"17" лютого 2011 р.
Справа № 3/118.
За позовом Державного підприємства «Державний резервний насіннєвий фонд України», м. Київ
до Акціонерного товариства «Буковина»по виробництву сільськогосподарської продукції закритого типу, с.Стара Жадова Сторожинецького району Чернівецької області
про стягнення заборгованості -42125,66 грн.
Суддя О.В. Гончарук
Представники:
Від позивача -не з'явився
Від відповідача -не з'явився
СУТЬ СПОРУ: Державне підприємство «Державний резервний насіннєвий фонд України»звернулось до Акціонерного товариства «Буковина»по виробництву сільськогосподарської продукції закритого типу з позовом про стягнення заборгованості у розмірі 42125,66 грн., з яких 32404,36 грн. основного боргу та 9721,31 грн. штрафу.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує фактом неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати вартості отриманого ним насіння сільськогосподарських рослин, відповідно до договору поставки насіння за №2-40 від 05.10.2009 року.
Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 27.12.2010 року порушено провадження у справі з призначенням її до розгляду на 18.01.2011 року.
Ухвалою господарського суду від 18.01.2011 року, розгляд справи відкладено на 17.02.2011 року.
На день вирішення спору, 17.02.2011 року, представники сторін у судове засідання не з'явились, що не перешкоджає розгляду справи, оскільки сторін належним чином повідомлено про час і місце даного судового засідання.
Від відповідача відзиву на позовну заяву або іншої інформації щодо заявленого позову не надходило.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд установив.
05.10.2009 pоку між Державним підприємством «Державний резервний насіннєвий фонд України», як постачальником, та Акціонерного товариства «Буковина»по виробництву сільськогосподарської продукції закритого типу, як покупцем, укладено договір поставки насіння за №2-40 від 05.10.2009 року (Договір), згідно з умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцю насіння озимої пшениці сорту “Веста”, першої репродукції в кількості 58937 тон по ціні 1760 грн. за одну тонну, з урахуванням ПДВ.
На виконання умов Договору, позивачем поставлено відповідачу Товару на загальну суму 103729,36 грн., що підтверджується копією накладної №2-95 від 06.10.2009 року.
Відповідно до п. 3.2. Договору покупець повинен здійснити оплату вартості товару поетапно: суму заборгованості в розмірі 31118,81 грн. на умовах 100% передоплати перерахувати до 20.10.2009 року (п.п. 3.2.1 Договору); суму заборгованості в розмірі 72610,55 грн. перерахувати до 01.09.2009 року.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем сплачено вартість поставленого товару частково -на суму 70325,00 грн., однак позивач наполягає на тому факті, що відповідачем сплачено 71325,00 грн., у зв'язку з чим, його борг перед позивачем, станом на момент звернення з позовом, становив 32404,36 грн.
В процесі розгляду справи відповідачем, будь-яких доказів в підтвердження факту погашення зазначеного боргу, господарську суду не надано.
Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи, що відповідач не розрахувався у повному обсязі за поставлений йому товар в обумовлені Договором строки, суд, з урахуванням вимог вищезазначеного законодавства, дійшов висновку про правомірність позову в частині стягнення 32404,36 грн. основного боргу.
Відповідно до п. 4.1. Договору, у випадку несвоєчасного проведення розрахунків, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 30% від всього залишку.
Оскільки з боку відповідача мало місце прострочення виконання грошового зобов'язання, позивачем правомірно нараховано 9721,30 грн. штрафу.
За таких обставин, позов підлягає задоволенню: з відповідача належить стягнути на користь позивача 32404,36 грн. основного боргу та 9721,30 грн. штрафу.
Беручи до уваги, що спір доведено до розгляду справи у господарському суді з вини відповідача, з нього стягуються судові витрати на користь позивача у повному обсязі.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Буковина»по виробництву сільськогосподарської продукції закритого типу (с.Стара Жадова Сторожинецького району Чернівецької області, код 03800913) на користь Державного підприємства «Державний резервний насіннєвий фонд України»(м. Київ, вул. Ямська,32, код 37658173) 42125,66 грн. заборгованості (32404,36 грн. основного боргу, 9721,30 грн. штрафу), 421,26 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Апеляційна скарга, яка подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо апеляційний господарський суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для відновлення строку, про що постановляється ухвала. Розгляд заяви особи про поновлення строку на подання апеляційної скарги здійснюється одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений при реєстрації справи відповідно до положень частини четвертої статті 91 цього Кодексу.
Повне рішення складено 18.02.2011 року.
Суддя О.В. Гончарук.