10.03.11р.Справа № 5005/1166/2011
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Марганецька птахофабрика", с. Зоря, Томаківський р-н, Дніпропетровська обл.
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ
про стягнення 7 780,81 за договором поставки
Суддя Назаренко Н.Г.
Представники:
від позивача - Мухамедніязова Г.Б., дов. б/н від 19.11.2010р.;
від відповідача - не з'явився.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 6 721,92 грн., витрат понесених у зв'язку з невиконанням своїх обов'язків за договором поставки № 07/06-10/1 від 06.06.10р. у розмірі 960,00 грн., 3% річних - 98,89 грн.
Свої вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору щодо поставки оплаченого товару.
Відповідач відзив на позов та документи, витребувані судом не надав, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином.
Про поважні причини неявки в судові засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.
Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(пункт 4), від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15), від 18.03.2008р. № 01-8/164 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році».
Крім того, особи, які беруть участь у розгляді, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.
За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.
Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
При цьому, суд вважає достатніми матеріали за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
06 червня 2010р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - Продавець, Відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Марганецька птахофабрика" (далі - Покупець, Позивач) укладений договір поставки № 07/06-10/1 (далі - Договір), згідно п.1.1. якого, Постачальник зобов'язався поставити Покупцю йод однохлористий (далі - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах, передбачених цим Договором. У випадку необхідної поставки інших товарів, сторони підписують додаткову Специфікацію на товар, який є невід'ємною частиною цього Договору.
Строк дії Договору відповідно до п. 7.1. встановлений з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2010р.
Згідно п.3.2. Договору, поставка здійснюється на умовах ЕХW склад: Україна, Дніпропетровська область, Томаківський район, с. Зоря, Промзона, (ТОВ «Марганецька птахофабрика»), в редакції Інкотермс - 2000.
Відповідно до п. 2.1. Договору сторонами погоджено, що йод однохлористий буде поставлений Покупцю в кількості 480кг по ціні 14,004 за один кг, у тому числі ПДВ на загальну суму 6721,92 грн., у тому числі ПДВ.
Поставка товару проводиться не пізніше десяти днів з дня оплати Товару (п.3.1. Договору).
09 червня 2010 року Позивачем був оплачений у повному обсязі рахунок на оплату № 2/7 від 07.06.2010 року на загальну суму 6 721,92 грн., що підтверджується платіжним дорученням №337 від 09.06.2010 року (а.с.15).
Враховуючи умови п.3.1. Договору, останній термін поставки товару - 19 червня 2010 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Продавець свої зобов'язання за Договором не виконав, товар, у встановлений термін не поставив, чим суттєво порушив права та законні інтереси Позивача.
Частиною 1 ст. 193ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Стаття 526 ЦК України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 ст. 530 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
З огляду на умови Договору з урахуванням платіжного доручення № 337 від 09.06.2010р. строк поставки товару, є таким, що настав.
У червні та жовтні 2010р. Позивачем були отримані повідомлення Відповідача від 14.07.2010р. та 14.10.2010р., в яких Відповідач підтверджує факт оплати Покупцем товару, та зобов'язується поставити оплачений Покупцем товар (а.с. 18, 19).
Доказів поставки товару в повному обсязі, передбаченого договором, на суму отриманих від Позивача грошових коштів Відповідач не надав, доводи Позивача не спростував.
Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави (глава 83 "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави") застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.
У зв'язку з суттєвою затримкою поставки товару ТОВ "Марганецька птахофабрика" втратила інтерес до покупки товару згідно Договору Позивач направив вимогу Відповідачу, у якій відмовляється від товару та вимагає повернення суми попередньої оплати.
Станом на дату розгляду справи доказів повернення грошових коштів позивачу у сумі 6 721,92 грн. відповідач не надав.
Враховуючи наведене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача боргу у сумі 6 721,92 грн. заявлені правомірно, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Також позивач просить стягнути з Відповідача 3% річних за користування чужими грошовими коштами, що складає 52,48 грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Позивач також зазначив, що одним з видів діяльності Позивача є діяльність з птахівництва, вирощування та переробка птиці. Товариство зобов'язано за державними санітарними нормами, з метою профілактичної та вимушеної дезінфекції здійснювати дезінфекцію, дезінсекцію та дератизацію птахівничих та підсобних приміщень.
Так, наказ Державного департаменту ветеринарної медицини «Про затвердження Інструкції з проведення санітарної обробки - дезінфекції, дезінсекції та дератизації об'єктів птахівництва»№ 69 від 20.06.2007р. (далі «Наказ») передбачає, що проведення санітарної обробки - дезінфекції, дезінсекції та дератизації об'єктів птахівництва з профілактичною або вимушеною метою, з метою недопущення захворювання птиці у разі спалаху хвороби і розповсюдження інфекції, є обов'язковою для виконання птахопідприємствами різних форм власності, у тому числі птахопереробними підприємствами.
Згідно п.5.11. Наказу, приміщення, технологічне обладнання, інвентар та інші об'єкти обробляють розчинами дезінфекційних засобів шляхом рівномірного нанесення їх на поверхню до повного її зволоження. Для дезінфекції закритих приміщень використовують аерозолі, які отримують з певних розчинів дезінфекційних засобів.
Аерозолі дезінфекційних засобів використовують для профілактичної та вимушеної дезінфекції птахівничих та підсобних приміщень, обладнання, тари, транспортних засобів, інкубаційних та харчових яєць, інкубаторів та інкубаторіїв, забійних пунктів, санітарних боєнь, утильцехів тощо. (п. 11.1 Наказу)
Для знезаражування приміщень використовують аерозолі таких дезінфекційних засобів: 37% розчин формальдегіду, 20% розчин параформу з добавкою 1% їдкого лугу, 24% розчин глутарового альдегіду, 30% розчин алкамону, препарати надоцтової кислоти, однохлористий йод.
Однохлорний йод - препарат має бактерицидну, спороцидну та вірусоцидну активність, яка зберігається тривалий час (п.23.3 Наказу).
Даним Наказом передбачені термін проведення, методи, режими дезінфекції виробничих і допоміжних приміщень, спецодягу та взуття, транспортних засобів, території та інших об'єктів, необхідними дезінфекційними та мийними засобами, мийно-дезінфекційної техніки тощо з урахуванням об'єму робіт, розміщення об'єктів обробки, технології виробництва, епізоотичної ситуації та інших особливостей птахопідприємств.
Законом "Про ветеринарну медицину" № 2498-ХІІ від 25.06.1992р., за правопорушення в галузі ветеринарної медицини передбачення відповідальність фізичних, юридичних осіб, чия діяльність пов'язана з вирощуванням (розведенням) тварин, виробництвом та обігом об'єктів державного ветеренарно-санітарного контролю та нагляду, а також з наданням послуг лабораторної діагностики та веденням ветеринарної практики, у вигляді штрафу (ст. 104).
Стаття 107 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає, що накладення штрафу за порушення правил щодо карантину тварин ветеренарно-санітарних вимог, передбачених Законом України "Про ветеринарну медицину", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з епізоотіями, зокрема на посадових осіб - у розмірі від дев'яти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Марганецька птахофабрика" зобов'язано у відповідності з вимогами чинного законодавства, у встановлені строки виконувати дезінфекцію, дезінсекцію та дератизацію птахівничих та підсобних приміщень.
З цією метою Товариству був необхідний йод однохлористий, який Позивач закупив у Відповідача, але, враховуючи, те що за Договором поставки від 06.06.10р.. необхідний для здійснення дезінфекційних заходів йод однохлористий, який Позивачем був оплачений у повному обсязі, отриманий у встановлений строк (19.06.10р.) не був, Позивач, з метою уникнення накладення штрафних санкцій за порушення правил щодо карантину тварин, інших ветеринарно-санітарних вимог, був вимушений придбати необхідний товар у іншого постачальника.
В підтвердження даного факту позивач надав копію рахунку №07101 від 07.10.10р. на придбання йоду однохлористого у ТОВ «К.В.С.Т.», що підтверджується платіжним дорученням № 751 від 28 жовтня 2010 року. Позивач також зазначив те, що минуло багато часу (понад 3 міс), ціни на такий товар збільшилась та склали 16,00 грн./кг. з ПДВ. що на 2,00 грн. більше ціни за кілограм товару, який був оплачений Позивачем за договором поставки з ОСОБА_1, у зв'язку з чим товариство понесло додаткові витрати у сумі 960,00 грн. (480 кг. *2 грн.), які виникли з вини Відповідача, а саме у зв'язку з порушенням Відповідачем строків поставки (п.3.1.) за Договором від 06.06.10р. Тобто, у разі якщо, Відповідач не допустив вказане господарське правопорушення, необхідності у додаткових витратах у сумі 960,00 грн. у Позивача не виникло.
Відповідно до п.5.1. Договору, у разі порушення своїх зобов'язань за Договором винна сторона відшкодовує інший стороні понесені збитки, враховуючи прямі збитки та втрачену вигоду. Збитки за даним Договором стягуються у повному обсязі, без врахування штрафних санкцій.
Враховуючи наведене позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача збитків у сумі 960,00 грн. заявлені правомірно, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Оскільки виходячи з всього вищевикладеного з вини саме Відповідача, Позивач поніс збитки.
Відповідно до п.2. ст.224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з п.1 ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відповідно до п. 2 ст.22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди (п.п. 4 п.1 ст. 611 ЦК України).
Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (п.п. 1, 2 ст . 623 ЦК України).
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (ст. 1212 ЦК України).
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Таким чином, позовні вимоги позивача обґрунтовані, доведені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача-1, судові витрати сплачені позивачем за розгляд справи по сплаті державного мита у сумі 102,00грн. та 236,00грн. витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу слід віднести на відповідача-1 у повному обсязі.
На підставі ст.ст. 11, 22, 525, 526, 530, 611, 626, 629 Цивільного кодексу України ст.ст.193, 224, 225 Господарського кодексу України, Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Марганецька птахофабрика" (53542, Дніпропетровська область, Томаківський район, с. Зоря, Промзона, код ЄДРПОУ 30791702) основного боргу у сумі 6 721,92 грн. (шість тисяч сімсот двадцять одна грн. 92 коп.), 3% річних у сумі 98,89 грн. (дев'яносто вісім грн. 89 коп.), збитки у сумі 960,00 грн. (дев'яносто шістдесят грн. 00 коп.), витрати по сплаті державного мита у сумі 102,00 (сто дві грн. 00 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.), про що видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Н.Г. Назаренко
Дата підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, - 15.03.2011р.