"10" березня 2011 р. Справа № 9/93
Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді Гушилик С.М., при секретарі Циганчук І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов
Сторожинецької районної державної санітарно-епідеміологічної станції м.Сторожинець
до відповідача Державної інспекції з контролю за цінами в Чернівецькій області
про визнання нечинним рішення
За участю представників:
Від позивача -Факас Є.М. -представник
Від відповідача -Гончар Н.Б. -юрисконсульт
СУТЬ СПОРУ: Сторожинецька районна державна санітарно-епідеміологічна станція звернулася з адміністративним позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в Чернівецькій області про визнання нечинним рішення від 12.12.2006 року №38 «Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін».
Ухвалою суду від 06.06.2007 року (суддя Чорногуз М.Г.) відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 19.06.2007 року.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що Державною інспекцією з контролю за цінами в Чернівецькій області, з 06 по 30 листопада 2006 року була проведена перевірка правильності формування та застосуванні тарифів на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату в Сторожинецькій районній державній санітарно-епідеміологічній станції. За результатами перевірки було складено акт від 30.11.2006 року, на підставі якого було прийнято рішення № 38 «Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін», яким було вирішено вилучити у Сторожинецької районної державної санітарно-епідеміологічної станції в дохід державного бюджету 15592,35 грн. і стягнути штраф у сумі 31184,70 грн. Відповідно до оспорюваного рішення Сторожинецькою районною державною СЕС за період з 01.11.2005р. по 31.05.2006р. отримано необґрунтовану виручку на загальну суму 15592,35 грн.
У своїй діяльності, продовжує позивач, щодо застосування вартості робіт і послуг, які виконуються і надаються закладами державної санітарно-епідеміологічної служби за тарифами, затвердженими постановою Кабміну України № 1351 від 27.08.2003 року «Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установам та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби», він керувався нормами Закону України «Про податок на додану вартість»та роз'ясненнями Державної податкової адміністрації.
Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що оскаржуване рішення було прийнято правомірно та у відповідності до ст.14 Закону України «Про ціни і ціноутворення», «Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами»Інструкції «Про порядок застосування економічних та фінансових санкцій органами державного контролю за цінами».
Ухвалами суду розгляд справи неодноразово було відкладено.
Ухвалою суду від 19.06.2007 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішенням по справі № 9/37 за позовом Чернівецької обласної санітарно-епідеміологічної станції до Державної інспекції з контролю за цінами в Чернівецькій області про визнання нечинним рішення № 36 від 12.12.2006 року «Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін».
Розпорядженням голови господарського суду Чернівецької області від 30.12.2010 року справу передано на розгляд судді Гушилик С.М.
Ухвалою суду від 11.01.2011 року провадження в справі було поновлено та призначено судовий розгляд на 24.01.2011 року.
Ухвалою суду від 24.01.2011 року розгляд справи було відкладено на 09.02.2011 року в зв'язку з нез'явленням представника позивача.
У судовому засіданні, яке відбулося 09.02.2011 року оголошено перерву до 23.02.2011 року.
Ухвалою суду від 23.02.2011 року розгляд справи було відкладено на 10.03.2011 року в зв'язку з нез'явленням представника позивача.
Представник позивача підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі, представник відповідача в свою чергу підтримав свої заперечення.
Розглянувши подані документи, з'ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд -
З 06 по 30 листопада 2006 року відповідачем проведено перевірку позивача щодо формування та застосуванні тарифів на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату в Сторожинецькій районній державній санітарно-епідеміологічній станції за період з 01.11.2005 року по 31.05.2006 року, про що складено відповідний акт.
Даним актом, виявлено, що Сторожинецькою районною державною СЕС за період з 01.11.2005р. по 31.05.2006р. отримано необґрунтовану виручку на загальну суму 15592,35 грн. в результаті наступних порушень державної дисципліни цін:
- нарахування непередбачених націнок до фіксованих тарифів, що призвело до завищення рівня тарифів та отримання закладом за період з 11.11.05р. по 22.01.06р. необґрунтованої виручки у сумі 4040 грн.;
- застосування тарифів за види послуг, які не передбачені Переліком платних послуг, затверджених постановою КМУ від 15.10.2002р. № 1544, що призвело до отримання закладом за період з 11.11.05р. по 10.05.06р. необґрунтованої виручки у сумі 7976,26 грн., та за період з 11.05.06р. по 31.05.06р. необґрунтованої виручки у сумі 1064,40 грн.;
- застосування вільних тарифів на роботи та послуги за умови їх регулювання постановою КМУ № 1351 від 27.08.03р., що призвело до отримання закладом за період з 11.05.2006р. по 31.05.2006р. необґрунтованої виручки на суму 2511,69 грн.
12.12.2006 року відповідачем прийнято рішення № 38 «Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін», яким було вирішено вилучити у Сторожинецької районної державної санітарно-епідеміологічної станції в дохід державного бюджету 15592,35 грн. і стягнути штраф у сумі 31184,70 грн.
Проведення цінової політики згідно ст. 116 Конституції України віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України. Визначення засад внутрішньої політики, однієї із складових якої є цінова політика, покладено Конституцією України на Верховну Раду України (п. 5 ч. 1 ст. 85). Це конституційне повноваження реалізовано Верховною Радою України, зокрема в ст. 4 Закону України «Про ціни та ціноутворення», за яким Кабінет Міністрів України забезпечує здійснення державної політики цін; визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління.
У Законі України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення»вказано, що Кабінету Міністрів України надано право визначити перелік та тарифи на платні послуги, що надаються закладами санітарно-епідеміологічної служби.
Таким чином, прийнявши постанови від 15.10.2002р. № 1544 «Про затвердження переліку робіт і послуг у сфері забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, які виконуються і надаються за плату»та від 27.08.2003 року № 1351 «Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби», Кабінет Міністрів України реалізував своє право, передбачене ст. 116, 117 Конституції України, ст. 4 Закону України «Про ціни і ціноутворення», ст. 35 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення».
Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).
У затверджених тарифах на послуги, що надаються за плату закладами санітарно-епідеміологічної служби, податок на додану вартість в розмірі 20% окремим рядком понад тариф не виділено.
Таким чином, згідно з діючим порядком ціноутворення, регульовані тарифи встановлюються з урахуванням кінцевої вартості послуг для споживача, тому повинні включати податок на додану вартість.
Так, Кабінет Міністрів України змін до діючих тарифів не вносив та не затверджував регульованих тарифів на платні послуги в інших розмірах, ніж ті, що передбачені в Постанові Кабінету Міністрів України від 27.08.2003р. № 1351 «Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби».
Ст. 35 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення»визначає джерела фінансового та майнового забезпечення державної санітарно-епідеміологічної служби, передбачає можливість виконання робіт та надання послуг за плату і встановлює перелік таких робіт та послуг у сфері забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя. При цьому вказуються конкретні види робіт та послуг, які виконуються за плату та надається право Кабінету Міністрів України визначити перелік інших платних видів робіт і послуг.
Кабінет Міністрів України Постановою від 15 жовтня 2002 року № 1544 затвердив Перелік робіт і послуг у сфері забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя населення, які виконуються і надаються за плату. Вказаний перелік є вичерпним і, до внесення змін, не містив в собі послуг з проведення бактеріологічних досліджень при періодичному медичному огляді працівників декретованих професій.
Зміни до Переліку у частині доповнення його зазначеними послугами внесено Постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2006 року № 662.
Таким чином, Сторожинецька районна СЕС повинна надавати платні послуги виключно за цінами (тарифами), які затверджені Постановами Кабінету Міністрів України від 15.10.2002р. № 1544 «Про затвердження переліку робіт і послуг у сфері забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, які виконуються і надаються за плату»та від 27.08.2003р. № 1351 «Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби»зі змінами, які внесені Постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2006р. № 662.
Тарифи на платні послуги, що надаються лікувально-профілактичними державними і комунальними закладами охорони здоров'я, регулюють (встановлюють) обласні державні адміністрації у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996р. № 1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів рад щодо регулювання цін (тарифів)».
Тобто вартість послуг з лабораторних досліджень (на носійство кишкової інфекції, гельмінтози, наявність стафілококу тощо), затверджених Переліком необхідних обстежень лікарів-спеціалістів, видів клінічних,, лабораторних та інших досліджень, затвердженого наказом МОЗ від 23.07.2002р. № 280, відшкодовується тарифами, встановленими обласною державною адміністрацією для лікувально-профілактичних закладів.
Проведення клінічних, лабораторних з профілактичною і діагностичною метою та інших досліджень, що необхідні для проведення обов'язкових медичних оглядів, Постановами Кабінету Міністрів України від 15.10.2002р. № 1544 та від 27.08.2003р. № 1351 не передбачені. Відповідно до п. 4 «Переліку робіт і послуг у сфері забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, які виконуються і надаються за плату», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.10.2002р. № 1544, санітарно-епідеміологічним службам надано право проводити бактеріологічні, вірусологічні та інші дослідження щодо безпеки сировини, продукції об'єктів та виробничого середовища довкілля для здоров'я людини (крім планових досліджень). Такі платні послуги надаються лише за регульованими тарифами затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2003р. № 1351. Таким чином, при наданні вищезазначених послуг фізичним особам (декретованому контингенту) Переліком, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.10.002р. № 1544 та від 27.08.2003р. № 1351 не передбачені.
При наданні платних послуг в період з 11.05.2006р. по 31.05.2006р. Сторожинецька районна СЕС застосовувала тарифи, затверджені Постановою від 27.08.2003р. № 1351, яка втратила свою чинність. Застосування протягом зазначеного періоду тарифів на послуги, вільних тарифів, рівень яких не відповідає рівню тарифів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2006р. № 662, призвело до порушення державної дисципліни цін.
Позивач, неправомірно посилається і трактує п.3 Указу Президента України від 10.06.1997р. № 503/97, щодо правомірності з його боку застосування тарифів, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби з моменту їх офіційного оприлюднення. Зміст п.3 Указу № 503/97 виходить з контексту п.2, а саме нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, закони України можуть застосовуватись при їх опублікуванні в офіційних друкованих виданнях, а у разі їх опублікування в інших друкованих виданнях вони не можуть бути застосованими.
Слід зазначити, що порядок набрання чинності нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України визначено п.5 Указу № 503/97, в якому зазначено, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо більш пізній строк набрання чинності не передбачено в цих актах. Оскільки інших строків набрання чинності постановою не передбачено, тому слід вважати, що Постанова Кабінету Міністрів України від 11.05.2006р. № 662 набула чинності з моменту її прийняття, а саме з 11.05.2006р.
Крім того, Постанова Кабінету Міністрів України від 11.05.2006р. № 662 не визначає права і обов'язки громадян, а встановлює лише плату за послуги, що надаються СЕС, тому не можна погодитись із твердженням позивача щодо правомірності його дій та дотримання вимог Указу № 503/97. Враховуючи викладене, постанова Кабінету міністрів України від 11.05.2006р. № 662 набула чинності з 11.05.2006р. тобто з моменту її прийняття. даний факт підтверджується роз'ясненням Міністерства юстиції від 06.07.2006р. № 34-26-2336, яке являється єдиним державним органом, який засвідчує документи нормативно-правового характеру.
Таким чином, позивач безпідставно нараховував податок на додану вартість на тарифи, встановлені постановою Кабінету Міністрів України №1351 від 27.08.2003 року.
Висновок суду підтверджується ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.03.2009 року.
За таких обставин у задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю.
Доводи відповідача спростовуються матеріалами справи та не беруться до уваги судом, з підстав, що наведені вище.
Стосовно посилань позивача на роз'яснення ДПА України, надані у листі від 15.09.2003 року №8101/5/15-2416, слід зазначити, що податкова служба України у відповідності до вимог Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»надає роз'яснення з питань оподаткування, але не має права надавати роз'яснення щодо порядку формування, встановлення і застосування цін.
Судові витрати віднести на позивача.
Керуючись статтями 71, 159, 160, 161, 162, 163, 167, пунктами 3, 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 185, ч. 1-2 ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі надання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя
С.М. Гушилик