Миколаївський окружний адміністративний суд
вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055
09.02.2011 р. Справа № 2а-365/11/1470
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лісовської Н. В. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомУправління Пенсійного фонду України в Заводському районі
м. Миколаєва,
вул. Робоча, 2-а, м. Миколаїв,54015
доПідрозділу примусового виконання рішень Відділу
Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області,
вул. Декабристів, 41/23, оф 800,м. Миколаїв,54020
проскасування постанов про стягнення виконавчого
збору та витрат на проведення виконавчих дій від 30.12.10 р.,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування постанов від 30.12.2010 року державного виконавця про стягнення виконавчого збору в розмірі 850,00 грн., та витрат на проведення виконавчих дій у сумі 54,8 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що під час виконання виконавчого
листа 2-7160/10 про зобов'язання Управління ПФУ в Заводському районі здійснити перерахунок пенсії та виплатити на користь ОСОБА_1 перераховані суми пенсії, державним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Миколаївській області (далі по тексту Підрозділу ПВР ВДВС ) було незаконно винесено постанови 30.12.2010 року про стягнення з позивача виконавчого збору та витрат на проведення дій виконавчого провадження. Оскільки Управління ПФУ в Заводському районі, як боржник у виконавчому провадженні, через орфографічну помилку саме державного виконавця у постанові про відкриття виконавчого провадження, було не в змозі своєчасно виконати у встановлений, добровільний строк рішення суду 2-7160/10, про що листом від 1.12.2010 року позивач повідомив відповідача. Постанова про відкриття виконавчого провадження містила помилку в прізвищі стягувача, повного ім'я по батькові не було зазначено, на чию користь, Управління ПФУ повинно було перерахувати кошти , також була вказана невірна адреса проживання стягувача. На з'ясування цих обставин, був потрібен деякий час, тому рішення суду позивачем було виконано 7.12.2010 року в повному обсязі, самостійно без застосування примусових заходів, а порушення строку на добровільне виконання рішення суду трапилося не з вини позивача. На підставі вищевикладеного, позивач вважає, що постанови про стягнення виконавчого збору та витрат на виконавче провадження були винесені неправомірно, просить суд їх скасувати .
Сторони надали до суду заяви про розгляд справи у письмовому провадження. ( а.с.41,43)
відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України суд вважає за можливе, розглянути справу у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази у їх сукупності, суд встановив, що 8.10.10 р. на виконання Підрозділу ПВР ВДВС ГУЮ у Миколаївській області надійшов виконавчий лист № 2-7160/10 виданий Заводським районним судом м. Миколаєва. Державним виконавцем Підрозділу ПВР ВДВС, за заявою стягувача, було відкрите виконавче провадження за ВП № 22534517. У постанові про відкриття виконавчого провадження ( а.с. 5) прізвище стягувача зазначено як ОСОБА_2 , через літеру " і" , ім'я та по батькові стягувача не зазначено, тільки ініціали, окрім того адреса стягувача, у постанові, зазначена така ж як у Відділу державної виконавчої служби ГУЮ у Миколаївській області - м. Миколаїв, віл. Робоча, 2-а. Постанова про відкриття виконавчого провадження отримана позивачем тільки 23.11.20120 року ( а.с. 5).
Відповідно до вимог зазначених у постанові про викриття виконавчого провадження, державним виконавцем наданий семиденний строк на добровільне виконання рішення суду з моменту отримання постанови про викриття виконавчого провадження. Таким чином добровільний строк для виконання рішення суду спливає 30.11.2010 включно.
1.12.2010 р. позивачем до Підрозділу ПВР ВДВС наданий лист (а.с.6) в якому, Управління ПФУ у Заводському районі, як боржник у виконавчому провадженні, повідомляє про неможливість виконання рішення суду через допущені державним виконавцем помилки, а саме, те що на обліку управління пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва перебуває ОСОБА_1, а ні ОСОБА_2, ім'я та по батькові стягувача не зазначені, адреса стягувача вказана невірна.
Отримавши цього листа, достовірно знаючи, що через помилки , що допустив саме державний виконавець виникли обставини які перешкоджали позивачеві виконати своєчасно рішення суду, державний виконавець не здійснив жодних дій з метою усунення допущених ним орфографічних та процесуальних помилок, а також не скористався своїм правом на відкладення проведення виконавчих дій відповідно до вимог ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження" оскільки є обставини які ускладнюють виконання рішення суду у строки визначенні Законом. Таким чином, державний виконавець при винесені постанови про відкриття виконавчого провадження недбало поставився до своїх функціональних обов'язків, як процесуальна особа, що призвело до порушення термінів виконання позивачем рішення суду в строк відведений для добровільного виконання.
9.12.2010 року позивачем наданий державному виконавцю лист - повідомлення про повне самостійне виконання рішення суду з додатками що свідчать про виконання рішення суду ( а.с. 9 ). За таких умов, відповідно ст. 37 п. 8 Закону України " Про виконавче провадження " державний виконавець зобов'язаний, винести постанову про закінчення виконавчого провадження.
30.12.2010 року державним виконавцем Підрозділу ПВР ВДВС винесено постанову про стягнення з позивача виконавчого збору у сумі 850,00 та постанову про стягнення витрат на проведення виконавчих дій у сумі 54,8 грн. (а.с.7,8)., а також одночасно постанову про закінчення виконавчого провадження.(а.с.25-26 ). Позивач отримав винесені державним виконавцем постанови від 30.12. 2010 року тільки 18.01.2011 року, вже після закінчення виконавчого провадження.
Заходів впливу передбачені ст. 76 Закону України " Про виконавче провадження " до позивача з боку держаної виконавчої служби не застосовувалися. Позивач самостійно виконав рішення суду,але з порушенням терміну на добровільне виконання не через свою провину, а через недбалість державного виконавця.
У своїх запереченнях відповідач спирається на те , що позивачем були порушення строки добровільного виконання рішення суду , які визначенні ст. 46 Закону України " Про виконавче провадження", рішення суду було виконане не 01.12.2010 року а тільки 07.12.10 року про що Підрозділу ПВР ВДВС стало відомо тільки 09.12.2010 року, а про ускладнення які виникли під час виконання боржником рішення суду, відповідач вважає, що позивач повинен був звернутися з відповідною заявою про відкладення проведення виконавчих дій, а тому вважає що державний виконавець діяв в межах своїх повноважень.
Суд критично оцінює позицію відповідача викладену у запереченнях, оскільки, відповідно до ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження " обов'язком державного виконавця є неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії та виконувати повноваження покладенні на нього спеціальним Законом . Статтею 30 Закону України " Про виконавче провадження" на державного виконавця покладено обов'язок , перед початком виконання рішення суду, пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійсненні ним дії , спрямовані на добровільне виконання рішення суду.
Стягнення виконавчого збору регулюється ч. 1 ст. 46 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до вказаної норми, у разі не виконання рішення у строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного відділу стягується виконавчий збір в разі невиконання рішення немайнового характеру у розмірі п'ятдесят неоподаткованих мінімумів доходів громадян - з боржника юридичної особи.
З огляду на це Закон надає право на винесення постанови і стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій за умови наявності одночасно двох підстав: 1) невиконання рішення суду у строк, установлений для добровільного його виконання, 2) фактичне виконання рішення суду органом ДВС в примусовому порядку з застосуванням заходів примусового спливу до боржника, передбачених ст. 72 Закону України " Про виконавче провадження". Закон не пов'язує , а від так не надає права, на винесення органом ДВС постанови про стягнення виконавчого збору та витрат на виконавче провадження з боржника і стягнення з нього лише з тієї підстави , що боржник не виконав рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, а виконав рішення самостійно в повному обсязі з порушенням названого строку.
До таких жне висновків прийшов і Верховний суд України, в 20 постанови пленуму від 26.12.2003 року № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів та посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" в якому вказав, що відповідно до ст. 45,46 Закону України "Про виконавче провадження" витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення суду добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.
З матеріалів справи , які надані до суду, вбачається , що позивачем самостійно виконане рішення суду , та листом від 07.12.2010 року з додатками, які свідчать про перерахування коштів на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 М сум перерахованої пенсії. Відповідача про факт повного фактичного виконання рішення суду було поставлено до відома письмово. Тому постанова про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій є незаконною, оскільки суперечить ч.1 ст.46 Закону України "Про виконавче провадження"
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Управління пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області задовольнити в повному обсязі.
Визнати незаконними та скасувати постанови державного виокнавця від 30.12.2010 року винесені в межах виконавчого провадження ВП № 22534517 про стягнення виконавчого збору з Управління пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва у сумі 850,00 грн. та стягнення витрат на проведення виконавчих дій з Управління пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва у сумі 54,80 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.
Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.
Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Н. В. Лісовська