Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"21" березня 2011 р. Справа № 5023/978/11
вх. № 978/11
Суддя господарського суду Лаврова Л.С.
при секретарі судового засідання Бараник В.В.
за участю представників сторін:
позивач- Кондобарова І.М. відповідач- не з*явився
розглянувши справу за позовом ВАТ "Харківметробуд" м. Харків
до ТОВ "Алеко" м. Харків
про виконання договірних зобов'язань
ВАТ"Харківметробуд" ( позивач) просить суд стягнути з ТОВ"Алеко" (відповідача) суму основного боргу 8210,12 грн.,індекс інфляції 2328,86 грн., 3 % річних- 654,56 грн., судові витрати покласти на відповідача.
Позивачем в судовому засіданні 21.03.11 року заявлене клопотання щодо припинення провадження у справі у зв*язку з відсутністю предмету спору на підставі того, що відповідачем повністю сплачено суму боргу та судові витрати.
Відповідачем через канцелярію суду нада заява щодо сплати державного мита та судових витрат.
Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо: 1-1) відсутній предмет спору ст. 80 ГПК України.
Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача господарським судом встановлено, 26.12.2005 року між позивачем та відповідачем було укладено договір за № Ц/500-26.12.05. У відповідності до предмету даного договору продавець ТОВ"Алеко" зобов*язався продати, а позивач купити портландцемент марки ПЦ 1-500-Н, навалом 4000 тон окремими партіями, марки ПЦ П/Б-400 навалом - 1500 тон окремими партіями виробництва ВАТ"Балцем" на умовах СРТ- ст. Індустріальна,ЮЖД.( п.1.1 договору).Оплата за товар поставляемий в рахунок даного договора проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця зазначений в. п.1.1 договора на умовах - 100 % передплати, у відповідності до виставлених рахунків ( п. 4.1. договору).
До даного договору сторони уклали додаткові угоди за № 1 від 25.04.2007 року( а.с.14), № 18 від 01.04.2008 року ( а.с.15), які є невід*ємною частиною даного договору.
Сторонами підписано акти звірки взаєморозрахунків, яким відповідач визнає суму боргу ( а.с.17,18).
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов"язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.
Зобов"язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.
Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Крім того, згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи вищевикладене та те, що сума заборгованості відповідачем сплачена повністю, суд припиняє проадження у справі на підставі ст. 80 п.1-1 ГПК України.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 509, 526, 530, 536, 554, 610, 611, ч.2 ст 625, ч.1 ст. 626, 712, ч. 1 ст. 1048, 1054 - 1056, ч. 1 ст. 1057 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 15, 17, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, 78, п.4 ч.1 ст.80 п.1-1,86 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Провадження у справі 5023/978/11 припинити .
Суддя Лаврова Л.С.
ухвала підписана 21.03.11 року.