"28" лютого 2011 р. Справа № 11/84.
За позовом Приватного підприємця ОСОБА_1 м. Рівне
До відповідачів:
1. Приватного підприємець ОСОБА_2, с. Берегомет Вижницького району Чернівецької області
2. Приватного підприємця ОСОБА_3, м. Київ
Про відшкодування збитків, пов'язаних із пошкодженням при перевезенні вантажу автотранспортом - 23534,96 грн.
Суддя С.М. Гушилик
За участю представників:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача-1: ОСОБА_4 -представник (дов. від 13.12.2010р.)
Від відповідача-2: не з'явився
СУТЬ СПОРУ: Приватний підприємець ОСОБА_1, м. Рівне, звернувся з позовом до приватного підприємця ОСОБА_2, с. Берегомет Вижницького району Чернівецької області, про відшкодування збитків, пов'язаних із пошкодженням при перевезенні вантажу автотранспортом - 23534,96 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач на підставі заявки договору від 07.06.2010 року взяв на себе зобов'язання в строк до 09.06.2010р. перевести овочі в кількості 5 тонн, вартістю 20734,95 грн. з с.Великі Копані Херсонської області до м.Рівне. Свої зобов'язання відповідач порушив, а саме: в указаний час овочі не перевіз, що стало причиною псування останніх та завданням позивачу збитків на суму 23534,96 грн., з яких 20734,95 грн. вартість овочів та 2800 грн. вартість перевезення.
Ухвалою суду від 07.12.2010 року порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 22.12.2010 року.
Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що ним не підписувалися договори перевезення з позивачем і він не виконував таких перевезень для останнього.
Ухвалою суду від 22.12.2010 року розгляд справи було відкладено на 17.01.2011 року в зв'язку з нез'явленням представника позивача.
В судовому засіданні 17.01.2011 року за клопотанням сторін оголошено перерву до 26.01.2011 року.
Ухвалою суду від 26.01.2011 року задоволено заяву позивача та залучено іншого відповідача -ОСОБА_3, цією ж ухвалою розгляд справи відкладено на 16.02.2011 року.
В своїй заяві про уточнення позовних вимог позивач просить стягнути солідарно з відповідачів 23534,96 грн. у якості відшкодування збитків на користь позивача.
Ухвалою суду від 16.02.2011 року за клопотанням сторони слухання справи відкладено на 28.02.2011 року.
Представник позивача та відповідача-2 в судове засідання повторно не з'явилися, витребувані судом докази не надали.
Представник відповідача-1, в свою чергу свої заперечення підтримав в повному обсязі.
Розглянувши подані документи, з'ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення позивача, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд -
Відповідно до наданих позивачем документів 07.06.2010 року між позивачем і відповідачем-2 -ОСОБА_3 (експедитор) було укладено заявку договір на перевезення вантажу автомобільним транспортом. В перевізником в даному документі зазначено водія ОСОБА_2
Згідно умов зазначеного заявки-договору експедитор зобов'язався надати автомобіль замовнику (позивачу), і не несе відповідальність за вантаж, який перевозиться. В свою чергу, перевізник -ОСОБА_5 -несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту завантаження до моменту доставки.
У вищезазначеному заявці-договорі також визначено: найменування вантажу -овочі, вага -5т., об'єм -25 м3, автомобіль, яким здійснюється перевезення -МАN, д/н НОМЕР_1, водій -ОСОБА_2.
07.06.2010 року, згідно товарно-транспортної накладної ССИ №070610 завантажено товар -овочі асортимент - у кількості 5т у автомобіль Рефрежератор д/н НОМЕР_1.
Згідно вищезазначеної товарно-транспортної накладної вантажовідправником є ФОП ОСОБА_1, тобто позивач, а вантажоодержувачем -Супермаркет ТОВ «Експансія»м.Рівне. Особу, яка прийняла, а також перевозила вантаж, згідно вищезазначеної товарно-транспортної накладної, встановити не можливо.
10.06.2010 року приватним підприємцем ОСОБА_1 складено акт про псування овочів, що знаходилась в автомобілі МАN НОМЕР_1, які перевозились приватним підприємцем ОСОБА_2 по визначеному маршруту. Присутніми під час огляду продукції, були приватний підприємець ОСОБА_2, гр.гр. ОСОБА_6, ОСОБА_7 Від підписання вищезазначеного акту приватний підприємець ОСОБА_2 відмовився.
Надана позивачем товарно-транспортна накладна не оцінюється судом як належний доказ отримання товару відповідачем, оскільки зазначений документ підписано не встановленою особою.
Згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом N 363 від 14.10.97 року, зареєстровано в МЮ України 20 лютого 1998 року за N 128/2568, замовлення на перевезення вантажів - документ, який подає вантажовідправник перевізникові на доставляння обумовленої партії вантажів в узгоджені терміни; замовник - вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів. Саме по собі замовлення на транспортно-експедиційні послуги не є договором, а є документом який складається за наявності договору про перевезення вантажів. В матеріалах справи відсутній договір позивача з приватним підприємцем ОСОБА_2 про перевезення вантажів.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).
Відповідно частини 1 статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Договір перевезення є трьохстороннім договором (відправник, перевізник, одержувач).
Відповідно до статті 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.
Статтею 314 Господарського України передбачено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає, зокрема, у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Загальними підставами для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння збитків є наявність складу правопорушення, а саме: наявність збитків; протиправна поведінка; причинний зв'язок; вина.
Вимоги про стягнення збитків можуть бути задоволені лише у випадку, якщо позивач доведе кожний з елементів складу правопорушення. Недоведення хоч би одного із них виключає можливість задоволення вимоги про стягнення збитків.
Однак, вивчивши надані позивачем докази, суд не має можливості встановити факт реального заподіяння позивачу відповідачем збитків. В матеріалах справи відсутні докази втрати вантажу, позивачем не надано доказів, які б підтверджували отримання цього вантажу саме відповідачем -приватним підприємцем ОСОБА_2, а також не надано належних доказів, які б підтверджували взагалі існування договірних зобов'язань між сторонами спору.
Що ж стосується відповідача-2 - приватного підприємця ОСОБА_3, слід зазначити наступне.
Приватним підприємець ОСОБА_3 було отримано заявку на організацію перевезення вантажу, яку вона виконала, тобто знайшла автомобіль та водія для здійснення перевезення. Доказів, що між сторонами було укладено договір транспортного експедирування або була домовленості щодо супроводу вантажу експедитором позивач не надав, а тому ставити питання про стягнення збитків солідарно з обох відповідачів, враховуючи вище викладене, немає підстав.
Враховуючи, що в порушення вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, позивач не довів наявність у нього збитків, заподіяних відповідачами, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю.
Судові витрати залишити за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись статтями 33, 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для оскарження до Львівського апеляційного господарського суду.
Суддя С.М.Гушилик