши подані документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, суд -
Відповідно до довіреності від 02.06.2010 року керівник філії відповідача має право представляти інтереси банку в судах з усіма правами, наданими відповідачу (а.с.39-41).
Згідно Витягу про реєстрацію права власності від 18.08.2004 року позивач є власником квартири №12 по вул. Чапаєва, 48 в м. Чернівці (а.с.159).
30.11.2007 року між Закритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово -інвестиційний банк», яке було реорганізовано в Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово -інвестиційний банк»та позивачем укладено Кредитний договір № 3026, згідно умов якого позичальник зобов'язався не пізніше 30.11.2008 року повернути всі отримані в межах кредитної лінії кошти.
У зв'язку з заборгованістю за вищезазначеним кредитним договором та на підставі листа позивача від 14.11.2008 року №363 Договором №1640 від 01.12.2008 року внесено зміни до кредитного договору № 3026, якими встановлено дату остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії коштів - 30.01.2009 року.
З аналогічних підстав та на підставі листа позивача від 30.03.2009 року Договором №301 від 31.03.2009 року внесено зміни до кредитного договору № 3026, якими встановлено дату остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії коштів -31.07.2009 року
18.02.2009 року та 04.02.2009 року банк звертався до позивача із вимогою про сплату кредитної заборгованості за договором №3026 (а.с.78-83).
Як встановлено судовим слуханням та відповідно до довідок відповідача-1 заборгованість по кредитному договору №3026 року станом на момент вирішення спору відсутня (а.с.113).
29 серпня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово -інвестиційний банк», яке було реорганізовано в Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк»та Спільним українсько - російським підприємством ВКФ «Скорпіон»(позичальник) укладено Кредитний договір № 1065, згідно умов якого банк зобов'язався надати позивальнику кредит в сумі 200000грн., а позичальник зобов'язався повернути кредит не пізніше 28.08.2011 року та сплатити проценти, встановлені цим договором (а.с.10-16).
Згідно пункту 3.1 кредитного договору кредит надається банком позичальнику шляхом оплати протягом дії цього договору розрахункових документів (платіжних доручень) позичальника безпосередньо з позичкового рахунку на рахунки контрагентів або на поточний рахунок позичальника.
Пунктами 2.4 та 3.10 кредитного договору передбачено, що зобов'язання банку з надання кредиту виникає після оформлення договорів забезпечення, а саме:
- перший транш в сумі 100 000 грн. після оформлення в іпотеку виділене в натурі майно за адресою м. Чернівці вул. Нікітіна, 3 заставною вартістю 400 000 грн. та договору поруки з МПП «Фактор»;
- другий транш в сумі 100000 грн. після оформлення в наступну іпотеку в термін до 10.09.2008 року трикімнатної квартири за адресою м. Чернівці вул. Чапаєва, 48, кв. 12, заставною вартістю 346,8 тис. грн. майнового поручителя МПП «Фактор».
Як вбачається з матеріалів справи протягом 02.09.2008 -03.09.2008 року СП ВКФ «Скорпіон»надано кредитні кошти в розмірі 100 000 грн.(а.с.60-61)
Відповідно до пункту 4.1.1. кредитного договору банк зобов'язався видавати кредит у урахуванням умов договору шляхом оплати розрахункових документів позичальника, а останній зобов'язався надавати у банк платіжні документи для отримання кредиту.
Згідно пункту 4.3.3 кредитного договору банк має право відмовляти позичальнику у подальшому наданні або у наданні частин кредиту за настання будь-яких обставин, які погіршують стан кредитування…
Пунктом 5.1 кредитного договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе згідно умов договору зобов'язань винна сторона сплачує іншій неустойку та відшкодовує збитки, понесені іншою стороною.
29.08.2008 року між Закритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово -інвестиційний банк», яке було реорганізовано в Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово -інвестиційний банк»та малим приватним підприємством «Фактор»укладено договір поруки (а.с.17-18), згідно умов якого позивач у випадку невиконання або/та прострочення виконання позичальником (СП ВКФ «Скорпіон») зобов'язань за кредитним договором №1065 від 29.08.2008 року зобов'язався виконати зобов'язання по сплаті сум кредитору.
29.08.2008 року між банком та позивачем укладено договір іпотеки (а.с.19-24), який забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору №1065 від 29.08.2008 року, укладеного між іпотекодержателем та СП ВКФ «Скорпіон», за умовами якого та цього договору іпотекодавець як майновий поручитель в межах вартості предмету іпотеки, солідарно зобов'язаний повернути іпотекодаржателю до 28.08.2001 року заборгованість по кредиту у розмірі 200 000 грн., відсотки за користування ним у розмірі 20 річних, у тому числі відсотки за неправомірне користування кредитом, сплатити неустойку, а також відшкодувати іпотекодержателю всі збитки (пункт 1.1 договору іпотеки).
Згідно пункту 1.2 даного іпотечного договору його предметом є виділене в натурі майно за адресою м. Чернівці вул. Нікітіна, 3 заставною вартістю 400 000 грн.
09.09.2008 року між банком та позивачем укладено договір іпотеки, який забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору №1065 від 29.08.2008 року, укладеного між іпотекодержателем та СП ВКФ «Скорпіон», за умовами якого та цього договору іпотекодавець як майновий поручитель в межах вартості предмету іпотеки, солідарно зобов'язаний повернути іпотекодаржателю до 28.08.2001 року заборгованість по кредиту у розмірі 200 000 грн., відсотки за користування ним у розмірі 20 річних, у тому числі відсотки за неправомірне користування кредитом, сплатити неустойку, а також відшкодувати іпотекодержателю всі збитки (пункт 1.1 договору іпотеки).
Відповідно до пункту 1.2 договору іпотеки предметом іпотеки є квартира №12 по вул. Чапаєва, 48 в м. Чернівці, а її договірна вартість становить 125620,00 грн. (пункт 1.3 договору іпотеки).
Пунктом 2.1.5 договору іпотеки зазначено, що предмет іпотеки також переданий в іпотеку для забезпечення повернення кредиту МПП «Фактор»згідно кредитного договору №3026 від 30.11.2007 року.
Відповідно до пункту 7.3 договір іпотеки діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором від 29.08.2008 року №1065 або до припинення права іпотеки у випадках, прямо передбачених законом.
Згідно пункту 7.4 договору іпотеки в разі часткового виконання зобов'язань іпотекодавцем та/або боржником іпотека зберігається в початковому вигляді.
Як вбачається з усних пояснень представника позивача і третьої особи та не заперечується представником банку, СП ВКФ «Скорпіон»неодноразово протягом вересня 2008 року надавав банку платіжні документи для отримання другого траншу кредиту в розмірі 100 000 грн. Проте, жодних письмових доказів виставлення розрахункових документів (платіжних доручень) банку для отримання кредиту сторонами на надано.
Разом з тим, з наданих банком копій електронних звернень від 04.09.2008 року, 09.09.2008 року та 15.09.2008 року вбачається, що в.о. керуючого філією неодноразово звертався до Генерального департаменту кредитування для отримання дозволу на видачу кредиту СП ВКФ «Скорпіон»(а.с.167-170).
Відповідно до копії електронного листа від 23.09.2008 року №02-13-1914 голова правління банку відповідача-1 зобов'язав керівників установ банку припинити видачу кредитів за самостійним рішенням філій (а.с.166).
07.10.2008 року Постановою Правління НБУ з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців, з 07.10.2008 року по 06.04.2009 року(а.с.67).
13.05.2009 року СП ВКФ «Скорпіон»звернувся до відповідача-1 із заявою про відновлення кредиту в сумі 100 000 грн. по кредитному договору №1065 (а.с.32).
Відповідь банку на дану заяву позивача представники сторін суду не надали.
16.06.2009 року Заступник Голови правління банку відповідача-1 повідомив в.о. керуючого філією про відмову у задоволенні клопотання про відновлення ліміту кредитування за кредитним договором №1065 (а.с.172).
16.06.2010 року позивач звернувся до відповідача-1 із заявою про надання згоди на вивільнення з-під забезпечення кредитного договору №1065 квартири №12 по вул. Чапаєва, 48 в м. Чернівці (а.с.33).
Листом від 22.09.2010 року (а.с.34) банк повідомив позивача, що умовою прийняття позитивного рішення по його заяві від 16.06.2010 року є направлення коштів від реалізації предмету іпотеки на повне погашення кредитної заборгованості.
24.11.2010 року СП ВКФ «Скорпіон»та позивач звернулися до відповідача-1 із пропозицією про (а.с.138-144):
- внесення змін до пунктів 2.4 та 3.10 кредитного договору №1065 шляхом виключення слів «другий транш в сумі 100000 грн. після оформлення в наступну іпотеку в термін до 10.09.2008 року трикімнатної квартири за адресою м. Чернівці вул. Чапаєва, 48, кв. 12, заставною вартістю 346,8 тис. грн.»
- розірвання договору іпотеки від 09.09.2008 року у зв'язку із невиконанням банком зобов'язань по видачі другого траншу.
Як вбачається з витягу з протоколу від 28.12.2010 року (а.с. 150-151) банк відмовив СП ВКФ «Скорпіон»у внесенні змін до пунктів 2.4 та 3.10 кредитного договору №1065 та у розірвані договору іпотеки від 09.09.2008 року у зв'язку з тим, що в разі вивільнення предмету іпотеки в забезпеченні за кредитним договором залишиться неліквідний предмет іпотеки, вартість якого не покриває суму кредиту, що підтверджується висновком Управління оцінки та моніторингу застави від 18.08.2010 року, згідно якого предмет іпотеки за договором від 09.09.2008 року має незадовільний стан і є неліквідним.
Як вбачається з довідки відповідача-1 станом на 18.01.2011 року заборгованість третьої особи по кредитному договору №1065 становить 67159,84 грн.(а.с.155).
Отже, судовим слуханням встановлено, що другий кредитний транш СП ВКФ «Скорпіон»в сумі 100 000 грн. банком не надано, кредитний договір №1065 та договір іпотеки від 09.09.2008 року за згодою сторін не розірвано.
Відповідно ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.
При цьому, в силу ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст.175 ГК України.
Відповідно до п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, в силу ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ст. 345 Господарського кодексу України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У відповідності до п. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або декілька осіб.
Згідно із ст. 575 ЦК України, ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотекою визнається такий вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні та користуванні заставодавця або третьої особи. Правова природа іпотеки полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення саме за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку":
- іпотекодавець -особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель;
- майновий поручитель -особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника;
- іпотекодержатель -кредитор за основним зобов'язанням
Згідно з частиною першою ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Частиною першою ст. 543 Цивільного кодексу України визначено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
При цьому частиною першою ст. 11 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.
Частиною першою ст. 33 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
З вказаних норм законодавства України випливає, що:
- майновий поручитель у розумінні Закону України "Про іпотеку" та боржник відповідають перед кредитором (іпотекодержателем) як солідарні боржники, при цьому майновий поручитель несе відповідальність за невиконання боржником основного зобов'язання перед кредитором (іпотекодержателем) виключно в межах вартості предмета іпотеки;
- кредитор (іпотекодержатель) має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, у тому числі -від майнового поручителя, так і від будь-кого з них окремо, при цьому щодо майнового поручителя кредитор (іпотекодержатель) вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Крім того, відповідно до частини 4 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Згідно ст. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі:
- припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору;
- реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону;
- набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки;
- визнання іпотечного договору недійсним;
- знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється;
- з інших підстав, передбачених цим Законом.
Частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України унормовано, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 2 цієї статті встановлено, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. При цьому сторона, яка ставить питання про розірвання чи зміну договору, має довести наявність порушення договору та наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною.
Як встановлено судовим слуханням, спірний договір іпотеки від 09.09.2008 року має похідний характер від кредитного договору №1065 та незалежно від суми отриманого кредиту забезпечує усі вимоги іпотекодержателя, що випливають з нього, при цьому станом на момент вирішення спору кредитні зобов'язання СП ВКФ «Скорпіон»по договору №1065 не припиненні, адже кредитний договір №1065 не розірваний, а інші передбачені законом підстави припинення іпотеки у справі відсутні.
При цьому суд вважає, що зобов'язання банку надати другий кредитний транш у розмірі 100 000 грн. є дійсним, тож позивач та третя особа не позбавлені права вимагати в судовому порядку його надання та в разі безпідставного ухилення банку від виконання взятих на себе обов'язків вимагати відшкодування понесених у зв'язку із цим збитків та розірвання кредитного розговору у зв'язку із істотним порушенням його умов.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, проте позивач не довів наявності правових підстав для розірвання спірного договору та, у зв'язку з цим, необхідності зобов'язання приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_1. зняти заборону на відчуження майна.
Крім того суд зазначає, що звертаючись до господарського суду, особа викладає у позовній заяві власне суб'єктивне уявлення про порушене право та спосіб його захисту; натомість, розглядаючи спір, суди повинні з'ясувати об'єктивну наявність порушеного права та адекватність обраного позивачем способу захисту порушеного права передбаченим законодавством та природі спірних правовідносин.
Способи захисту порушеного права визначено статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України. При цьому зазначаючи про те, що вказаний у цих статтях перелік не є вичерпним, законодавчі акти пов'язують можливість захисту порушеного права позивача іншим способом, якщо такий інший спосіб передбачено законом або договором.
Обрання позивачем способу захисту порушеного права, не передбаченого законом або договором, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
А відтак, в частині визнання дій відповідача-1 щодо відмови від вивільнення з-під забезпечення та зняття заборони на відчуження квартири незаконними суд прийшов до висновку про невідповідність обраного позивачем способу захисту свого права ані нормами ст. 16 ЦК України, ані ст. 20 Господарського кодексу України, що є підставою для відмови в позові в цій частині.
За таких обставин у задоволенні позову слід відмовити та залишити за позивачем судові витрати.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову відмовити.
Повне рішення складено та підписано 09.03.2011 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для оскарження, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.
Суддя М.І. Ніколаєв