01.03.2011 року Справа № 27/208-10
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лотоцької Л.О. -доповідача;
суддів: Бахмат Р.М., Євстигнеєва О.С.(зміна складу судової колегії відбулася на підставі розпорядження секретаря судової палати Лотоцької Л.О. № 251 від 21.02.2011 року)
при секретарі судового засідання Соловйовій О.І.
За участю представників сторін, які були присутні у судовому засіданні 22.02.2011 року:
від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність №1557 від 28.09.10;
відповідача: Матвієвський О.В. представник, довіреність №б/н від 17.09.10.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю торгівельної групи "СТІЛБЕЙ", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2010 року по справі № 27/208-10
за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Дніпропетровськ
до: Товариства з обмеженою відповідальністю торгівельної групи "СТІЛБЕЙ", м. Дніпропетровськ
про стягнення заборгованості та виселення
У серпні 2010 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_4, м. Дніпропетровськ звернулася до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю торгівельної групи "СТІЛБЕЙ", м. Дніпропетровськ про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 79871,23грн., пені та договірної штрафної санкції у розмірі 38 551,8 грн.; примусове зобов'язання відповідача звільнити приміщення №1 в будинку 12б по вул. Фучика у м. Дніпропетровську та передати його за актом позивачу.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2010 року по справі № 27/208-10 (суддя Татарчук В.О.) позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 20030 грн. -договірну штрафну санкцію, 699,01грн. витрат по сплаті державного мита та 122,37грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; зобов'язано відповідача звільнити приміщення №1 в будинку 12б по вул. Фучика у м. Дніпропетровську та передати його за актом позивачу. Відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в сумі 31000 грн. і заборгованості за комунальні послуги в розмірі 7500 грн. Припинено провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу з орендної плати в сумі 36843,5 грн., а також заборгованості за комунальні послуги в сумі 4527,73 грн. за відсутності предмету спору. Залишено без розгляду позов щодо стягнення з відповідача пені в сумі 18521,8 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2010 року по справі № 27/208-10 скасувати частково та прийняти нове рішення яким відмовити позивачу у задоволенні позову у частині примусового зобов'язання відповідача звільнити приміщення № 1 в будинку 126 по вул. Фучика у м. Дніпропетровську та передати його за актом позивачу; відмовити у стягненні 20030,00 грн.; змінити розмір державного мита і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, стягнутих з відповідача; виключити з мотивувальної частини рішення господарського суду абзац наступного змісту: "Суд не приймає посилання відповідача на те, що з огляду на додаткову угоду № 1 від 14.07.2009 року слід виходити з розміру орендної плати в сумі 18000 грн. Отже, ставка щомісячної орендної плати за період з квітня 2010 року по 12 липня 2010 року становила 20030 грн.".
Скаржник зазначає, що за своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір є договором найму, правове регулювання якого має здійснюватись відповідно до глави 58 (найм (оренда) Цивільного кодексу України. Зазначає, що додаткова угода № 2 від 01.02.2010 року до договору не була укладена і у господарського суду не було підстав вирішувати спір на її підставі. Вважає оскаржуване рішення таким, що винесене з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.01.2011 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд було призначено у судовому засіданні на 22.02.2011 року.
У судовому засіданні 22.02.2011 року оголошувалася перерва до 01.03.2011 року.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши відповідність оскарженого рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю торгівельної групи "СТІЛБЕЙ" підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне:
Відповідно до ч.2 ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, 14 липня 2009 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 -орендар та Товариством з обмеженою відповідальністю торгівельною групою "СТІЛБЕЙ" -суборендар був укладений договір суборенди № Ф-1, за умовами якого орендар зобов'язався передати суборендарю в строкове володіння та користування нежитлове приміщення, площею 199,9 кв.м., а суборендар -прийняти та сплачувати орендарю орендну плату.
Орендоване приміщення знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Фучика, 12б/1 (п.п. 1.1,1.1.1 договору).
Пунктом 4.1 договору визначено, що термін суборенди складає шість місяців з моменту прийняття приміщення за актом приймання-передачі.
Розмір орендної плати складає 20030 грн. без ПДВ в місяць (п.5.1 договору).
Пунктом 5.6 договору визначені інші платежі, які повинен сплачувати суборендар протягом 3-х банківських днів з дати надання рахунку.
Пунктом 6.2.3 договору орендарю надано право відмовитися від договору, якщо один місяць суборендар не сплачує оренду плату, при цьому датою розірвання договору буде
дата отримання письмового повідомлення орендаря. При цьому суборендар повинен сплатити орендну плату в 2-х кратному розмірі, ніж ту, що передбачена п. 5.1 договору.
Пунктом 9.3 договору сторони визначили, що суборендар несе відповідальність за договором у випадку прострочення по сплаті орендних та платежів відповідно до п. 5.6 договору, у вигляді пені в розмірі 0,5% від суми боргу за кожен день прострочення.
За актом прийому-передачі приміщень в суборенду від 01.09.2009 року орендар передав, а суборендар прийняв у тимчасове платне користування (суборенду)приміщення, що знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Фучика, 12б/1.
Додатковою угодою № 1 від 14.07.2009 року сторони внесли зміни до п.5.1 договору суборенди № Ф-1, виклавши його в наступній редакції: "Розмір орендної плати в місяць складає 20030 грн. без ПДВ. Розмір орендної плати у вересні , жовтні, листопаді 2009 року складає 18000 грн. без ПДВ".
01 лютого 2010 року сторонами підписана додаткова угода № 2, якою внесені зміни до пунктів 4.1, 5.2, 5.3, 10.1 договору суборенди № Ф-1 від 14.07.2009 року.
Пункт 4.1 викладений в наступній редакції: "Термін суборенди складає 10 (десять) місяців з моменту прийняття приміщення за актом приймання-передачі".
Пункт 5.2 договору викладений в такій редакції: "Орендна плата сплачується наперед в безготівковому порядку на поточний рахунок орендаря не пізніше 5 (п'ятого) числа кожного поточного місяця на поточний місяць".
Пункт 10.1 договору викладений в наступній редакції: "Цей договір набуває чинності з дати його укладення і діє протягом 10 (десяти) місяців з дня підписання акту приймання-передачі, але не менше строку, необхідного для повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором".
Посилання скаржника на неукладення додаткової угоди № 2 колегією суддів відхиляється, оскільки, як вбачається з цієї угоди, вона підписана обома сторонами, підписи засвідчені печатками підприємства та фізичної особи -підприємця ОСОБА_4
З листа орендаря № 43 від 17.02.2010 року не вбачається, що орендар не бажає укладати додаткову угоду № 2. Вказаний лист містить лише заперечення щодо п.5.2, з яким орендар погодився, підписавши зазначену угоду.
Позивач, посилаючись на те, що зобов'язання за договором щодо своєчасної оплати орендної плати та комунальних платежів відповідачем не виконуються, просив стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в сумі 67 843 грн.50 коп., з комунальних платежів -12027, 73 грн., пеню в сумі 18521,8 грн. та штрафну санкцію в розмірі місячної орендної плати -20030 грн.; та зобов'язати відповідача звільнити приміщення.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України унормовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідач за період квітень 2010 року -червень 2010 року та 12 днів липня 2010 року зобов'язання по своєчасній сплаті орендної плати не виконував.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у відповідача заборгованості з орендної плати, що нарахована станом на 12.07.2010 року з урахуванням здійснених відповідачем оплат в липні, вересні та листопаді 2010 року та про відсутність заборгованості з комунальних платежів.
Що стосується стягнення пені за прострочення оплати орендних та комунальних платежів, колегія суддів зазначає наступне:
З огляду на п.5.2 (в редакції додаткової угоди № 2 від 01.02.2010 року) відповідач повинен був сплачувати орендну плату не пізніше 5 числа поточного місяця за поточний місяць.
Тобто, за квітень оплата повинна бути здійснена до 05.04.2010 року.
В квітні та червні 2010 року відповідач орендні платежі не сплачував.
20 липня 2010 року відповідач перерахував позивачу орендну плату в сумі 31000 грн., без зазначення періоду, за який здійснена оплата.
За таких обставин, за прострочення виконання грошового зобов'язання в квітні 2010 року підлягала нарахуванню пеня за 106 днів, що складе 10615,9 грн. ( 20030 грн. Ч 0,5 % Ч 106 ).
В травні 2010 року відповідачем орендна плата сплачена лише в сумі 2000 грн. та з простроченням 23 дні.
Таким чином, за прострочення виконання грошового зобов'язання в травні підлягала нарахуванню наступна пеня:
- 2303,45 грн. (20030 грн. Ч 0,5 % Ч 23 дн.);
- 4868,1 грн. (18030 грн. Ч 0,5 % Ч 54 дн.) (кількість днів прострочення визначено до перерахування 20.07.2010 року суми 31000 грн.);
- 1535,80 грн. (10970 грн.(31000грн. -20030 грн., які підлягають оплаті в квітні) Ч 0,5 % Ч 28 дн.(до пред'явлення позову).
В червні 2010 року оплата орендної плати здійснена не була.
Не була вона сплачена і в липні 2010 року, оскільки перерахована, без зазначення періоду, за який здійснена оплата орендної плати, сума 31000 грн. зарахована в рахунок орендної плати за квітень та травень(частково).
За таких обставин, за прострочення виконання грошового зобов'язання в червні відповідач повинен сплатити пеню в сумі 7711,55 грн. (20030 грн. Ч 0,5 % Ч 77 дн.)
Кількість днів прострочення визначена з дати порушення зобов'язання до пред'явлення позову.
Всього за порушення грошового зобов'язання в квітні -травні 2010 року відповідач на підставі п.9.3 договору оренди повинен сплатити пеню в сумі 27034,8 грн.
Враховуючи, що позивачем пред'явлені вимоги щодо стягнення пені в сумі 18 521,8 грн., колегія суддів, з огляду на приписи ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, дійшла висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягали задоволенню.
Колегія суддів не може погодитися з висновком суду щодо залишення без розгляду позовних вимог в частині нарахування пені за прострочення сплати орендної плати.
Розрахунок пені викладений позивачем у позовній заяві.
Якщо суд був не згоден з розрахунком позивача, він повинен був обчислити суму пені, що підлягала стягненню, виходячи з наданих сторонами доказів, а не припиняти провадження у справі в цій частині.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості вимог про стягнення передбаченої п.6.2.3 договору суборенди № Ф-1 орендної плати у подвійному розмірі, оскільки відповідач в квітні та червні 2010 року орендну плату не перераховував.
Позовні вимоги в цій частині підлягали задоволенню у пред'явленій позивачем сумі.
Посилання скаржника на те, що п.6.2.3 договору суборенди суперечить чинному законодавству, а саме вимогам ст. 782 Цивільного кодексу України є безпідставним, з огляду на наступне:
Стаття 204 Цивільного кодексу України визначає презумпцію правомірності правочину за двох умов: якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Недійсність спірного правочину законом прямо не встановлена, судом недійсним він не визнаний.
В силу ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 3 ст. 6 Цивільного кодексу України унормовано, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Умовами договору суборенди (п.6.2.3) орендарю надано право в разі несплати орендної плати за один місяць відмовитися від договору, повідомивши про це орендаря.
Як вже зазначалося, відповідачем на протязі квітня та червня 2010 року не здійснювалася оплата орендної плати, в зв'язку з чим у орендаря, в силу п.6.2.3 договору, виникло право відмовитися від договору.
05.07.2010 року позивач направив відповідачу листа № 47 "Про відмову від договору суборенди № Ф-1 від 14.07.2009 року", в якому зазначив про припинення договору, згідно з п.п. 6.2.3,6.2.4, у випадку несплати заборгованості до 08.07.2010 року. Заборгованість сплачена не була.
Факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання за договором щодо своєчасної сплати орендної плати та інших платежів підтверджений матеріалами справи, що стало підставою для відмови орендаря від договору, в зв'язку з чим позовні вимоги в частині виселення відповідача підлягали задоволенню.
З урахуванням викладеного та керуючись статтями 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю торгівельної групи "СТІЛБЕЙ", м. Дніпропетровськ задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2010 року по справі № 27/208-10 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:
"Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю торгівельної групи "СТІЛБЕЙ", м. Дніпропетровськ (49027, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 23366809) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Дніпропетровськ (49000, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 18521,8 грн. пені, 20030 грн. санкції у вигляді орендної плати, 385,51 грн. державного мита та 76,7 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю торговельної групи “Стілбей” (49027, м. Дніпропетровськ, вул. Фучика, б.24, кв.3, ідентифікаційний код 23366809) звільнити приміщення №1 в будинку 12б по вул. Фучика у м. Дніпропетровську та передати його за актом Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 (49000, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1).
В частині стягнення 4527,73 грн. заборгованості за комунальні послуги та основного боргу з орендної плати в сумі 36 843,5 грн. провадження у справі припинити.
В решті позову відмовити".
Видачу наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.
Головуючий суддя Л. О. Лотоцька
Суддя Р. М. Бахмат
Суддя О.С. Євстигнеєв