Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"16" березня 2011 р. Справа № 5023/749/11
вх. № 749/11
Суддя господарського суду Буракова А.М.
при секретарі судового засідання Чепак А.О.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_2., паспорт НОМЕР_3 від 08.11.2002 року .
відповідача - не з"явився.
розглянувши справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Люботин
про стягнення коштів
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, м. Харків (позивач) звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Люботин про стягнення суми основного боргу в розмірі 17668,15 грн., індексу інфляції в розмірі 929,35 грн., неустойку за несвоєчасну сплату суми боргу в розмірі 5300,45 грн, крім того до стягнення заявлені судові витрати. В обгрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача, покладених на нього обов"язків за договором №03 суборенди нежилого приміщення від 05.02.2009 року, з урахуванням чого просить суд задовольнити позов з підстав викладених у позовній заяві.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 07 лютого 2011 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 21 лютого 2011 року о 12:30 годині.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 лютого 2011 року розгляд справи було відкладено на 16 березня 2011 року о 11:30 годині.
До господарського суду Харківської області 16.03.2011 року позивач надав супровідним листом (вх. 3817), витребувані судом документи.
Надані документи були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.
Представник позивача у судовому засіданні на заявлених позовних вимогах наполягає у повному обсязі та просить суд задовольнити позов з підстав викладених у позовній заяві. Надав пояснення по суті справи.
Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, причини не явки у судове засідання суду не відомо, вимог попередньої ухвали суду не виконав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення № 6243300780336.
Відповідач не скористався своїми правами, наданими йому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на участь його представника в судовому засіданні, на спростування позовних вимог позивача, не надав суду доказів належного виконання договірних зобов'язань, не провів звірку взаємних розрахунків з позивачем, не надав суду свій варіант проекту акту звірки.
Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також з огляду на те, сторони були попередженні про розгляд справи за наявними матеріалами у разі їх нез'явлення в засідання суду, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення позивача, суд встановив наступне.
5 лютого 2009 року між ФОП ОСОБА_2 (позивачем), та ФОП ОСОБА_3 (відповідачем), було укладено договір № 03 суборенди нежилого приміщення. (Договір).
Відповідно до п.1.1. Договору, Суборендодавець передає, а Суборендар приймає у строкове платне володіння та користування (суборенду), наступне нежиле приміщення, що розташоване на 2 поверсі будинку, що розташований за адресою: м.Харків, вул.Полтавський шлях, 14, кімната № 11, загальною площею 20,8 кв. м. (приміщення).
Відповідно до положень. п.1.3. Договору, Приміщення знаходиться у тимчасовому користуванні у Суборендодавця зі згодою власника Приміщення ТОВ "Культурний центр "Москва" на основі договору оренди № 121 від 30.01.2009 року.
П.2.1. Договору, передбачено, строк дії договору до 31.12.2009 року.
24 лютого 2009 року на виконання п.3.2. Договору, сторонами був підписаний акт приймання передачі суборендного приміщення, який є невід"ємною частиною Договору. (а.с 18)
Відповідно до п.4.1. Договору, Суборендна плата за приміщення була встановлена у розмірі 90 (дев'яносто) гривень за один квадратний метр. Загальна сума орендної плати складала 1872 (одна тисяча вісімсот сімдесят дві) гривні в місяць.
Відповідно до додаткової угоди № 1 від 30 травня 2009 року до Договору було змінено розмір суборендної плати і суборендна плата за приміщення була встановлена у розмірі 80 (вісімдесят) гривень за один квадратний метр. Загальна сума орендної плати складала 1664 (одна тисяча шістсот шістдесят чотири) гривні в місяць.
Відповідно до додаткової угоди № 2 до Договору від 30 вересня 2009 року було продовжено дію до додаткової угоди № 1 від 30 травня 2009 року до Договору до 31 грудня 2009 року.
Відповідно до додаткової угоди № 3 до Договору від 10 грудня 2009 року було продовжено строк дії договору до 31 грудня 2010 року.
Відповідно до п.4.2 Договору, суборендар сплачує вартість спожитої електроенергії, розмір якої вказується у актах виконаних робіт, які щомісячно надаються суборендарю.
Відповідно до п.4.5. Договору, суборендна плата за перший місяць оренди вноситься на разрахунковий рахунок суборендадавця протягом двох днів з дня підписання Договору. Подальші платежі вносяться до 5 числа поточного місяця.
Як вбачається з матеріалів справи, в порушення Договору відповідач здійснював несвоєчасну оплату суборенди, а саме було сплачено у лютому 2010 р. - 2000,00 гривень, у серпні 2010 р. - 1000,00 гривень., у вересні 2010 р. - 500,00 гривень, у листопаді 2010 р. - 500,00 гривень.
12 квітня 2010 року позивачем було надано особисто відповідачутповідомлення про наявну заборгованість за Договором у сумі 5485,37 грн. про що останній проставив свій підпис, про отримання. (а.с. 22)
01 листопада 2010 року сторонами був складений акт звірки, згідно якому погоджена заборгованість ФОП ОСОБА_3 станом на 01 листопада 2010 р., яка складає 16368,04 грн., скрімплений підписами уповноважених представників сторін (а.с. 23)
14 грудня 2010 року відповідно до Акту приймання-передачі орендованих приміщень, відповідач передав, а позивач прийняв суборендоване приміщення.
Крім того, у зазначеному акті, сторонами погоджена сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на 14 грудня 2010 року, що складає 17668,15 грн. (а.с. 25)
Отже, судом встановлено, що відповідач свої зобов"язання за Договором, щодо своєчасної та повної оплати суборендної плати, не виконав, наявну заборгованість не сплатив, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Надаючи правову оцінку викладеним у позовній заяві обставинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.
Відповідно до ч.1 ст. 774 Цивільного кодексу України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 ст. 285 Господарського кодексу України.
Відповідно до вимоги ст.759 Цивільного кодексу України, згідно якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк, а також вимоги ст.901 Цивільного кодексу України, згідно якої за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу.
Як вбачається з матеріалів справи, суму заборгованості відповідачем не сплачено. За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства та умов договору, суд знаходить що сума заборгованості за орендну плату, є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі в розмірі 17668,15 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.
Крім того, позивач заявив до стягнення з відповідача, інфляційні нарахування у розмірі 929,35 грн., неустойку за несвоєчасне внесення суборендної плати у розмірі 5300,45 грн.
В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши нарахування надані позивачем, інфляційних нарахувань у розмірі 929,35 грн., суд приходить до висновку, що даний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, нарахований вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
п. 10.2. Договору передбачено, у випадку порушення строків, зазначених в п.4.3., 4.5. даного Договору, суборендар сплачує Суборендодавцеві неустойку в розмірі 30% від несплаченої суми.
Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарс ького кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши нарахування неустойки в розмірі 5300,45 грн. визнав його таким, що не суперечить вимогам чинного законодавства, тому підлягає задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати покладаються на відповідача у повному обсязі.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 526, 530, 549, 610, 611, 625, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, статтями 193,198, 217, 230, 285 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 47-49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (62433, Харківська область, АДРЕСА_1, Індивідуальний ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (61007, Харківська область, АДРЕСА_2, Індивідуальний ідентифікаційний номер: НОМЕР_2) суму основного боргу в розмірі 17668,15 грн., інфляційні нарахування у розмірі 929,35 грн., неустойку в розмірі 5300,45 грн., державного мита в сумі 238,98 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Буракова А.М.
Повний текст рішення по справі 5023/749/11 складено та підписано 18.03.2011 року.