Іменем України
17 березня 2011 року справа № 5020-6/094
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Ділпек”
(98612, м. Ялта, вул. Ленінградська, буд. 15)
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
(99011, АДРЕСА_1)
про стягнення заборгованості в розмірі 666,31 грн.
Суддя Лазарев С.Г.
Представники:
позивача -не з'явився;
відповідач -не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ділпек»звернулось до суду з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 666,31 грн.
Ухвалою від 30.11.2010 суд прийняв позовну заяву до розгляду та порушив провадження у справі.
Ухвалою від 27.01.2011 суд зупинив провадження у справі та надіслав матеріали справи до прокуратури міста Севастополя для організації перевірки згідно до вимог статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України у зв'язку з тим, що підписи відповідача у документах різні, а відповідач жодного разу в судові засідання не з'явився, жодних пояснень з цього приводу не надав.
25.02.2011 матеріали справи №5020-6/094 були повернуті до суду разом з постановою про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за статтею 358 Кримінального кодексу України за відсутністю складу злочину.
Ухвалою від 10.03.2011 суд поновив провадження по справі.
Позивач та відповідач в судове засідання 17.03.2011 явку уповноважених представників не забезпечили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомили.
Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.
У зв'язку з викладеним, суд розглядає справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.
Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд -
29.10.2009 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ділпек»(Виконавець) був укладений договір №069-03/8 про надання рекламних послуг, згідно з умовами якого Виконавець зобов'язується виконати роботи по розробці, підготовці і розсилці реклами у фірмових конвертах, в об'ємі, в строки і за ціною, обумовлених в Додатку №1, а Замовник зобов'язується своєчасно і в повному об'ємі прийняти і оплатити роботи у відповідності з умовами даного Договору.
Пунктом 2.1. Договору встановлені обов'язки Виконавця: розробити два варіанта флаєра згідно вимог Замовника і забезпечити розсилку погодженого флаєра згідно Доповнення №1.
Відповідно до пункту 2.3.3. Договору Замовник зобов'язаний оплатити рахунок згідно доповнення №1 протягом семи банківських днів після виконаної розсилки. Рахунок одночасно являється Актом виконаних робіт.
Пунктом 3.1. Договору також визначено, що оплата послуг Виконавця здійснюється протягом семи банківських днів після виконаної розсилки згідно з Доповненням №1.
Згідно з пунктом 3.5. Договору доказом факту наданих послуг являються: затверджений макет флаєра, плюс доказ відправлення стандартного на ту дату пакета рекламної продукції на адресу Замовника або Акт виконаних послуг.
Позивачем були надані послуги відповідачу на суму 600,00 грн., включаючи ПДВ 99,58 грн., податок на рекламу 2,49 грн., що підтверджується Актом приймання-передачі наданих послуг ОУ-0000201 від 26.02.2010 (арк. с. 13).
Заборгованість відповідача перед позивачем станом на день розгляду справи в суді становить 600,00 грн. і залишається непогашеною, що і стало підставою звернення до суду з даним позовом.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.
Згідно з положеннями статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
15.11.2010 позивачем на адресу відповідача був направлений лист з вимогою погасити заборгованість за договором в розмірі 600,00 грн., в тому числі ПДВ 99,58 грн., в тому числі податок на рекламу 2,49 грн. (арк. с. 31).
Судом встановлено, що підписи Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у договорі про надання рекламних послуг №069-03/8 від 29.10.2009 та у акті приймання-передачі наданих послуг ОУ-0000201 від 26.02.2010, на які посилається позивач, різні.
В матеріалах справи знаходяться інші документи, надані позивачем як доказ позовних вимог, які зі слів позивача підписані відповідачем, проте підписи у них також відрізняються (арк. с. 34-36).
Ухвалою від 27.01.2011 суд зупинив провадження у справі та надіслав матеріали справи до прокуратури міста Севастополя для організації перевірки згідно до вимог статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України.
За результатами перевірки Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в місті Севастополі було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за статтею 358 Кримінального кодексу України за відсутністю складу злочину, у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 були відібрані пояснення, з яких вбачається, що акти виконаних робіт за договором підписувала вона і її чоловік, з боргом в сумі 666,31 грн. згодна і не відмовляється його виплатити.
На підставі вищевказаного, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором в сумі 600,00 грн. такими, що підлягають задоволенню.
Згідно зі статтями 230, 231 Господарського кодексу України та статтею 546 Цивільного кодексу України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з пунктом 3.2. Договору у випадку порушення Замовником встановлених строків оплати послуг Виконавця, у відповідності з пунктом 3.1. даного договору, Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі 1% від вартості замовлення за кожний день прострочення.
Пунктом 3.3. Договору передбачено, що у випадку подальшої несплати Виконавець вправі звернутися в суд і стягнути з Замовника суму боргу, штрафні санкції, судові витрати, а також витрати на юридичну допомогу.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Позивачем нарахована пеня за несвоєчасну сплату заборгованості за Договором в розмірі 57,19 грн.
Наданий позивачем розрахунок пені перевірений судом та визнаний вірним, а вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 57,19 грн. заборгованості по пені -такими, що підлягають задоволенню.
Позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 9,12 грн.
Вимоги позивача в цій частині позову суд вважає обґрунтованими з наступних підстав.
Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наданий позивачем розрахунок 3% річних перевірений судом та визнаний вірним.
За таких обставин заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 9,12 грн. визнані судом такими, що підлягають задоволенню.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача державне мито в розмірі 102,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. та витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 500,00 грн.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.
Згідно з Роз'ясненням Вищого арбітражного суду від 04.03.1998 №02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.
На підтвердження понесених витрат на оплату послуг адвоката позивач надав суду договір (угоду) про надання правової допомоги від 08.11.2010, рахунок №12 від 15.11.2010 згідно договору про надання правової допомоги, акт наданих послуг №12 від 15.11.2010 та платіжне доручення №110 від 19.11.2010 про сплату 500,00 грн. за юридичні послуги згідно договору від 08.11.2010 (арк. с. 15-19).
Таким чином, витрати по сплаті державного мита в розмірі 102,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. та витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 500,00 грн. покладаються судом на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 43, 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, відомості про розрахункові рахунки відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділпек»(98612, м. Ялта, вул. Ленінградська, 15, код ЄДРПОУ 36331149, п/р 2600301187965 в Центральній філії ПАТ «Кредобанк», МФО 325365) 666,31 грн., з яких: 600,00 грн. -заборгованість за договором, 57,19 грн. -пеня, 9,12 грн. -3% річних., а також державне мито в розмірі 102,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. та витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 500,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя С.Г. Лазарев
Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського
процесуального кодексу України і підписано 21.03.2011