07.12.10р.Справа № 3/178-10
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕНДІС ЛТД", м. Дніпропетровськ
до В-1: Відкритого акціонерного товариства "УніКредіт Банк", м. Луцьк
В-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоленд-Дніпро", м. Дніпропетровськ
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ
про визнання недійсними договору кредиту та договору іпотеки
Суддя Юзіков С.Г.
Представники:
позивача - Романенко П.В., дов. від 12.04.2010р
відповідача - 1 - Короленко В.В. дов. від 11.11.2010р.
відповідача - 2 - Спектор І.Ю., дов. від 25.03.2010р.
третьої особи - не з'явився (про час та місце засідання суду сповіщений належно)
Позивач просить визнати недійсними кредитний Договір №121-СВ від 30.05.2008р. та Договір іпотеки №726 від 04.07.2008р.; визнати таким, що підлягає скасуванню та вилученню з Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис щодо існуючого обмеження на нерухоме майно, а саме запис №727/91; визначити, що рішення суду в частині скасування та вилучення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек записів щодо існуючих обмежень на нерухоме майно підлягає виконанню відповідними реєстраторами.
17.11.2010р. від Позивача надійшла заява про зміну предмету позову, у якій Позивач доповнив підстави визнання недійсними кредитного Договору №121-СВ від 30.05.2008р. та Договору іпотеки №726 від 04.07.2008р. А саме тим, що колишній директор підприємства Позивача ОСОБА_2, не підписував довіреність на ім'я ОСОБА_3, щодо повноважень підписувати спірний договір іпотеки.
Свої вимоги Позивач обґрунтовує тим, що спірний договір кредиту містить умови про надання та повернення кредитних коштів, сплату відсотків не в грошовій одиниці України, а в іноземній валюті - доларах США. Вважає, що на вказану операцію з іноземною валютою банк повинен мати індивідуальну ліцензію, яка у сторін відсутня. Таким чином, видача банком кредиту резиденту України в іноземній валюті для розрахунків цією валютою є порушенням банком своїх обов'язків агента валютного контролю. Зважаючи на свої доводи, стверджує, що оспорюваний договір кредиту не відповідає вимогам закону та повинен бути визнаний судом недійсним. Що стосується визнання недійсним договору іпотеки, Позивач стверджує, що при уважному ознайомленні з текстом довіреності № 5587 від 20.06.08р., виданої директором ТОВ "Лендіс ЛТД" ОСОБА_2 на ім'я ОСОБА_3, на право укладання іпотечного договору, стало явним, що замість директора підписалася зовсім інша особа, при її посвідченні порушені умови ст.207, 246 ЦК України.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.10р., з урахуванням клопотання Відповідача -1, залучено до участі у справі № 3/178-10 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1).
29.11.10р. від Позивача надійшло клопотання про призначення судової експертизи підпису колишнього директора підприємства Позивача ОСОБА_2 у довіреності №5587 від 20.06.08р. на ім'я ОСОБА_3
30.11.10р. від Відповідача-1 надійшло клопотання про призначення колегіального розгляду справи, мотивоване тим, що серед правових підстав, на які посилається Позивач, зазначається відсутність цивільної дієздатності, яка необхідна для укладання Договору кредиту №121-СВ від 30.05.2008р. в іноземній валюті, розгляд вимог на цих підставах потребує від суду значного досвіду в розгляді цієї категорії справ, а відтак, зазначена справа повинна розглядатись колегіально в складі із трьох суддів.
Ухвалою голови суду від 30.11.2010р. відмовлено у задоволенні клопотання Відповідача -1.
Відповідач-1 позов заперечує, позовні вимоги Позивача вважає необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Клопотання про призначення судової експертизи (почеркознавчої) заперечує, мотивуючи тим, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору по суті, у тому числі щодо спірної довіреності, а також тим, що Позивач зловживає своїми процесуальними правами, з метою затягування розгляду справи і унеможливлення стягнення з Відповідача -2 боргів за кредитними договорами.
Відповідач-2 зазначає, що йому нічого невідомо про наявність чи відсутність у Банку (Відповідача -1) індивідуальної ліцензії НБУ. Відповідач -2 такої ліцензії не мав, тому, якщо у Банка відсутня індивідуальна ліцензія НБУ на право надання кредитів у іноземній валюті, то в цій частині Відповідач-2 позов підтримує. Щодо обставин підписання спірного договору іпотеки Відповідачеві -2 нічого невідомо, у призначенні експертизи не заперечує.
Справа, згідно зі ст. 75 ГПК України, розглядається за наявними у ній матеріалами.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд
30.05.08р. Відповідачем -2 з Відповідачем-1 укладено кредитний договір № 211-СВ (далі Кредитний договір), за яким Банк (Відповідач -1) надає Позичальнику (Відповідачеві -2) револьверну кредитну лінію із загальною сумою кредиту 6 000 000,00 доларів США з можливістю отримувати в доларах США, євро та гривні, з терміном кредиту до 30.05.09р.; кредит надається з метою фінансування придбання Позачальником товарів для створення товарного запасу підприємства (п. 1.1, 1.2 Кредитного договору).
За даними Позивача, викладеними у позовній заяві, у якості забезпечення виконання взятих на себе зобов'язань, Відповідач-2 звернувся до Позивача з проханням виступити майновим поручителем за вказаним Кредитним договором.
04.07.08р., громадянином ОСОБА_3 укладено від імені ТОВ "Лендіс ЛТД" з Відповідачем-1 іпотечний договір № 726 (далі Іпотечний договір), за яким Позивач передав у іпотеку належні йому будівлі і споруди, що знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Шинна, 21, у якості забезпечення виконання зобов'язання ТОВ "Автоленд-Дніпро" перед ТОВ "УніКредіт Банк" з повернення кредитних коштів за Кредитним договором (п.1.1. -1.3. Іпотечного договору).
Позивач вважає, що оскільки спірний Кредитний договір містить умови про надання та повернення кредитних коштів, сплату відсотків не в грошовій одиниці України, а в іноземній валюті - доларах США, то на вказану операцію з іноземною валютою банк повинен мати індивідуальну ліцензію, яка у сторін відсутня. Таким чином, видача банком кредиту резиденту України в іноземній валюті для розрахунків цією валютою є порушенням банком своїх обов'язків агента валютного контролю. Зважаючи на свої доводи, стверджує, що оспорюваний договір кредиту не відповідає вимогам закону та повинен бути визнаний судом недійсним. Що стосується визнання недійсним договору іпотеки, Позивач стверджує, що при уважному ознайомленні з текстом довіреності № 5587 від 20.06.08р., виданої колишнім директором ТОВ "Лендіс ЛТД" ОСОБА_2 на ім'я ОСОБА_3, на право укладання іпотечного договору, стало явним, що замість директора підписалася зовсім інша особа, при її посвідченні порушені умови ст.207, 246 ЦК України.
Господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині (ч. 1 ст. 207 ГК України, що кореспондується з положеннями ст. 203, 215 ЦК України)
Статтею 345 ГК України передбачено, що кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність . Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Відповідно до ст. 192 та частини 3 ст. 533 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і порядку, встановлених законом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 47 Закону України від 7 грудня 2000 року №2121 - III "Про банки і банківську діяльність" банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями.
Частиною 5 ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачається, що Національний банк встановлює порядок надання банкам дозволу на здійснення таких операцій.
Відповідно до ч. 1, 2 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993р. №15-93, Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.
Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.
Відповідно до п. 5.3. глави 5 Положення по порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України 17 липня 2001 року № 275, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 серпня 2001 року № 730/5921, письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993р. за N15 - 93.
Відповідач -1 має право здійснювати операції з валютними цінностями: неторговельні операції з валютними цінностями, … залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України, що підтверджується наданими Відповідачем нотаріально посвідченими копіями банківською ліцензією і дозволом.
З вище викладеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.
Щодо вимог підпункту “в” пункту 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19.02.1993р. №15-93, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання та одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, слід зазначити, що на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання/одержання кредитів в іноземній валюті. Таким чином, операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.
Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач-1 вважає позовні вимоги необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Так, обґрунтовуючи незаконність дій Відповідача-1, внаслідок видачі кредиту в іноземній валюті без індивідуальної ліцензії, виданої Національним банком України, Позивач посилається на п.1.4 та 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого Постановою НБУ від 14.10.2004 № 483.
Відповідно до зазначених правових норм використання іноземної валюти як засобу платежу (валютна операція) -це використання іноземної валюти на території України для виконання будь-яких грошових зобов'язань або оплати товарів, що придбаваються; використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями). У всіх інших випадках використання іноземної валюти як засобу платежу можливе лише за наявності ліцензії.
Відповідно до ст. 345 ГК України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність.
У свою чергу, ст. 47, 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" як кредитні розглядаються операції, зазначені у п. 3 ч. 1 та у п. 3 - 7 ч. 2 ст. 47 цього Закону. За змістом вказаних норм операції з використання банками іноземної валюти на території України як засобу платежу до кредитних операцій не відноситься.
Таким чином, надання Відповідачем -1 кредиту Відповідачеві -2 в іноземній валюті не є банківською операцією з використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, а тому посилання Позивача на порушення норм Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, є безпідставним.
Банки України мають право надавати кредити у іноземній валюті за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку. На момент укладення Кредитного договору Відповідач -1 мав надану Національним банком України банківську ліцензію N 176 від 30.06.2006р. на право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та п. 5 - 11 ч. 2 ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", та дозвіл Національного банку України N 176-3 від 02.08.2007р. на здійснення операцій з валютними цінностями, в тому числі з розміщення іноземної валюти на валютному ринку України. Таким чином, Кредитний договір є правомірним, а отже відсутні підстави для визнання його недійсним.
Окрім цього, Відповідач-1 посилається на те, що Позивач не надав жодного доказу, який би свідчив, що Кредитний договір суперечить нормам чинного законодавства України, а також моральним засадам суспільства; не доведено також Позивачем і відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності будь-якої з осіб, яка вчинила спірний правочин; відсутність вільного волевиявлення та невідповідність його внутрішній волі учасника спірного правочину; не спрямованість будь-якої зі сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених спірним правочином.
Також Відповідач -1 пояснив, що за твердженням Позивача, іпотечний договір від 04.07.2008р. №726, який укладено з метою забезпечення належного виконання Відповідачем-2 взятих на себе зобов'язань за Кредитним договором є недійсними на підставі ст. 548 ЦК України.
За змістом ч.2 ст.548 ЦК України, недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим кодексом.
Між тим, підстав для визнання недійсним Кредитного договору, на забезпечення якого укладався Іпотечний договір немає. При цьому, Позивач також не надав суду жодних доказів на підтвердження того, що Іпотечний договір суперечать положенням чинного законодавства України. За таких обставин, вимоги Позивача про визнання Іпотечного договору недійсним є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
В обґрунтування своєї позиції Позивач посилається, на те, що вважає, що підпис на довіреності ТОВ "Лендіс ЛТД" на ім'я ОСОБА_3 від 20.05.2008р., на підставі якої останній підписав Іпотечний договір, не є справжнім підписом ОСОБА_2, у зв'язку з чим, заявив клопотання про призначення почеркознавчої експертизи підпису у довіреності від 20.06.2008р.
Відповідно до ст.43 Закону України "Про нотаріат", не допускається вчинення нотаріальної дії у разі відсутності осіб - її учасників або їх уповноважених представників. При вчиненні нотаріальної дії нотаріуси встановлюють особу учасників цивільних відносин, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії. Встановлення особи здійснюється за паспортом або за іншими документами, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії (зокрема, за паспортом громадянина України).Підпис кожної особи може змінюватися з віком особи та залежати від певних ситуацій, при яких особа вчиняє такі дії (п.7 роз'яснення Національного банку України N 11-111/2069-7902 від 19.12.2001р.). Крім цього, жодний нормативний документ, який регулює діяльність нотаріусів України, не передбачає обов'язку нотаріуса перевіряти, яким підписом (таким, як в паспорті, скороченим чи повним) підписується особа, яка звернулась за вчиненням нотаріальних дій. Нотаріус лише встановлює особу, яка підписує документ та посвідчує факт підпису цієї особи на зазначеному документі у своїй присутності. Таким чином, нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 не могла посвідчити зазначену вище Довіреність за відсутності ОСОБА_2 Подана ж Позивачем довідка із Клінічного об'єднання швидкої медичної допомоги м. Дніпропетровська жодним чином не доводить неможливість присутності ОСОБА_2 під час посвідчення Довіреності, та у розумінні ст.32-34 ГПК не є належним та допустимим доказом безвиїзного перебування ОСОБА_2 в приміщеннях другого хірургічного відділення зазначеного вище клінічного об'єднання. Також зазначає, що на вказаній Довіреності на підпис ОСОБА_2 поставлена печатка ТОВ "Лендіс ЛТД", що додатково підтверджує факт підпису на довіреності саме ОСОБА_2
Щодо клопотання Позивача про призначення почеркознавчої експертизи, зазначає, що відповідно до положень абз. 3-4 п.2 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 16.01.2008 р. N 04-5/5, судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про нотаріат", нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Таким чином, факт присутності ОСОБА_2 під час посвідчення Довіреності та її підпису, може бути достовірно підтверджений нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та наявним у неї реєстром для реєстрації нотаріальних дій за 2008 рік, в якому ОСОБА_2 повинен був розписатись за отримання Довіреності. Наявні ж у справі докази не є суперечливими, та жодним чином не ставлять під сумнів справжність підпису ОСОБА_2 на Довіреності.
Відповідач-2 зазначає, що йому нічого невідомо про наявність чи відсутність у Банку (Відповідача -1) індивідуальної ліцензії НБУ. Відповідач -2 такої ліцензії не мав, тому, якщо у Банка відсутня індивідуальна ліцензія НБУ на право надання кредитів у іноземній валюті, то в цій частині Відповідач-2 позов підтримує. Щодо обставин підписання спірного договору іпотеки Відповідачеві -2 нічого невідомо, у призначенні експертизи не заперечує.
Дійсно, відповідно до положення п.2 ст.13 Декрету КМУ України №15-93 від 1993 року "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", Банк, будучи агентом валютного контролю, зобов'язаний здійснювати контроль за використанням отриманих відповідачем за спірним кредитним договором валютних коштів.
Однак, в даному випадку відсутні підстави вважати, що Відповідачем -1 вимоги названого Декрету порушено, оскільки Позивачем не надано доказів неправомірного та нецільового використання саме ним грошових коштів. Та порушення позичальником в подальшому вимог законодавства щодо використання валюти і не виконання банком функцій агента валютного контролю не впливає на дійсність договору, відповідність якого чинному законодавству визначається на момент укладення договору.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що укладений сторонами кредитний договір № 121-СВ від 30.05.08р. з надання кредиту в іноземній валюті - доларах США не суперечить вимогам чинного законодавства України.
Згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 92 ЦК України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Частиною 3 ст. 237 ЦК України визначено, що представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі. (ч.3 ст. 244 ЦК України).
Згідно зі ст. 246 ЦК України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.
З урахуванням матеріалів справи, а саме того, що з наданої Позивачем довідки про перебування ОСОБА_2 на лікуванні у хірургічному відділенні Клінічного об'єднання швидкої медичної допомоги м. Дніпропетровська не вбачається, що ОСОБА_2 не міг самостійно пересуватись і бути присутнім під час посвідчення довіреності на ім'я ОСОБА_3 у нотаріальній конторі приватного нотаріусу Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_1, що зазначена довіреність, як правочин, не визнана недійсною, підпис ОСОБА_2 на довіреності скріплено печаткою підприємства Позивача, суд вважає, що клопотання позивача про призначення у справі почеркознавчої експертизи не підлягає задоволенню і відхиляє дане клопотання.
Щодо самого Іпотечного договору, то він містить усі необхідні умови.
Вимоги Позивача у частині визнання таким, що підлягає скасуванню та вилученню з Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис щодо існуючого обмеження на нерухоме майно, а саме запис №727/91; визначення, що рішення суду в частині скасування та вилучення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек записів щодо існуючих обмежень на нерухоме майно підлягає виконанню відповідними реєстраторами, є похідними від визнання спірних договорів недійсними, відповідачі у даній справі є неналежними відповідачами щодо внесення будь яких записів у зазначені реєстри., оскільки не наділені відповідними повноваженнями.
З наведених вище підстав, суд не приймає доводи Позивача, погоджується з доводами Відповідача -1 і вважає, що позов не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати слід покласти на Позивача.
Керуючись ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У позові відмовити.
Судові витрати покласти на Позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя С.Г. Юзіков
Рішення підписане______________