"11" березня 2011 р.
Справа № 5/17-143-2011
За позовом: Дочірнього підприємства „АВТОТРЕЙДИНГ-ОДЕСА”
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „МОНОЛІТ”
про стягнення 9 572,57 грн.
Суддя Погребна К.Ф.
Представники:
Від позивача: Левенець С.П. - довіреність №74/2010-ОД від 12.10.2010 року
Від відповідача: не з'явився
Суть спору: Дочірнє підприємство „АВТОТРЕЙДИНГ-ОДЕСА” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „МОНОЛІТ” заборгованості у сумі 9572,57 грн., з яких, 4464,05 грн. -основний борг, 396,17 грн. -пеня, 151,80 грн. -збитків від інфляції, 96,50 грн. -3% річних та 4464,05 грн. - штраф.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.01.2011 року було порушено провадження по справі №5/17-143-2011.
Представник відповідача надав до суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи вх. №2552/2011 від 26.01.2011 року, але з матеріалами справи не ознайомився, у судові засідання не з'явився, відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову до суду не надав. При цьому про час і місце судових засідань відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, а тому господарський суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача у судових засіданнях та в силу вимог ст.75 ГПК України за наявними у справі документами.
На підставі ст.85 ГПК України у судовому засіданні за участю представника позивача оголошено вступна та резолютивна частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:
Між Дочірнім підприємством „АВТОТРЕЙДИНГ-ОДЕСА” (позивач) і товариством з обмеженою відповідальністю „МОНОЛІТ” (відповідач) 10.08.2009 року був укладений договір №65/2009 на ремонт та/або сервісне обслуговування автомобілів, відповідно до п.1.1 якого, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання по виконанню робіт по ремонту та/або сервісному обслуговуванню автомобілів замовника та постачання запчастин у строки та на умовах зазначених у цьому договорі.
На виконання умов договору відповідачем, на підставі заявки №ТО-0002998 від 06.04.2010 року було надано на СТО позивача для проведення робіт автомобіль, марка, якого зазначена у заявці №ТО-0002998, після чого позивачем було складено замову-наряд №РС-14448 від 06.04.2010 року на загальну суму 4837,84 грн. та надано послуги з ремонту автомобіля. На підставі вказаної замови-наряду був виданий рахунок - фактура С-00003437 від 06.04.2010 року на вищезазначену суму.
Згідно з умовами п. п. 4.1, 4.2.1 договору, вартість робіт визначається у договірних цінах нарядом-замовленням, який складає виконавець після передачі замовником автомобіля виконавцю. Наряд -замовлення є невід'ємною частиною цього договору, і затверджується сторонами. Замовник сплачує виконавцю вартість виконаних робіт, запасних частин, паливно-мастильних матеріалів тощо, на протязі трьох робочих днів з моменту закриття наряду-замовлення, що оформлюється актом прийому передачі виконаних робіт.
Як вбачається з матеріалів справи 06.04.2010 року сторонами був складений та підписаний акт виконаних робіт.
З огляду на вищенаведене, позивачем було виконано умови договору у повному обсязі, але відповідач не розрахувався за виконані роботи та надані запчастини, що і зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.
Як зазначає позивач, відповідачем було здійснено переплату за попередньо надані послуги у сумі 373,79 грн., таким чином сума основної заборгованості складає 4464,05 грн.
Позивач у позовній заяві також просить суд стягнути з відповідача на його користь пеню у сумі 396,17 грн., збитки від інфляції - 151,80 грн., 3% річних - 96,50 грн. та штраф -4464,05 грн.
З укладеного між сторонами по справі договору видно (пунктам 5.2, у разі прострочення замовником платежу він повинен сплатити виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент несплати, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення), що між учасниками узгоджено питання щодо стягнення пені та у разі несвоєчасного виконання грошових зобов'язань за договором.
Також відповідно до п.5.3 договору, у разі прострочення платежу більш ніж на 90 календарних днів замовник повинен сплатити виконавцю штраф у розмірі 100 % від суми простроченого платежу.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного:
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
При цьому жодних заперечень щодо наявності цього боргу, а тим більш доказів, які спростовують його наявність, та які витребувані у відповідача судом в ухвалах від 19.01.2011р., 07..02.2011 р. та 23.02.2011 року відповідач до суду не надав.
Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.
Водночас відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Підстави для виникнення права на неустойку встановлені ст. 550 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
При цьому, частиною 2 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Водночас, за змістом ст.ст. 546, 547 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою якою, в силу ст. 549 ЦК України, є штраф, пеня; правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі. Зі змісту п. 3. Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 29.04.94 р. N 02-5/293 „Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань” вбачається, що оскільки пеня як один із видів неустойки є засобом забезпечення належного виконання зобов'язання, встановлена чинним законодавством або договором майнова відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань повинна застосовуватись до несправних платників тільки по відповідних зобов'язаннях за укладеними договорами.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому в силу вимог ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Розрахунки, які здійснені позивачем за порушення відповідачем строків оплати по виконанню робіт по ремонту та/або сервісному обслуговуванню автомобілів замовника та постачання запчастин, та згідно з якими, сума пені - 396,17 грн., збитки від інфляції - 151,80 грн., 3% річних - 96,50 грн. та штраф -4464,05 грн. перевірені господарським судом та встановлено їх відповідність обставинам справи щодо прострочення відповідача, умовам договору та вимогам чинного законодавства.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Дочірнього підприємства „АВТОТРЕЙДИНГ-ОДЕСА” є обґрунтованими і правомірними, такими, що підтверджуються наявними у справі документами, а тому задовольняються господарським судом.
На підставі ст.ст.44,49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача у справі.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, ст.ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1.Позов Дочірнього підприємства „АВТОТРЕЙДИНГ-ОДЕСА” задовольнити.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „МОНОЛІТ” (67140, Одеська область, Великомихайлівський район, с. Велико плоске, вул. Центральна Садиба, 1, код ЄДРПОУ 30817023, р/р 26001536000199 в ВАТ “Ощадбанк ”, МФО 388108) на користь Дочірнього підприємства „АВТОТРЕЙДИНГ-ОДЕСА” (65054, м. Одеса, вул. 6-ий км. Овідіопольської дороги, 10/2, Центральний аеропорт, ЄДРПОУ 31976605, р/р 26005039101402 в АТ «Укрсиббанк»м. Харків, МФО 351005) основний борг у сумі 4464,05 (чотири тисячі чотириста шістдесят чотири) грн. 05 коп., пеню у сумі 396 (триста дев'яносто шість) грн. 17 коп., збитки від інфляції у сумі 151 (сто п'ятдесят один) грн. 80 коп., 3% річних у сумі 96 (дев'яносто шість) грн. 50 коп., штраф у сумі 4464 (чотири тисячі чотириста шістдесят чотири) грн. 05 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 102 (сто дві) грн. та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили, згідно ст. 116 ГПК України.
Рішення підписано 16.03.2011 року.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя Погребна К.Ф.